22 серпня 2012 р.Справа № 2а-4497/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-4497/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел"
до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харбел", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просила скасувати податкове повідомлення -рішення від 01.03.12 за №0001572302.
В обґрунтування позову вказано, що акт перевірки складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та необ'єктивними та таким що підлягають скасуванню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Харбел» задоволено в повному обсязі.
Скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 01.03.2012 №0001572302.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Київському районі міста Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Харбел" (код за ЄДРПОУ 37091549) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Промспецконсалтинг" код ЄДРПОУ 37091549 за період з 01.05.11 по 30.09.2011 року.
За результатами перевірки було складено акт від 22.02.2012р. № 579/235/21258932 яким встановлено порушення позивачем:
- ст. 203, ст. 215 п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог угоди, що укладені ТОВ "Харбел"з ТОВ "Промспецконсалтинг" в частині отримання матеріалів для власного виробництва сумок, портфелів, рюкзаків в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Харбел", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача".
- в порушення п. 138.8 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), перевіркою встановлено завищення у ТОВ "Харбел"витрат по операціям з придбання матеріалів у ТОВ " Промспецконсалтинг"у сумі 1030847,69 грн. у періоді з 01.05.11р. по 30.09.11р., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 555795 грн. за 3 квартал 2011 року у сумі 475052,69 грн. Відповідно розділу XX , підрозділу 4 абз.б п.17 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) прибуток, отриманий ТОВ "Харбел", (підприємство легкої промисловості група 17-19 КВЕД ДК 009:2005) звільняється від оподаткування.
- в порушення ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 K2755-VI, зі змінами та доповненнями, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "Харбел"податкового кредиту по операціям з придбання матеріалів у ТОВ " Промспецконсалтинг " у сумі 206169,59 грн., у т. ч. за травень 2011 року у сумі 83948,67 грн., за червень 2011 року у сумі 27210,33 грн., за липень 2011 року у сумі 7567,1 грн., за серпень 2011 року у сумі 35449,57 грн., за вересень 2011 року у сумі 51993,87 грн.
На підстав вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення від 01.03.12 за №0001572302.
Також встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промспец-консалтинг" код 37091549 за період з 01.10.10р. по 30.09.11р. відповідно договору купівлі-продажу від 01.10.10р. №01/10/2010.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ПП "Агротехсервіс НК", використання товарів та послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
Податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених первинних документів, отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Також судом першої інстанції встановлено, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є матеріалів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по ТОВ „ПРОМСПЕЦКОНСАЛТИНГ" код за ЄДРПОУ 37091549 складено акт від 30.06.2011р. №1482/15-05-14/37091549 та встановлено: за місцем знаходження ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ"та його посадові особи відсутні, опитано охоронця, який пояснив, що підприємство за даною адресою не знаходиться та посадових осіб він взагалі ніколи не бачив також пояснив , що за даною адресою здійснюється навчання дітей дошкільного віку. Також про не знаходження платника податків за юридичною адресою свідчать довідки від ВПМ Жовтневого р-ну м. Харкова від 03.11.2010р., 03.03.2011р., 04.03.2011р., 16.03.2011р., фактична адреса платника податків не встановлена.
Згідно аналізу податкової звітності наданої до ДПІ Жовтневому районі м. Харкова у ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ " не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.
ТОВ "Харбел" відповідно до договору купівлі-продажу від 01.10.10р. №01/10/2010 придбав у ТОВ "Промспец-консалтинг"матеріалів, фурнітуру, тканини всього на суму 1237017,23 грн., у т.ч. ПДВ 206169,54 грн.
Колегією суддів встановлено, а також підтверджується актом перевірки, що позивач отриманий від ТОВ "Промспец-консалтинг"товар використав у власній господарській діяльності з нього було вироблено сумки, портфелі та ранці.
Колегія суддів зазначає, що факт отримання товару від ТОВ "Промспец-консалтинг" підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками фактури, а також подорожними листами.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Колегія суддів зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ТОВ "Промспец-консалтинг" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ "Промспец-консалтинг" на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні". Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Колегія суддів зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ "Промспец-консалтинг", так і на час розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).
В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-4497/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 27.08.2012 р.