Головуючий у 1-й інстанції: Павловський В.К.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"18" квітня 2012 р. Справа № 2-а-1064/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області на постанову Корецького районного суду Рівненської області від "21" жовтня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 21.10.2011 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з врахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Таким чином, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні ст.1 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
ЗУ "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн., з 01.10.2010 року - 723 грн., з 01.12.2010 року - 734 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Корецького районного суду Рівненської області від "21" жовтня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: Б.С. Моніч С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області вул.Старомонастирська,8,м.Корець,Рівненська область,34700