18 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-4390/11/1470
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Зуєвої Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Миколаєва про прийняття до відшкодування витрат на виплату на виплату щомісячної невідшкодованої адресної допомоги на поховання та суми з виплати і доставки пенсій, суми витрат виплачених пенсій по інвалідності і втрати годувальника в сумі 225334,90 грн., -
У червні 2011 року управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва звернулося до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Миколаєва про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплату невідшкодованої щомісячної адресної допомоги в сумі 225334,90 грн., з них: 207261,35 грн. щомісячної адресної допомоги за період з 01.12.2010 по 30.04.2011, 1511,85 грн. допомоги на поховання померлого, 16561,70 грн. пенсій громадянам, які отримали інвалідність на території СРСР.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачем у встановленому законом порядку у період з грудня 2010 року по квітень 2011 року виплачено державну адресну допомогу одержувачам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 225334,90 грн. Однак, що підтверджується Актами звірки витрат по особових справах потерпілих та таблицями розбіжностей до довідки про відшкодування за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року, сума 225334,90 грн. не прийнята відповідачем до заліку.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити в повному обсязі адміністративний позов.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права оскільки законодавством передбачено, що витрати понесені Пенсійним фондом України, у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що у період з грудня 2010 року по квітень 2011 року управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва була виплачена державна адресна допомога одержувачам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 207261,35 грн.
Управлінням Пенсійного фонду та відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань проведені щомісячні звірки виплачених пенсій, які підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування.
Разом з тим, Фондом соціального страхування не прийнято до заліку 207261,35 гривень, які були виплачені у якості суми щомісячної державної адресної допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 №265
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що у позивача немає правових підстав вимагати від відповідача прийняття до відшкодування зазначених витрат.
Апеляційний суд вважає, що вище зазначений висновок суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови КМУ від 26.03,2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення»встановлено, що у разі, коїш щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Згідно з п.4 вказаної постанови, виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
Статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року № 1105-14 обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України).
Порядком визначено механізм відшкодування на рівні центральних органів виконавчої влади - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, відповідно до якого сторони по справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний апелянтом спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вище зазначений Порядок, на який посилається апелянт, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі відсутності згоди на підписання таких актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки та включення відповідних суд до таких.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач призначив та здійснював виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишнії стран СНД громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4,ОСОБА_5
Загальна сума виплачених пенсій вказаним громадянам за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року становить 16561,70 грн.
У відповідності з п.5 Порядку №5-4/4, позивач, за вказаний період, включив в акти щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території СНД.
Як свідчать акти звірок (арк. спр. 14-15, 19-20, 24-25, 29-30, 33-34) відповідач відмовився включити до заліку в актах щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території СНД, мотивуючи відмову відсутністю на обліку у відділенні ФСС від нещасних випадків вказаних осіб, тобто відсутністю особових справ, а тому Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному фонду України.
Між тим, враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Статтею 1 Основ законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 14 січня 1998 року встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд.
За змістом пункту 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1квітня 2001року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на ту категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом частини другої статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як убачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ відшкодувати останньому витрати, є Фонд.
Отже суд першої інстанції правильно дійшов висновків, що законодавством України передбачено, що відповідач відшкодовує ПФУ витрати на виплату пенсії громадянам-переселенцям з інших держав. Проте позивач пред'явив позов, в якому просив прийняти до відшкодування суму витрат, тоді як у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Пунктом 2 частини 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено, що «…у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно зі статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів».
Право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого та коло осіб, які мають це право, передбачено статтею 33 зазначеного закону, а саме: «У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як 10-місячного строку після його смерті».
Позивачем виплачена допомога на поховання у розмірі 1511,85 грн., про що свідчать розрахунок та довідка (арк.спр.13, 31) .
На виконання норм ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», позивач надав відповідачу Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2011 року. Згідно вказаного акту, сума допомоги на поховання, виплаченої родині померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до п.4 порядку складає 1511,85 грн. (арк. спр. 29-30, 31, 32).
Отже обставини, зазначені позивачем, підтверджено матеріалами справи. Однак названі обставини не можна вважати такими, що підтверджують право Пенсійного фонду України на отримання відшкодування у сумі 1511,85 грн., виходячи з наступного.
У відповідності з Основами за кожним видом соціального страхування, крім медичного, передбачено надання допомоги на поховання, за певних умов, які виходять із виду страхування, тобто прямо пов'язані із страховим випадком, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та (або) соціальних послуг.
Згідно із статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 №38-ХІІ, у разі смерті пенсіонера його сімї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно із статтею 24 вищевказаного Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, повязаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначені у статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якої у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний у встановленому законодавством порядку:
1)своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: ...б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
2)організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Страховим випадком у даному випадку є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 вказаного Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний звязок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Згідно із частиною 2 статті 43 вказаного Закону, у разі смерті потерпілого члени його сімї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у звязку із втратою годувальника) та послуг, повязаних з похованням померлого.
З системного аналізу вищевикладених норм виходить, що за таким видом страхування як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання виплачується допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та Фондом соціального страхування проводяться страхові виплати (одноразової допомоги, пенсії у звязку із втратою годувальника) та надаються послуги, повязані з похованням померлого, які отримує сімя потерпілого.
Відповідно до частини восьмої статті 34 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України 11.07.2001 Постановою №826 затвердив «Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», у пункті 2 якого зазначено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 Постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»№13 від 06.03.2006 встановлено, що витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сімї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
При цьому зазначено, що якщо сімя потерпілого отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», то сума витрат на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню Фондом, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу Пенсійного фонду України.
Таким чином суд дійшов правильного висновку, що що одним з видів соціальних послуг та матеріального забезпечення за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - є допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що виключає обовязок відповідача включати до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми, повязані із втратами на поховання.
Отже, доводи апеляційної скарги апеляційний суд до уваги не приймає та вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.
Керуючись ст. 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України Ленінському районі м. Миколаєва до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Миколаєва про прийняття до відшкодування витрат на виплату на виплату щомісячної невідшкодованої адресної допомоги на поховання та суми з виплати і доставки пенсій, суми витрат виплачених пенсій по інвалідності і втрати годувальника в сумі 225334,90 грн - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О
суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.