29 серпня 2012 р.Справа № 2а-4702/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-4702/12/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення від 16.12.2011 р. №0004301702 та №0004311702.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених угод із ПП "Партнер-буд і К", ПНВП "Поленергокомплект", ПП "Дім С", ПП "Агро Комерц та ТОВ "Дара-Сервіс", посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, банківські виписки про сплату. Висновки перевіряючого про порушення позивачем ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "про прибутковий податок з громадян"від 26.12.92 р. із змінами та доповненнями, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.97 р. №283/97-ВР, п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"та п. 7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року задоволено адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова за № 0004301702, № 0004311702 від 16.12.2011 року.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також, представником позивача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова у Харківській області ДПС з 14.11.2011р. по 18.11.2011 р. проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010р. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки від 02.12.2011 р. №3605/1702/НОМЕР_3.
На підставі вказаного акту перевірки ФО-П ОСОБА_1 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 р. №0004301702 та №0004311702.
Податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2011 р. №0004301702 згідно з підпунктом 123.1 ст. 123, п.п. 10.7 роз. ХХ Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42897,50 грн., у тому числі за основним платежем -34305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -8592,50 грн.
У оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ДПІ зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1 , п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.
Податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2011 р. №0004311702 згідно з підпунктом 120.1.1 п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19885,58 грн., у тому числі за основним платежем -19885,58 грн.
У оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ДПІ зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 р., ст. 13 Про затвердження інструкції №12 "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю"від 21.04.1993 р. із змінами, внесеними наказом ДПА України від 16.07.2003 р. №352, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.97 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
Податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Крім того, задовольняючи зазначені позовні вимоги, дійшов висновку про те, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не суперечать актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідають дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договору, таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як з'ясовано судовим першої інстанції та підтверджено наявними у справі письмовими доказами що, ФО-П ОСОБА_1 на підставі заяви за формою №1-ПДВ "Реєстраційна заява платника податку на додану вартість", наданої 26.04.2010 р. до ДПІ у Московському районі м. Харкова, вдруге зареєструвався платником податку на додану вартість та отримав свідоцтво платника ПДВ 06.05.2010 р. за №100281791. Дата початку дії свідоцтва з 29.04.2010 р.
В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що у квітні-травні 2010 р. до складу податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 було віднесено податкову накладну, отриману від контрагента ПП "Партнер-Буд і К"(22450962) на суму ПДВ 2167 грн. та отриману від контрагента ПП "Дім С"(36554107) на суму ПДВ 4970,00 грн. Дані контрагенти згідно бази реєстраційних даних на момент перевірки мають стан "11""припинено, але не знято з обліку"та у податковій звітності не задекларували податкові зобов'язання та не задекларували доходів.
У червні 2010 р. ФО-П ОСОБА_1 до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ по придбаних товарах від ПНВП "Поленергокомплект" на суму ПДВ 14604 грн.
Згідно бази реєстраційних даних платник податків ПНВП "Поленергокомплект"зареєстрований у ДПІ у м. Полтава. На момент перевірки має стан "21"- ліквідаційна процедура за рішенням (постанови) суду. Відомості про зняття з обліку від 27.10.2010 р. Даним контрагентом не надавалась до ДПІ (за спірний період) податкова декларація з ПДВ за червень 2010 р. та декларація з податку на прибуток за 1 пів. 2010 р.
У липні 2010 р. до складу податкового кредиту ФО-П ОСОБА_1 було віднесено податкову накладну від 30.07.2010 р. №467, отриману від ПП "Агро-Комерц"на суму ПДВ 5000,00 грн.
У листопаді 2010 р. ФО-П ОСОБА_1 віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній від 03.11.2010 р. №19, отриманій від ТОВ "Дара-Сервіс" на суму ПДВ 3667,00 грн.
У грудні 2010 р. ФО-П ОСОБА_1 віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній від 01.12.2010 р. №4, отриманій від ТОВ "Дара-Сервіс" на суму ПДВ 3962,00 грн.
