29 серпня 2012 р.Справа № 2а-5816/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-5816/12/2070
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства "Харківвибухпром"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Харківвибухпром», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 19759,09 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 31,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не заповнене інвалідами, ДП "Харківвибухпром" до 17.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 19759,09 грн. та пеню у сумі 31,60 грн.. Оскільки зазначені суми відповідачем не була сплачена, утворилася заборгованість у розмірі 19790,69 грн..
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року відмовлено в задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Харьківвибухпром» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч.3 ст.18, ч.3, ч.5 ст. 19, ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника, апеляційну скаргу підтримує.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 22 особи, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємства - 1 особа, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 0 осіб, що відповідає вимогам законодавства.
У 2011 році у відповідача працювало 643 особи, що підтверджується листом Харківського міського центру зайнятості від 07.05.2012 року за № 9374.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані всі необхідні заходи, спрямовані на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів та згідно звітів про наявність вакансій форми 3-ПН, ДП "Харківвибухпром" регулярно протягом 2011 року були подані заявки до Харківського міського центру зайнятості щодо працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що неналежне виконання обов'язку з боку відповідача відсутнє.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Норми наведеного Закону не пов'язують факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботу в даному періоді. Закон тільки вказує на факт роботи інваліда на підприємстві.
Колегія суддів зазначає, що згідно наведеної норми, суми, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку, покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок, відповідно до висновків МСЕК.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, не навів жодного доказу, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування, направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування. Як і не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування та відмови в такому працевлаштуванні.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій та нарахування пені.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, керуючись приписами ст. 19 Конституції України та ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-5816/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.