09 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/1393/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову від 15.05.2012р. по справі № 2а-1870/1393/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду в якому просив:
- скасувати рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції від 02.02.2012 року № 178/В/17-204 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1;
- зобов'язати Шосткинську міжрайонну державну податкову інспекцю видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.02.2012 року № 1768/В/17-204 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Зобов'язано Шосткинську об'єднану державну податкову інспекцію видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку.
Відповідач, Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція у Сумській області, не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не правильно було зостосовано статтю 291 Податкового кодексу України.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача та представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів, переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24 січня 2012 року позивач подав до Шосткинської МДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування. На зазначену заяву податковим органом надано відповідь від 02.02.2012 року № 1768/В/17-204 (а.с.29), якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Зазначена письмова відповідь є формою рішення суб'єкта владних повноважень з реалізації своїх владних управлінських функцій в сфері застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справлення єдиного податку, безпосередньо щодо відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку, що відповідає положенням п.299.8, ст.299 Податкового кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами, яка здійснюється позивачем, не підпадає під визначення діяльності з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, передбаченої п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, тому застосування обмежень щодо переведення позивача на спрощену систему оподаткування, є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, врегульоване Розділом ХІУ Спеціальний податковий режим Главою 1 Податкового кодексу України.
Підстави для прийняття рішення органом державної податкової служби про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку встановлено п.299.9 ст.299 ПК України, одним із пунктом якої є п.1 п.299.9 ст.299 ПК України, безпосередньо невідповідність суб'єкта господарювання вимогам ст.291 ПК України.
Позивач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування заявила про свій вид діяльності, що пов'язаний з роздрібною торгівлею годинниками та ювелірними виробами, що відповідає КВЕД 52.48.2.
Колегія суддів зазначає, що підстави, які унеможливлюють наявність права суб'єкта господарювання перебувати на спрощеній системі оподаткування та як правило мати свідоцтво платника єдиного податку визначені в п.291.5 ст.291 ПК України, при чому, як вбачається з рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, такою підставою визначено п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, якою визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
В даному випадку спору між сторонами щодо обставин справи не має. Спір виник між сторонами з приводу правозастосування положень податкового законодавства, безпосередньо п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, що нерозривно пов'язане з видом господарської діяльності позивача.
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» №637. Статтею першою наведенні відповідні поняття, які визначаються під час застосуванні положень цього закону.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає:
- оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням;
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає:
- роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;
- підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що положеннями Податкового кодексу України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 4 та також ст. 22 Закону №637 вбачається, що законодавець розмежує операції дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них.
На підставі системного аналізу, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України, є здійснення виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
У відповідності до пп. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач при здійсненні нею оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами має право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Колегія суддів вважає, що положення п.п.4 п.п.291.5.1. п.291.5 ст.291 ПК України підлягають застосуванню та розповсюджуються виключно на суб'єктів господарювання, вид діяльності яких пов'язаний по видобутку, виробництві та реалізації дорогоцінних металів і каміння у межах такого виду діяльності, і не пов'язане з роздрібною торгівлею годинниками або вже готовими ювелірними виробами, як товар, що утримує в собі дорогоцінні метали або каміння, до кінцевого покупця.
Відмова відповідача у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладена у наданій позивачу відповіді від 02.02.2012 року № 1768/В/17-204, є необґрунтованою та такою, що суперечить законодавству.
В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що судове рішення ухвалене суддею суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте з додержанням норм процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову від 15.05.2012р. по справі № 2а-1870/1393/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 14.08.2012 р.