22 серпня 2012 р.Справа № 2а-4729/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. по справі № 2а-4729/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строительная компания центр"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строительная компания центр», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012 року №0003152302, №0003182302.
В обґрунтовування позову Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова з податку на додану вартість на суму 1026028 грн., та податку на прибуток на загальну суму 1182170 грн., прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строительная компания центр» задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкові повідомлення - рішення від 09.04.2012 року №0003152302 та №0003182302.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, пройшов державну реєстрацію юридичної особи, згідно свідоцтва серії А00 №504988, та перебуває на обліку в органах податкової інспекції з 01.10.2002 року за реєстраційним номером 3227 (а. с. 43-44).
Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, встановлено, що Позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД: 45.21.1 загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 45.21.6 будівництво решти споруд та інженерні роботи не віднесені до інших угруповань, 45.33.2 водопровідні і каналізаційні роботи, 45.45.0 інші роботи з завершення будівництва, 45.29.9 інші спеціальні будівельні роботи (т. 1 а. с. 45).
На час складання податкових накладних, ТОВ "Строительная компанія центр" була платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом відповідного зразка №28749625 від 08.10.2002 року (т. 1 а. с. 46).
Фахівцем податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Строительная компанія центр" з питань правильності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Електроспецтех" за період 1 кв. 2010 року, 3 кв. 2010 року; з ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" за період; 1 кв. 2011 року, 2 кв. 2011 року - 4 кв. 2011 року та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Електроспецтех" за період: лютий 2010 року, липень -вересень 2010 року; ТОВ "Промбуд -Монтажінвест" за період; березень -жовтень 2011 року.
Результати перевірки оформлені актом №197/22-106/32135607 від 26.03.2012 року, яким зафіксовані наступні порушення: ч.5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Строительная компанія центр" з ТОВ "Електроспецтех" та ТОВ "Промбуд - Монтажінвест"; пп.5.2.1 п. 5.2, п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1057175 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року на 46744 грн., за 3 квартал 2010 року на 453231 грн., за 1 квартал 2011 року на 72052 грн., за 2 квартал 2011 року на 269706 грн., за 3 квартал 2011 року на 201656 грн., за 4 квартал 2011 року на 13786 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року -37395 грн., за липень 2010 року -114214 грн., за серпень 2010 року -169922 грн., за вересень 2010 року -78215 грн., за березень 2011 року -57642 грн., за квітень 2011 року -83389 грн., за травень 2011 року -74460 грн., за червень 2011 року -76678 грн., за липень 2011 року -70594 грн., за серпень 2011 року -76716 грн., за вересень 2011 року -27606 грн., за жовтень 2011 року -12424 грн. (т. 1 а. с. 24-42).
На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення: №0003152302 від 09.04.2012 року на загальну суму 1182170 грн., з яких: основний платіж +1057175 грн., штрафні (фінансові) санкції -124995 грн., №0003182302 від 09.04.2012 року на загальну суму 1026028 грн., з яких: основний платіж +879255 грн., штрафні (фінансові) санкції 146773 грн. (т. 1 а. с. 9-10).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Строительная компанія центр» про скасування податкового повідомлення-рішення №0000562330 від 23.05.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції між позивачем та його контрагентами, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В перевіряємому періоді контрагентами Позивача були ТОВ ""Електроспецтех" та ТОВ "Промбуд -Монтажісвест".
Як вбачається з письмових доказів між ТОВ "Строительная компанія центр" та ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" було укладено договори підряду: №05.07/1 від 05.07.2011 року, №05.07/2 від 05.07.2011 року, №10.05 від 10.05.2011 року, №22.03 від 22.03.2011 року, №05.04 від 05.04.2011 року, №18.04 від 18.04.2011 року, №01.09 від 01.09.2011 року, №02.09 від 02.09.2011 року, №04.10 від 04.10.2011 року, №01.02 від 01.02.2011 року, №18.02 від 18.02.2011 року, №21.02 від 21.02.2011 року, №22.02 від 22.02.2011 року, №23.02 від 23.02.2011 року, №28.03 від 28.03.2011 року, №30.03 від 30.03.2011 року, №04.04 від 04.04.2011 року, №11.04 від 11.04.2011 року, №13.04 від 13.04.2011 року, №01.06 від 01.06.2011 року, №02.06 від 02.06.2011 року, №04.07 від 04.07.2011 року, №05.07 від 05.07.2011 року, №06.07 від 06.07.2011 року, №07.07 від 07.07.2011 року, №25.01 від 25.01.2011 року (т. 1 а. с. 110-111, 119-120, 158-159, 199-200, 205-206, 211-212, 222-223, 234-235, 237-238, 241-242, т. 2 а. с. 1-2, 9-10, 13-14,16-17, 21-22, 28-29, 33-34, 37-38, 41-42, 46-47 51-52, 55-56, 62-63, 67-68, 71-72, 75-76).
