Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
02 листопада 2012 року справа №2а/0570/10437/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/10437/2012 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, Управління Державної казначейської служби України в Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька про стягнення суми сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 350,00 грн.,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5 350,00 гривень, судові витрати по справі у розмірі 107,30 гривень.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач - УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до пункту 12 Порядку №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм материального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
17 травня 2012 року позивачем придбаний автомобіль «Volvo S40» на підставі Довідки-рахунку № 109В від 17 травня 2011 року (а.с. 7-12).
19 травня 2012 року при реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості автомобіля в сумі 5 350,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату збору № 327969 від 19 травня 2012 року (а.с.14).
10 липня 2012 року позивач звернувся до начальника Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька з заявою про повернення примусово сплачених коштів у розмірі 5 350,00 грн. (а.с.15).
Листом Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька від 16.07.2012 року № 6806/09 у задоволенні вищевказаної заяви відповідача відмовлено на підставі того, що відповідно до Порядку сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій позивач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також зазначив, що вказаний Порядок не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (надалі - Закон) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України (а.с.20).
Спірним питанням цієї справи є наявність чи відсутність правових підстав для повернення позивачу суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 350,00 гривень, сплаченого у зв'язку із придбанням позивачем легкового автомобілю марки «Volvo», модель «S 40».
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно преамбули Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 13 січня 2011 року цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 7 статті 1 Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Колегія суддів зазначає, що виходячи з правового змісту зазначеного пункту, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Постановою КМУ від 03.11.1998 року №1740, в редакції постанови КМ України від 27.04.2011 року №445, затверджений «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Порядок №1740).
Відповідно до пункту 12 Порядку №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд першої інстанції звернув увагу на зазначену суперечність між законом та підзаконним актом, які по різному врегульовують одне й те саме питання, та дав правильну оцінку і зробив обґрунтовані висновки, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезазначеного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Суд апеляційної інстанції не приймає доводів апелянта щодо того, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.1998 року № 1740 не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п. 7 ст.1 ЗУ «про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до ст. 1 даного Закону (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору є особи, які здійснюють відчуження автомобілів. Позивач придбав автомобіль, тому він не є платником збору.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/10437/2012 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/10437/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді В.А. Шальєва
М.В.Бишов