26 вересня 2012 р.Справа № 1609/2а-5713/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.10.2011р. по справі № 1609/2а-5713/11
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок коштів,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив визнати дії відповідача незаконними; стягнути з відповідача заборгованість по щорічної грошової допомозі до 5 травня за 2011 рік, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» на користь позивача.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 04.10.2011 року по справі № 1609/2а-5713/11 позов задоволено.
Визнано бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати в 2011 році позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок, донарахування та виплатити позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2011 році у відповідності до розміру, встановленому ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та здійснити виплати донарахованих сум.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач, посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу».
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус ветерана війни - учасника війни.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня, у відповідності до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України Про внесення зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 19.06.03 р., наведений Закон був доповнений ст. 17-1, якою встановлено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протягом 2011 року не призупинялась.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються, залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Але, як вбачається вищезазначених положень, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, тоді, як за правилами ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічна допомога до 5 травня виплачується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відповідач повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплат грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року.
Посилання відповідача, як на правомірність своїх дій щодо проведення виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються у 2011 році у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та «Про жертви нацистських переслідувань» є безпідставнимими, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2011 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України діяли всупереч вимогам чинного законодавства.
З огляду на наведену норму, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.10.2011р. по справі № 1609/2а-5713/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.