За умовами вищезазначених договорів Підрядник -ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" зобов'язується на свій ризик виконати роботу по поточному ремонту, а Замовник -ТОВ "Строительная компанія центр" зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу. Доказами виконання вимог вказаних договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного обліку: актами виконаних робіт (т. 1 а. с. 112, 121-122, 160-166, 169-173, 201-204, 207-210, 213-214,236-236а, 239-240, 243-246), акти приймання виконаних робіт (т. 1 а. с. 247-250, т. 2 а. с. 3-8, 11-12, 15, 18-20, 23-27, 30-32, 35-36, 39-40, 43-45, 48-50, 53-54, 57-61, 64-66, 69-70, 73-74).
Також реальність здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" складенням податкових накладних: №460 від 30.09.2011 року на загальну суму 88017,71 грн., в т. ч. ПДВ -14669,62 грн., №531 від 30.09.2011 року на загальну суму 80241,04 грн., в т. ч. ПДВ -13373,51 грн., №483 від 25.08.2011 року на загальну суму 127120,14 грн., в т. ч. ПДВ -21186,69 грн., №484 від 25.08.2011 року на загальну суму 109042,81 грн., в т. ч. ПДВ -18173,80 грн., №485 від 25.08.2011 року на загальну суму 95472,58 грн., в т. ч. ПДВ -15912,10 грн., №486 від 25.08.2011 року на загальну суму 68997,18 грн., в т. ч. ПДВ -11499,53 грн., №281 від 16.08.2011 року на загальну суму 59665,20 грн., в т. ч. ПДВ -9944,20 грн., №168 від 22.07.2011 року на загальну суму 201902,60 грн., в т. ч. ПДВ -33650,43 грн., №170 від 22.07.2011 року на загальну суму 179869,08 грн., в т. ч. ПДВ -29978,18 грн., №92 від 14.07.2011 року на загальну суму 39792,05 грн., в т. ч. ПДВ -6632,01 грн., №91 від 14.07.2011 року на загальну суму 2000,00 грн., в т. ч. ПДВ -333,33 грн., №106 від 15.06.2011 року на загальну суму 48699,08 грн., в т. ч. ПДВ -8116,51 грн., №107 від 15.06.2011 року на загальну суму 123300,34 грн., в т. ч. ПДВ -20550,06 грн., №19 від 03.06.2011 року на загальну суму 193275,40 грн., в т. ч. ПДВ -32212,57 грн., №18 від 03.06.2011 року на загальну суму 94792,42 грн., в т. ч. ПДВ -15798,74 грн., №239 від 31.05.2011 року на загальну суму 124474,00 грн., в т. ч. ПДВ -20745,67 грн., №241 від 31.05.2011 року на загальну суму 62048,40 грн., в т. ч. ПДВ -10341,40 грн., №73 від 19.05.2011 року на загальну суму 63584,00 грн., в т. ч. ПДВ -10597,33 грн., №71 від 19.05.2011 року на загальну суму 98514,89 грн., в т. ч. ПДВ 16419,15 грн., №72 від 19.05.2011 року на загальну суму 98138,22 грн., в т. ч. ПДВ -16356,37 грн., №104 від 22.04.2011 року на загальну суму 112450,14 грн., в т. ч. ПДВ -18741,69 грн., №106 від 22.04.2011 року на загальну суму 41722,22 грн., в т. ч. ПДВ -6953,70 грн., №107 від 22.04.2011 року на загальну суму 12290,96 грн., в т. ч. ПДВ -2048,49 грн., №105 від 22.04.2011 року на загальну суму 200131,57 грн., в т. ч. ПДВ -33355,26 грн., №37 від 12.04.2011 року на загальну суму 133739,66 грн., в т. ч. ПДВ -22289,94 грн., №122 від 25.03.2011 року на загальну суму 186304,66 грн., в т. ч. ПДВ -31050,78 грн., №123 від 25.03.2011 року на загальну суму 159545,32 грн., в т. ч. ПДВ -26590,89 грн. (т. 1 а. с. 78-104).
