09 серпня 2012 р.Справа № 2а-5616/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-5616/12/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом-відповідач), в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000281701 від 23.01.2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби
№ 0000281701 від 23.01.2012 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст..198, ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ст. ст.. 9, 159 КАС України.
Представник відповідача та представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Трубопласт Україна" за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої 13.01.2012 року складено акт перевірки № 27/17-0-24/260405534, в якому були зафіксовані порушення вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. ст. 216, ст. 228 ЦК України та ст.ст. 185,187,188,198 Податкового кодексу України в результаті чого, на думку відповідача, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 34926,71грн. (а.с.9-30).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281701 від 23.01.2012 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 34929,71грн. (а.с.7). Листом ДПІ у Зміївському районі м. Харкова №40/10/17-050від 28.03.2012 року позивачу було повідомлено про помилку в податковому повідомлені - рішенні № 0000281701 від 23.01.2012 року, а саме:сума штрафних санкцій повинна складати 1грн.,замість зазначених 3грн. (а.с.8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 виконав вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів від ТОВ «Трубопласт Україна», яке в свою чергу виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України- видало ФОП ОСОБА_1 належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку,таки чином ФОП ОСОБА_1 правомірно включено до складу податкового кредиту у березні - травні 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені в ціні отриманих товарів від ТОВ «Трубопласт Україна».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне..
Як свідчать письмові докази, між позивачем та ТОВ " Трубопласт Україна" 09.03.2011 року укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого ТОВ " Трубопласт Україна" продає, а ФОП ОСОБА_1 купує запасні частини до автомобілів КАМАЗ (далі по тексту - товар) на вказаних у договорі умовах (а.с. 90).
За вказаним договором ФОП ОСОБА_1, згідно видаткових накладних (а.с. 95,97,100,103,106,108) було придбано товари, а ТОВ "Трубопласт Україна" на адресу позивача виписав податкові накладні (а.с.94,98,101,104,109). Оплату за товар позивачем проведено у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.116-118).
Товар за договором купівлі - продажу від ТОВ «Трубопласт Україна» до ФОМ ОСОБА_1 перевозився належним позивачу автотранспортом КАМАЗ НОМЕР_1, що підтверджується копіями товаро - транспортних накладних(а.с.110-115) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.159).
В подальшому куплені позивачем запчастини були використані для ремонту його та орендованого ним автотранспорт про що свідчать акти (а.с.122-128),свідоцтва про реєстрацію транспртних засобів (а.с.129-134) та договори оренди автотранспорту(а.с.148-153).
Отже, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед ТОВ " Трубопласт Україна", що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрутованого висновку, про реальність виконання умов договору від 09.03.2011 року та наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ " Трубопласт Україна" також враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.
Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.
Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.
А тому колегія суддів вважає, що факт видачі позивачу його контрагентом, належним чином оформлених податкових накладних, з урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами відповідачем спростовано не було, надані послуги використані позивачем у господарській діяльності, не дають податковому органу підстав для висновку про нікчемність угод, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента, відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, залишеному без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, скасовано наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 08.08.2011 року «1866» та визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Трубопласт Україна» з питань правильності визначення податку на прибуток з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС
України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 р. по справі № 2-а-5616/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-5616/12/2070 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.
Повний текст ухвали виготовлений 14.08.2012 р.