22 серпня 2012 р.Справа № 2а-13658/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 2а-13658/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум-1"
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОТУМ-1" (позивач або ТОВ "ВОТУМ-1") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000131550, №0000141550, №0000151550 від 28.07.2011.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОТУМ-1".
Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова №0000131550, №0000141550, №0000151550 від 28.07.2011.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВОТУМ-1" витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40грн.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. 20.08.2012р. надійшло письмове клопотання, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання.
Колегія суддів, за результатами вирішення клопотання представника відповідача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки не надано доказів поважності причини неявки, а тому відсутні підстави для визначення іншої дати апеляційного перегляду справи і визнала можливим переглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "ВОТУМ-1" за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 14.07.2011 №2919/15-510/32674289 (акт про результати перевірки) (т.1 а.с.6-16).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ВОТУМ-1" з постачальником товарів ТОВ "Профінтербудсервіс" (35275749) за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року;
- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який відповідає п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 всього на суму 59923грн.;
- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість";
- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який відповідає п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року у сумі 44910грн., та зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, зарахованого до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.22.2) на суму 3029грн.
Вказаний висновок податкової інспекції обґрунтовується наступним.
У акті про результати перевірки ТОВ "ВОТУМ-1" зазначено, що згідно з даними Розділу ІІ додатків №5 до податкових декларацій з ПДВ за липень 2010 року, вересень - грудень 2010 року та даних реєстрів отриманих податкових накладних за липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року встановлено, то ТОВ "Вотум-1" до складу податкового кредиту за вказані періоди включено податкові накладні, отримані від контрагента - постачальника ТОВ "Профінтербудсервіс", що перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова, на загальну суму ПДВ 47938,45грн.
У акті про результати перевірки ТОВ "ВОТУМ-1" також зазначено, що підприємством на запит ДПІ від 14.04.2011 року №6846/10 про надання пояснень та документальних підтверджень з питання взаєморозрахунків з контрагентом - постачальником ТОВ "Профінтербудсервіс" за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року були надані копії документів на придбання товару (полістирол), а саме: договір поставки №0701 від 01.07.2010, видаткові накладні, рахунки-фактура, податкові накладні, банківські виписки за особовим рахунком.
Також ТОВ "ВОТУМ-1" повідомлено, що підприємство не являється виробником або імпортером реалізованого товару. Товар (полістирол), придбаний у ТОВ "Профінтербудсервіс", було передано як давальницьку сировину для виготовлення готової продукції, яка в подальшому була реалізована.
ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова посилається на те, що за результатами складеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова акта про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Профінтербудсервіс" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 31.01.2011 та правомірності нарахування валових доходів та валових витрат декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 від 09.03.2011 №401/23-35275749 встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ "Профінтербудсервіс" та ТОВ "Вотум-1".
В ході зазначеної перевірки ТОВ "Профінтербудсервіс" було встановлено наступне:
- згідно з додатками К1 до декларацій з податку на прибуток, за ТОВ "Профінтербудсервіс" не лічилось основних засобів. Інформації щодо наявності орендованих основних засобів та обладнання у ДПІ у Орджонікідзевському районі не має;
- відповідно до наданих звітів 1 - ДФ за 2 квартал 2010 року та 3 квартал 2010 року на підприємстві лічився 1 співробітник - директор підприємства ОСОБА_1, за 4 квартал 2010 року на підприємстві лічилось 7 співробітників, а протягом 2010 року на підприємстві лічився один працівник;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;
- порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями;
- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
З огляду на вищенаведене податкова інспекція прийшла до висновку, що всі операції купівлі-продажу за ТОВ "Профінтербудсервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу.
В акті перевірки ТОВ "ВОТУМ-1" зазначено, що відсутність у ТОВ "Профінтербудсервіс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань свідчить про наявність у сторін договорів під час їх укладання мети, суперечної інтересам держави та суспільства.
Отже, договори укладені між ТОВ "Профінтербудсервіс" та ТОВ "ВОТУМ-1" ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова вважає нікчемними.
Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "ВОТУМ-1" доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під визначення ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з проведенням операцій з ТОВ "Профінтербудсервіс", дані, які відображені ТОВ "ВОТУМ-1" у деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року про обсяги придбання товару та податковий кредит - ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова вважає недійсними на загальну суму ПДВ 47938,45грн.
Таким чином, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який відповідає п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ "ВОТУМ-1" до податкового кредиту за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року зайво включена сума 47938,45грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період липень 2010 року вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року на суму 44910грн., та зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, зарахованого до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.22.2) у сумі 3029грн.
Також в акті про результати перевірки ТОВ "ВОТУМ-1" зазначено, що ТОВ "ВОТУМ-1" листом №174 від 14.06.2011 року (вх до ДПІ 16577/10/ін від 14.06.2011) повідомлено, що суми по придбанню товарів від ТОВ "Профінтербудсервіс" були включені до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року та за 2010 рік на загальну суму 239692грн.
Виходячи з встановлених перевіркою обставин, у зв'язку з проведенням операцій ТОВ "ВОТУМ-1" з ТОВ "Профінтербудсервіс" в порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який відповідає п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, дані, які відображені ТОВ "ВОТУМ-1" у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 в частині валових витрат ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова вважає недійсними на суму 239692грн. (287628грн. - 20%ПДВ), тобто в порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"підприємство зайво включило до валових витрат за період 01.07.2010 по 31.12.2010 суму 239692грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 всього на суму 59923грн.
