24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-6256/11/1470
Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого -Шеметенко Л.П.
суддів -Домусчі С.Д.
-Кравець О.О.
при секретарі - Гречаному В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія Нікмет-Термінал" до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачова Сергія Анатолійовича про скасування рішення від 15.06.2011 року №47/04, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія Нікмет-Термінал", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №47/04 від 15.06.2011 року про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія Нікмет-Термінал", вказуючи на безпідставність прийняття такого рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення було прийнято із порушенням чинного законодавства та у відповідачів відсутні підстави для зупинення господарської діяльності підприємства. Також позивач вказував на порушення Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачовим С.А. встановленого законом порядку прийняття та оформлення оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідачі в судове засідання суду першої інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заперечень проти позову не надали.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 15.06.2011 року №47/04 про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія Нікмет-Термінал".
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря подала апеляційну скаргу, в якій апелянт ставить питання про скасування судового рішення суду першої інстанції в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У період з 30.05.2011 року по 03.06.2011 року Державною екологічної інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія Нікмет-Термінал".
За результатами перевірки складено Акт від 30.05.2011 року, в якому зазначено, що в ході перевірки були виявлені порушення природоохоронного законодавства у галузі поводження з відходами, зокрема, здійснення позивачем діяльності за відсутності ліміту на утворення і розміщення відходів на 2011 рік та дозволу на розміщення відходів у 2011 році.
15 червня 2011 року Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Лихачовим С.А. було прийнято рішення № 47/04 «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія Нікмет-Термінал".
Як зазначено у вказаному рішенні, його прийнято на підставі ст. 16 Конституції України, ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови Верховної Ради України від 29.10.1992 р. № 2751-ХІІ «Про затвердження Порядку обмеження тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що порушення суб'єктом господарювання природоохоронного законодавства повинно полягати у фактичному заподіянні ним шкоди навколишньому природному середовищу, а оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні порушення норм, правил і нормативів з охорони навколишнього природного середовища, екологічної та радіаційної безпеки, у ньому не зазначені джерела викидів, скидів забруднюючих речовин, місця складування, захоронення, зберігання або розміщення відходів, їх види, а також у рішенні не вказано чи завдано шкоду природному середовищу, в якому розмірі, на який строк зупинено господарську діяльність та який вид діяльності підлягає зупиненню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, визнає їх правильними та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, та нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Йдеться не лише про справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень фізичними чи юридичними особами за пунктом 1 частини першої статті 17 КАСУ, а про всі адміністративні справи, у яких оскаржується рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт»на підставі Договору оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»№ РОФ-702 від 30.12.2008 року.
Відповідно до ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України, на території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій на території порту, а також втручатися в їх господарську діяльність за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств.
Згідно зі ст. 74 КТМ України територією морського порту є відведені порту землі. Територія порту є державною власністю і надається порту в користування.
Пунктом «б»ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлений обов'язок землекористувача додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Між позивачем та ДП «Миколаївський морський торговельний порт» укладено договір доручення №6-У від 21.07.2009 року, за умовами якого на Миколаївський морський торговельний порт покладено обов'язок отримання дозволів та погоджень.
Матеріали містять дозвіл ДП «Миколаївський морський торговельний порт»№01.109/11 від 28.12.10 року на розміщення відходів у 2011 році та ліміти на утворення і розміщення відходів на 2011 рік, погоджені Першим заступником Начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області та безпосередньо відповідачем Лихачовим С.А. і затверджені заступником Голови Миколаївської обласної державної адміністрації, а також інші письмові докази, які підтверджують поширення дії вказаних документів на господарську діяльність позивача.
Як вбачається з Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Миколаївський морський торговельний порт» за 2010 рік, на території порту здійснюють діяльність десять стивідорних компаній, сім з яких, зокрема позивача, включено до складу дозволу на розміщення відходів та ліміту на утворення і розміщення відходів. Тобто під час проведення перевірки та на момент складання акта відповідачами не вбачалося порушень з боку стивідорних компаній щодо здійснення ними діяльності на підставі дозвільних документів, наявних у Миколаївського морського торговельного порту.
Згідно з ч. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію), крім потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»об'єктом підвищеної небезпеки є об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Постановою Кабінету Міністрів України №554 від 27.07.1995 року затверджений вичерпний перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Відповідачами не було доведено, що діяльність позивача відноситься до вказаного переліку та становить підвищену екологічну небезпеку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що позивач має право здійснювати господарську діяльність на підставі дозволів та лімітів на утворення і розміщення відходів, одержаних ДП «Миколаївський морський торговельний порт», на виконання положень ч. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Колегія суддів визнає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано документальних підтверджень, а матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких порушень з боку позивача, що давало б підстави робити висновок про порушення останнім законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також порушення порядку отримання дозволів.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та наголошення на тому, що суд не звернув уваги на факт наявності припису Миколаївської транспортної прокуратури від 08.06.2011 року, не вбачаються ґрунтовними та висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, не спростовують.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2012 року.
Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко
Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі
Суддя:/підпис/О.О. Кравець