Справа: № 2а-11997/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"26" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як дружині померлого учасника війни відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2011 року позов задоволено, визнані неправомірними дії відповідача та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.
Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 -10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції позивачка є дружиною померлого учасника війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с. 6).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року №3551-XII, який набрав чинності 01.01.1994 року, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Стаття 15 наведеного закону передбачає пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 25 грудня 1998 року N 367-XIV статтю 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»доповнено частиною п'ятою такого змісту:
«Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б»підпункту 4 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»змінено та викладено в новій редакції: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б»підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та відповідно до п. 5 резолютивної частини рішення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами колегія суддів вважає, що при розв'язанні таких спорів застосуванню підлягають положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції яка діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком як дружина померлого учасника війни за 2011 рік.
При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Положення ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру такої пенсії за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
Крім того, будь -яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.