На підставі акта про результати перевірки від 14.07.2011 №2919/15-510/32674289 згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до абз."а"п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова прийнято податкові повідомлення -рішення:
- №0000131550 від 28.07.2011 (т.1 а.с.17), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ВОТУМ-1" з податку на додану вартість на 56137,50грн., в тому числі на 44910,00грн. -за основним платежем та 11227,50грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0000141550 від 28.07.2011 (т.1 а.с.18), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3029грн. за декларацією за грудень 2010 року №9006164308 від 18.01.2012;
- №0000151550 від 28.07.2011 (т.1 а.с.19), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ВОТУМ-1" з податку на прибуток на 74903,75грн., в тому числі на 59923,00грн. -за основним платежем та 14980,75грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтоване посилання відповідача на нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Профінвестбудсервіс», мотивуючи судове рішення тим, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «Вотум-1» а саме: копії договору, податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-факура, банківськи виписки свідчать про те, що позивачем сплачено ПДВ за придбані товари у їх вартості та здійснено подальше їх використання у власній господарській діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Порядок формування податкового кредиту в період виникнення спірних правовідносин було визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Такі ж приписи містяться і в ст.198 ст.200 та ст.201 Податкового кодексу України.
Також судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "ВОТУМ-1" (покупець) та ТОВ "Профінтербудсервіс" (продавець) був укладений договір поставки №0701 від 01.07.2010 (т.1 а.с.105), який діє до 30.06.2011.
Колегія суддів не вбачає порушень закону в укладенні зазначеного договору, оскільки вказаний правочин укладено право і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчено печатками суб'єктів господарювання, які є їх сторонами.
Позивачем надано до суду першої інстанції копії наступних документів: видаткові накладні, рахунки-фактура, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки (т.1 а.с.106-110, 115-118, 123-127, 132-135, 140, 145-148, 160-169).
На підтвердження використання ТОВ "ВОТУМ-1" у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Профінтербудсервіс", представник позивача повідомив, що полістирол, придбаний у ТОВ "Профінтербудсервіс", був використаний як давальницька сировина для виготовлення полістирольного листа, та надав до суду копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок, договору надання транспортних послуг №01-01/10 від 01.01.2010, заявок на транспортні послуги та актів здачі-приймання виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.111-114, 119-122, 128-131, 136-139, 141-144, 149-159, 170-181, 182-225; т.2 а.с.22-74).
На підтвердження наявності у позивача приміщення для зберігання отриманого від ТОВ "Профінтербудсервіс" товару представником позивача надано копії укладеного 30.04.2004 між ТОВ фірмою "Картрайт"(продавець) та ТОВ "ВОТУМ-1" (покупець) договору купівлі-продажу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Кузнечна, 15; акта від 30.04.2004 приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 30.04.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.2 а.с.18-20).
Первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Профінтербудсервіс", за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було надано ні до суду першої ні апеляційної інстанції доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ, або на завищення вартості товарів чи послуг, або на несумісність зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "ВОТУМ-1". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "ВОТУМ-1" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, викладених в акті перевірки, оскільки з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, допоки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставини.
Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".
Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; недійсним, згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Тобто, підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір суперечать інтересам держави та суспільства не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання договору такими.
Колегія суддів зазначає, що позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
Суд першої інстанції обгрунтовано посилався на відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору поставки №0701 від 01.07.2010, укладеного між ТОВ "ВОТУМ-1" та ТОВ "Профінтербудсервіс".
Також при вирішенні даного спору судом першої інстанції взято до уваги постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 у справі №2а-2977/11/2070 за позовом ТОВ "Профінтербудсервіс" до ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання протиправними дій, яка постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 залишена без змін в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова стосовно проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінтербудсервіс"(код ЄДРПОУ: 35275749), про результати якої складено акт №401/23-35275749 від 09.03.2011р. (Том 2 а.с.106-110.) У постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі №2а-2977/11/2070 зазначено, що враховуючи той факт, що проведення документальної невиїзної перевірки відбулося без відповідного наказу керівника податкового органу та цей наказ не був вручений позивачу, колегія суддів вважає, що відповідачем порушено вимоги статті 79 ПК України, а тому дії по проведенню перевірки є протиправними. Також, колегія суддів зазначає, що враховуючи незаконність проведення перевірки, не потребують оцінки господарські операції позивача, та висновки акту перевірки, які до того ж є думкою перевіряючих викладеною в акті.
Колегія суддів звертає увагу, що саме акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова №401/23-35275749 від 09.03.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Профінтербудсервіс" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 31.01.2011 та правомірності нарахування валових доходів та валових витрат декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, яким встановлено нікчемність угод, укладених ТОВ "Профінтербудсервіс", став підставою для висновків ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова щодо порушення ТОВ "ВОТУМ-1" вимог податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що приєднані до матеріалів справи копії складених ТОВ "Профінтербудсервіс" на виконання договору поставки №0701 від 01.07.2010 податкових накладних не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, якщо контрагент і допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Питання віднесення витрат до валових регулюється ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", склад витрат та порядок їх визнання визначено ст.ст.138-148 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".)
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. (Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".)
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Профінтербудсервіс» та належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України, правомірно витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості тощо.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах, отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що контрагент позивача на час укладення угод та їх виконання не був платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій, законність та обґрунтованість прийнятих рішень.
Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень-рішень.
Натомість позивача, виконуючи приписи ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 2а-13658/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 27.08.2012 р.