29 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/4716/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Бенедик А.П. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/4716/12
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів адміністративно-господарські санкції у розмірі 71410 грн. 59 коп. та пеню у розмірі 99 грн. 96 коп.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі адміністративно-господарські санкції у розмірі 71410 грн. 59 коп. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу була нарахована пеня у розмірі 99 грн. 96 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 71410 грн. 59 коп. та пені у розмірі 99 грн. 96 коп.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч.3 ст.18, ч.3, ч.5 ст. 19, ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив розглянути справу без участі представника.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Також просив розглянути справу без участі представника.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів, зареєстрований як юридична особа та відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" перебуває на обліку за місцем реєстрації в СОВ Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується поясненнями представників сторін у суді першої інстанції.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с.6) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів за 2011 рік становила 397 осіб, тому відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить 16 робочих місць, фактична ж кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за 2011 рік становила 13 осіб.
Як вбачається з розрахунку суми позову (а.с.5), позивачем, у зв'язку з невідповідністю середньооблікової чисельності працюючих інвалідів встановленому нормативу, передбаченому ст. 19 даного Закону, відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 71410 грн. 59 коп. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу була нарахована пеня у розмірі 99 грн. 96 коп.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в 2011 році Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів було працевлаштоване 13 інвалідів, а 3 робочих місця були вакантні. Інститут щомісячно звітував центру зайнятості про кількість зайнятих та вакантних місць для інвалідів, але жодної пропозиції ні від центру зайнятості, ні безпосередньо від інвалідів про бажання працювати в інституті не надійшло, тобто відповідачем були виконані всі необхідні заходи, спрямовані на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
На підставі ч.2 ст. 19 вищезазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
За змістом ч.9 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Частина 1 ст.20 Закону встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно з ч.4 ст.20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819, (далі - Порядок) пеня -це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання (п.п. 2.2). Відповідно до п.п. 3.1 Порядку порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Підприємства, установи і організації, згідно з ч.2 ст.17 Закону, за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, та, у відповідності до положень ч.3 ст.18 Закону, зобов'язані виділяти та створювати робочі міст для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, відділення Фонду соціального захисту інвалідів мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, щодо подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (ч.8 ст. 19 Закону).
Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. А відповідно до ч.3 т.18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. До того ж, в частині другій статті 4 Закону України "Про зайнятість населення"зазначається, що державні органи забезпечують публікацію статистичних даних та інформаційних матеріалів про пропозиції та попит на робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової реабілітації, в тому числі інвалідів.
Також колегія суддів зазначає, підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), виходячи з покладених на них обов'язків, виконують похідну функцію і не зобов'язані забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів, оскільки, відповідно до ч.3 ст.18 Закону, на роботодавця покладається лише обов'язок виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Інформацію ж про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (п.2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення").
Також, відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005р. зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як свідчать письмові докази, такі форми звітності подавалися позивачем до центру зайнятості кожного місяця 2011 року: 28.01.2011 р., 28.02.2011 р., 28.03.2011 р., 28.04.2011 р., 28.05.2011 р., 28.06.2011 р., 28.07.2011 р., 28.08.2011 р., 28.09.2011 р., 28.10.2011 р., 28.11.2011 р., 28.12.2011 р. (а.с.15-26).
Таким чином, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком особисто підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається виключно на органи працевлаштування, перелічені в статті 18 Закону.
В свою чергу, Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів виконав повністю, що підтверджується наказом № 213 від 13.03.2005 р. (а.с.28), яким відповідачем, на основі атестації робочих місць інвалідів, затверджено перелік атестованих робочих місць для інвалідів створених в Державному науково-дослідному інституті хімічних продуктів у розмірі 18 робочих місць (а.с.47), картками умов праці інваліда (а.с.29-46) та списком працюючих інвалідів-штатних працівників Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів в 2011 році, який налічує 18 осіб (а.с.49-50).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій та нарахування пені.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, керуючись приписами ст. 19 Конституції України та ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/4716/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.