11 жовтня 2012 р.Справа № 1609/2а-2253/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21.05.2012р. по справі № 1609/2а-2253/12
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області , Полтавського обласного військового комісаріату
про проведення перерахунку,
26.04.2012 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач - 1), Полтавського обласного військового комісаріату (далі - відповідач - 2), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача - 1 при нарахуванні пенсії позивачу без врахування розміру посадового окладу, встановленого Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року; визнати неправомірними дії відповідача - 1 по відмові провести перерахунок пенсії позивачу у зв'язку з наданням документів, підтверджуючих право на перерахунок; зобов'язати відповідача - 1 витребувати у відповідача - 2 довідку про розмір грошового забезпечення позивача з врахуванням розміру посадового окладу, встановленого Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року та провести перерахунок пенсії позивача; зобов'язати відповідача - 2 надати довідку відповідачу - 1 про розмір грошового забезпечення позивача з врахуванням розміру посадового окладу, встановленого Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2012 року по справі № 1609/2а-2253/12 залишено без розгляду.
У апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що про порушення свого права на отримання пенсії з розрахунку посадового окладу у розмірах встановлених Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року дізнався лише з листа відповідача - 1 01.11.2011 року, а тому шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не пропущено.
Суд апеляційної інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача - 1 при нарахуванні пенсії позивачу без врахування розміру посадового окладу, встановленого Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року; визнати неправомірними дії відповідача - 1 по відмові провести перерахунок пенсії позивачу у зв'язку з наданням документів, підтверджуючих право на перерахунок; зобов'язати відповідача - 1 витребувати у відповідача - 2 довідку про розмір грошового забезпечення позивача з врахуванням розміру посадового окладу, встановленого Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року та провести перерахунок пенсії позивача; зобов'язати відповідача - 2 надати довідку відповідачу - 1 про розмір грошового забезпечення позивача з врахуванням розміру посадового окладу, встановленого Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу по інвалідності була призначена відповідачем - 1 з 03.10.2011 року, а відтак, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушене право 03.10.2011 року. Одже, позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом, встановлений ст. 99 КАС України, підстави для його поновлення відсутні.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції не правомірним, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про своє порушення прав на отримання пенсії з розрахунку посадового окладу у розмірах встановлених Наказом МОУ № 377 від 28.07.2008 року лише з листа відповідача - 1 № 7145/03-24/1 від 01.11.2011 року, який наявний в матеріалах справи.
Тому, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону є обґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, виходячи з чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21.05.2012р. по справі № 1609/2а-2253/12 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області , Полтавського обласного військового комісаріату про проведення перерахунку направити до суду 1 інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили..
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.