Крім того між ТОВ "Строительная компанія центр" та ТОВ "Електроспецтех" було укладено договори підряду: №14/07/10 від 14.07.2010 року, №21/07/10 від 21.07.2010 року, №02/08/10 від 02.08.2010 року, №24 від 10.09.2009 року, №30/04 від 30.04.2010 року, №05/05/10 від 05.05.2010 року (т. 2 а. с. 212-213, 221-222, 229-230, т. 3 а. с. 1-2, 20-21, 26-27).
За умовами вище зазначених договорів Підрядник -ТОВ "Електроспецтех" зобов'язується на свій ризик виконати роботу по капітальному ремонту, а Замовник -ТОВ "Строительная компанія центр" зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу. Доказами виконання Позивачем зобов'язань по вищевказаним договорам є залучені до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт (т. 2 а. с. 214-220, 223-228, 231-242, т. 3 а. с. 3-4, 22-25, 28-34).
Факт виконання Позивачем зобов'язань по вищезазначеним договорам підтверджується документами первинного обліку: податковими накладними: №1300 від 27.09.2010 року на загальну суму 245134,21 грн., в т. ч. ПДВ - 40855,70 грн., №1301 від 27.09.2010 року на загальну суму 225563,14 грн., в т. ч. ПДВ - 37593,86 грн., №1100 від 31.08.2010 року на загальну суму 187016,34 грн., в т. ч. ПДВ - 31169, 39 грн., №1110 від 31.08.2010 року на загальну суму 257216,96 грн., в т. ч. ПДВ - 42869,49 грн., №1122 від 31.08.2010 року на загальну суму 249334, 73 грн., в т. ч. ПДВ - 41555, 79 грн., №995 від 16.08.2010 року на загальну суму 36167,78 грн., в т. ч. ПДВ - 6027,96 грн., №994 від 16.08.2010 року на загальну суму 289795,73 грн., в т. ч. ПДВ - 48299,29 грн., №863 від 28.07.2010 року на загальну суму 154772,45 грн., в т. ч. ПДВ - 25795,41 грн., №866 від 28.07.2010 року на загальну суму 256131,49 грн., в т. ч. ПДВ - 42688,58 грн., №761 від 05.07.2010 року на загальну суму 274377,16 грн., №126 від 19.02.2010 року на загальну суму 93957,52 грн., в т. ч. ПДВ - 15659,59 грн., №122 від 18.02.2010 року на загальну суму 130413,37 грн., в т. ч. ПДВ - 21735,56 грн. (а. с. 176-187).
Оплата за надані послуги по вищевказаним правочинам здійснювалась в повному обсязі з поточного рахунку ТОВ "Строительная компания центр", що підтверджується залученими до письмових доказів виписками з банку (т. 1 а. с. 47-60, 226-233).
Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом першої інстанції і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.201 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
На час складання податкових накладних ТОВ "Промбуд - Монтажінвест", ТОВ "Електроспецтех" рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось сторонами у справі.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Також, чинне законодавство України, не передбачає для сторони цивільно-правової угоди, яка є платником податків обов'язку, щодо перевірки відповідності законодавству установчих документів своїх постачальників товару, умов для ведення ними господарської діяльності, наявність у них основних фондів, технічного персоналу та дотримання ними вимог податкового законодавства.
З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Також колегія суддів бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.
Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.
Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення - рішення не поклав.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про Податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Як вбачається з письмових доказів, ТОВ "Строительная компания центр" в подальшому використало отримані послуги від своїх контрагентів в своїй господарській діяльності, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії договорів (т. 1 а. с. 105-106, 11-114, 123-126, 174-176, 215-216, т. 2 а. с. 77-79, 188-189, 243-245, т. 3 а. с. 5-6), податкові накладні (т. а. с. 61-77, 168-175), акти прийняття виконаних робіт (т. 1 а. с. 116, 117а-118, 144-157, 189-196, 220-221, т. 2 а. с. 80-149, 190-199, 200 а-211, 245-250), локальні кошториси (т. 1 а. с. 128-143, 178-188, 218-219, т. 2 а. с. 150-167, 247-248, 7-19, 108-109).
Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності ТОВ "Строительная компаня центр", відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України ні до суду першої інстації ні до суду апеляційної інстанції надано не було.
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень згідно з актом перевірки не покладено, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність факту порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, пп.5.2.1 п. 5.2, п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення №0003152302 та №0003182302 від 09.04.2012 року, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р. по справі № 2а-4729/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012р. по справі № 2а-4729/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 27.08.2012 р.