24 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/9632/2011
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Шеметенко Л.П.
суддів - Домусчі С.Д.
Кравець О.О.
при секретарі - Гречаному В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Джемієт»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Джемієт»до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, ДПІ у м.Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2011 року Приватне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Джемієт»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що спірне повідомлення-рішення мотивовано висновками відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Логістік-Голд», однак ці висновки суперечать чинному законодавству та спростовуються обставинами господарської діяльності позивача.
Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що вважають його необґрунтованим.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Джемієт» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Джемієт»подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У період з 08.08.2011 р., на підставі наказу ДПІ в м. Ялта від 08.08.2011 р. № 1120 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2011р. №2109/23-1/19451923/162.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за лютий 2011 року на суму 127680 грн.
Висновками ДПІ про завищенням позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Логістік-Голд» є обставини, що встановлені в акті перевірки вказаного контрагента. Так, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Логістік-Голд»не знаходиться за юридичною адресою, відсутні основні виробничі фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, основним видом діяльності є інші види оптової торгівлі, угоди підприємства не були направлені на створення правових наслідків, які обумовлені цими угодами та мають ознаки нікчемності. За результатами перевірки ТОВ «Логістик-Голд»зменшено податкові зобов'язання за лютий 2011 року на загальну суму 132000 грн. по взаємовідносинам з позивачем. З вказаних підстав, ДПІ прийшло до висновку про завищення сум податкового кредиту позивача по вказаним операціям з ТОВ «Логістик-Голд».
31 серпня 2011 року ДПІ у м. Ялта було прийнято податкове повідомлення-рішення № №0003592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 127680 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1грн.
Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №4751/6/10-2115 від 02.11.2011р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0003592301 від 31.08.2011р., а скаргу позивача - без задоволення.
10.12.2010 р. між позивачем та ТОВ «Логістик-Голд»було укладено договір № 1012 на надання ТОВ «Джемієт»маркетингових послуг. За умовами п.1.2 зазначеного договору, послуги включають: проведення маркетингових досліджень; розробку презентаційних матеріалів на паперових та маркетингових носіях.
Додатковою угодою від 29 березня 2011 року до договору № 1012 від 10.12.2010 р. доповнено договір п.3.3 та зазначено, що оплата наданих послуг за актом прийому-передачі виконаних робіт здійснюється простим векселем ПАТ «Джемієт»на суму 792000 грн.
Факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: додатковою угодою до договору, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), актом прийому передачі векселя, податковою накладною.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій (їх товарність). Також судом вказано на необґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконним акту перевірки ТОВ «Логістик-Голд», оскільки висновок про відсутність надання маркетингових послуг при перевірці позивача зроблений на підставі оцінки перевіряючими згідно з чинним законодавством первинних документів, за даними яких був сформований податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, визнає їх правильними та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, та нормам матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства «Джемієт»вказується, що судом першої інстанції не прийнято до уваги надані на підтвердження фактичного надання послуг звіти з проведення маркетингових досліджень, що були виконані контрагентом за умовами укладеного договору.
Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 198 ПК України -право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198).
Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару/послуги для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Логістик-Голд»відсутні основні виробничі фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, основним видом діяльності є інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, що не пов'язано з наданням маркетингових послуг та вказує на неможливість виконання підприємством договірних зобов'язань з надання маркетингових послуг.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів руху актів та наявності змін у їх структурі у зв'язку з укладенням та виконанням договору з ТОВ «Логістик-Голд», не підтверджено придбання маркетингових послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Доводи апелянта про неприйняття судом першої інстанції звітів з проведення маркетингових досліджень, а саме огляд та дослідження будівельного ринку, ринку котеджної нерухомості, житлової нерухомості, комерційної нерухомості та інші, не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено судом їх надання не підтверджується відповідними звітами, крім того, вказані маркетингові послуги не пов'язані з будь-якими письмовими замовленнями позивача, не конкретизовано їх обсяг та характеристика.
Колегія суддів зазначає, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів, однак, незважаючи на помилкове викладення таких висновків в акті перевірки, це не може бути підставою для скасування спірних рішень, оскільки, як доведено вище, їх обґрунтованість підтверджується безтоварністю господарських операцій позивача.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Джемієт»- залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2012 року.
Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко
Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі
Суддя:/підпис/О.О. Кравець