31 серпня 2012 р.Справа № 1624/2а-2774/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.11.2011р. по справі № 1624/2а-2774/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01 серпня 2010,
Позивач, ОСОБА_1, 11.10.2011 року звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача; зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії, відповідності з вимогами ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії, відповідності з вимогами ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 серпня 2010 року.
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.11.2011 р. адміністративну позовну заяву задоволено частково.
Визнано бездіяльність відповідача протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу у відповідності ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі , що віднесена до 2 категорії та донараховано додаткову пенсію виходячи з розрахунку 30% від мінімальної пенсії за віком із застосуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити нараховані суми за період з 01.11.2010 року по 06.04.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р., а також на те, що кошти з державного бюджету на виконання вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не виділялись, у зв'язку з чим управління не має можливості виконати рішення суду першої інстанції, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", між тим неправильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 01.07.1992 р. особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону №796.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч. 1 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 року, № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на призначення та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності коштів для реалізації положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка прямо передбачена законом.
Проте, підтверджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду про задоволення частини позовних вимог, зважаючи на порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 06.04.2011року.
Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про перерахунок та нарахування додаткової пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно позовні вимоги щодо перерахунку та призначення пенсії за період з 01.11.2010 року по 06.04.2011 року, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.
Виходячи з наведеного, постанова Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.11.2011 р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.11.2010 року по 06.04.2011 року з прийняттям щодо такої частини позовних вимог ухвали про залишення їх без розгляду. В іншій частині постанова суду зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані при вирішенні таких позовних вимог норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.11.2011 р. по справі № 1624/2а-2774/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.11.2010 року по 06.04.2011 року, прийнявши ухвалу про залишення таких позовних вимог без розгляду.
В іншій частині постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.11.2011 р. по справі № 1624/2а-2774/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.