23 липня 2012 р.Справа № 2а-2287/10/13/2018
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2010р. по справі № 2а-2287/10/13/2018
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії. Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з 01.01.2007 року по день винесення рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.01.2007 року по 26.04.2010 року залишено без розгляду.
Позивач не погодився із зазначеною ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2010 року по справі № 2а-2287/10/13/2018, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов в цій частині, виходив з того, що позивачем пропущено, передбачений ст. 99 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, а підстави для поновлення цього строку відсутні, оскільки необізнаність позивача не є поважною причиною, з урахуванням якої строк звернення до суду може бути поновлено.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 26.10.2010 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2007 року по день винесення рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453- IV зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010р.
Оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.)
Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено один рік.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 27.10.2009 року.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період з 27.10.2009 року по 26.04.2010 року та про залишення позову в цій частині без розгляду.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2010 року по справі № 2а-2287/10/13/2018 в цій частині прийнята з порушенням норм чинного процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 199, 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2010р. по справі № 2а-2287/10/13/2018 скасувати в частині щодо залишення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 27.10.2009 року по 26.04.2010 року.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в частині позовних вимог за період з 27.10.2009 року по 26.04.2010 року .
В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2010 року по справі № 2а-2287/10/13/2018 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. .
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.