Справа: № 2-а-6308/11 Головуючий у 1-й інстанції: Слободян Н.П.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"15" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 15 серпня 2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії та грошової допомоги, -
У поданій до суду у червні 2011 року позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (надалі за текстом - «Закон № 796-ХІІ») має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.
Посилаючись на те, що всупереч згаданому Закону відповідачем допомога виплачувалась не із застосуванням кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а у твердій сумі, позивач просив зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області (надалі за текстом -«Управління») нарахувати та виплатити та в подальшому здійснювати виплати компенсації у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 15 серпня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління щодо невиплати позивачеві коштів, передбачених ст. 37 Закону № 796-ХІІ неправомірними та зобов'язано здійснити з квітня 2010 року перерахунок і виплатити позивачу грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, відповідно до положень статті 37 Закону № 796-ХІІ. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Згідно копії паспорту, що наявна в матеріалах справи, ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає в с. Жерева Іванківського району Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно додатку 2 до названої постанови Кабінету Міністрів УРСР с. Жерева Іванківського району Київської області, віднесено до населених пунктів, жителям яких з 1 квітня 1991 року виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства.
Відповідно до ст. 37 Закону № 796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Всупереч названій статті Закону № 796-XII позивачу вказана грошова допомога виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагають положення названого Закону.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни у статтю 37 Закону № 796-XII.
Відповідно до цих змін громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до статті 37 Закону № 796-XII.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 37 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі визначеному Законом «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушив указане право позивача.
Доводи апеляційної скарги Управління зазначених вище висновків не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з соціального забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є помилковим.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо періоду, за який позивачеві підлягає перерахунок допомоги, допущено порушення норм процесуального права.
Позивач щомісяця отримував грошову допомогу, тобто усвідомлював її розмір і мав можливість з'ясувати, з яких виплат вона складається. Таким чином, позивач повинен був і міг (мав реальну можливість) знати про порушення свого права з дати опублікування Рішень КСУ № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. Правова необізнаність особи не може бути визнана поважною причиною для пропущення строку звернення до суду, як і підставою для його поновлення, оскільки усі закони, нормативно-правові акти, судові рішення, є доступними для ознайомлення усіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання цієї людини. Право на судовий захист гарантується кожному (стаття 6 КАСУ).
Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням. Проте позивач звернувся до суду лише 21 червня 2011 року.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Наслідком пропущення строку звернення до суду, за приписами статті 100 КАСУ, є залишення позову без розгляду.
Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 15 серпня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області здійснити з 21.12.2010 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 30 % мінімальної заробітної плати з урахуванням проведених за цей період виплат.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.