Згідно бази реєстраційних даних платник податків ТОВ "Дара-Сервіс" зареєстрований у ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. На момент перевірки має стан "23"- місце знаходження не встановлено. Також ТОВ "Дара-Сервіс"до ДПІ було надано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 р., яка свідчить про відсутність доходів.
Колегія суддів зазначає що, позивач не повинен нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність своїх контрагентів.
На виконання умов укладених договорів, ФО-П ОСОБА_1 отримано від вказаних контрагентів автомобільні деталі (запасні частини) відповідно до податкових та видаткових накладних.
Отримані податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних та до розділу ІІ Податковий кредит Декларацій з податку на додану вартість за квітень-травень -на суму ПДВ 7137 грн., червень - на суму ПДВ 14604 грн., липень - на суму ПДВ 5000 грн., листопад -на суму ПДВ 3667 грн. та грудень 2010 р.- на суму ПДВ 3962 грн.
Отримані товари повністю сплачені позивачем.
Транспортування придбаних товарів проведено власним транспортом позивача.
Для здійснення підприємницької діяльності позивач використовував нежитлове приміщення (складське приміщення), що знаходиться за адресою : м. Харків, вул. Ніконовська, б. 10.
Позивачем в подальшому були продані придбані автомобільні деталі, оскільки оптова торгівля автомобільними деталями та приладдями є основним видом діяльності підприємця.
Положеннями ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) встановлено, що договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
ФО-П ОСОБА_1 та зазначені підприємства-контрагенти виконали свої зобов'язання за укладеними договорами в повному обсязі.
Виконання зобов'язань ФО-П ОСОБА_1 підтверджується документами про сплату за отримані товари, виконання зобов'язань підприємств-контрагентів підтверджується видатковими накладними та податковими накладними .
Вказані документи підтверджують, що укладені договори є реально укладеним та Сторони виконали свої зобов'язання. Господарські зобов'язання за укладеними договорами відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.
Вказані договори не визнано судом недійсними повністю або частково.
Колегія суддів зазначає, що на момент вчинення правочинів всі підприємства-контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість та мали Свідоцтва платників ПДВ і ІПН платників ПДВ. Тобто, у відповідності до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"із змінами та доповненнями підприємства-постачальники мали право у 2010 р. виписувати податкові накладні на адресу ФО-П ОСОБА_1, а позивач мав право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"із змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та статтею 8/1 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з :
- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до вказаного підпункту Закону позивач мав право на нарахування податкового кредиту по отриманих товарах, оскільки їх отримано для ведення господарської діяльності (товари придбавалися для подальшої реалізації).
Право на нарахування податкового кредиту у ФО-П ОСОБА_1 виникло на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємцем товарів.
Згідно п.п. 7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до п.п. 7.2.6 вказаного Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкові накладні, що виписані на адресу позивача підприємствами ПП "Партнер -Буд і К", ПНВП "Поленергокомплект", ПП "Дім С", ПП "Агро Комерц”та ТОВ "Дара-Сервіс"містять усі обов'язкові реквізити податкової накладної, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість": порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номнклатуру) товару, скорочену назву підприємства - отримувача.
Вартість придбаного товару у вищевказаних контрагентів була включена позивачем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та задекларована у податковій декларації про доходи за 2010 р. Преревіркою виявлено завищення валових витрат у розмірі 132030,56 грн. та заниження податку з доходів на суму 19885,58 грн.
Проте, понесені витрати відповідають витратам, зазначеним у ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.97 р. №283/97-ВР та підтверджені первинними документами, наданими позивачем до матеріалів справи.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.
Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як встановлено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.
Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.
Без встановлення у судовому порядку (в порядку кримінального судочинства) обставин щодо виконання підприємством конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна стверджувати про наявність у платника податку наміру, спрямованого на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави й суспільства.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Враховуючи вищевикладене, перевіркою безпідставно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб - підприємців та неправомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію з ПДВ.
Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані, з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 року по справі №2а-4702/12/2070 відповідає вимогам ст..159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильного застосував до спірних правовідносин сторін норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-4702/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.