Cправа № 2014/3254/12
Провадження № 2/2014/982/2012
іменем України
31.10.2012 року Зміївський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді -Нестерцової Н.В.
при секретарі -Власенко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області, про примусове повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для користування стан,
30.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 0,15 ОСОБА_3, яка знаходиться за адресою: с. Пролетарське Зміївського району Харківської області, вул. Перемоги, 5 та успадкована ним після смерті 04.02.1998 року матері ОСОБА_3 та зобов'язати ОСОБА_2 повернути в його користування частину вказаної земельної ділянки від літ. Б до літ. В згідно технічної документації та привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 04.02.2000 року успадкував після смерті 04.02.1998 року матері ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,15 ОСОБА_3, що знаходиться в с. Пролетарське Зміївського району Харківської області, вул.. Перемоги, 5.
З моменту оформлення спадщини жодного разу не виникало питання по розташуванню паркана (сітки), який було встановлено померлою, однак у 2007 року позивач почала безпідставно заявляти про те, що земельна ділянка не належить йому і він повинен віддати їй частину земельної ділянки у зв'язку з чим зверталась до місцевої громади.
З приводу самовільного захвату ОСОБА_2 частини земельної ділянки він звернувся до Чемужівської сільської ради, однак сільська рада не має можливості вирішити вказане питання.
07.10.2010 року землевпорядником Чемужівської сільської ради ОСОБА_4 було складено акт, з якого вбачається, що згідно земельно-кадастрових книг земельна ділянка, що знаходиться в с. Пролетарське Зміївського району Харківської області, вул. Перемоги, 5 має площу 0,15 ОСОБА_3 і ця обставина підтверджена рішенням виконкому сільської ради №26 від 12.03.1996 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність».
Однак, коли він звернувся до землевпорядної організації з метою розробки технічної документації на земельну ділянку згідно виконаної документації розмір земельної ділянки склав 0,1388 ОСОБА_3 замість 0,15 ОСОБА_3, що вважає позивач є порушенням його прав.
Заміри землевпорядною організацією були проведені на місцевості виходячи з наявних на момент обстеження меж і цими замірами підтверджено факт, що частина успадкованої земельної ділянки перебуває у користуванні відповідачки.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 зверталась суду з позовом про визнання протиправною його відмови у наданні згоди на встановлення меж земельної ділянки та погодження меж земельної ділянки, у задоволенні якого їй було відмовлено.
Таке звернення він розцінює як бажання ОСОБА_2 позбавити права на частину його земельної ділянки, яка успадкована на законних підставах та за яку він сплачує податок.
Площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 складає 0,1737 ОСОБА_3.
Представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_5 у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у ньому.
ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, яку він успадкував після смерті матері. При розробці технічної документації було встановлено, що площа земельної ділянки складає 0, 1388 ОСОБА_3, а не 0,15 ОСОБА_3 як за документацією про надання її померлій ОСОБА_3
Представник позивача не заперечувала проти того, що межовим знаком між земельними ділянками є сітка, коли і хто встановив сітку не знає.
ОСОБА_5 вважала, що саме ОСОБА_2 порушено права позивача, оскільки з іншої сторони земельної ділянки на межі розташована господарська споруда сусіда, побудована тривалий час тому.
Щодо позовних вимог про приведення земельної ділянки у придатний стан, представник позивача вказала, що необхідно зобов?язати відповідачку перенести ягідні кущі, що висаджені нею повз огорожі.
Відповідач ОСОБА_2 надала судові письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначила, що жодним чином не порушувала права позивача, спір, що виник між ними розглядався Чемужівською сільською радою і, як спосіб поновлення права ОСОБА_1 йому було виділено додаткову земельну ділянку 0,025 ОСОБА_3 із земель комунальної власності. Межа між земельними ділянками була встановлена ще до набуття права на земельну ділянку ОСОБА_1 Позивачем в підтвердження позовних вимог надано докази, які не можуть бути прийняті судом. Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України у зв'язку з чим просила відмовити у позові.
Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_6 позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях відповідача ОСОБА_2
Представник 3-ї особи Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області по довіреності ОСОБА_4 пояснила, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 багато років тому була встановлено огорожу, при обстеженні будь-яких дій зі сторони ОСОБА_2 щодо зміни межі встановлено не було.
ОСОБА_4 вказала, що ОСОБА_2 не порушено прав ОСОБА_1, оскільки він тривалий час користується земельною ділянкою у даному розмірі.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить на наступного висновку.
Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чемужівської сільської ради №26 від 12.03.1996 року ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0,15 ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: с. Пролетарське Зміївського району Харківської області, вул. Перемоги, 5. (а.с.7)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Зміївської ДНК ОСОБА_7 04.02.2000 року, р.№1-252, спадкоємцем майна ОСОБА_3, померлої 04.02.1998 року є її син - ОСОБА_1 Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки, площею 0,15 ОСОБА_3, що знаходиться в с. Пролетарське Зміївського району Харківської області, вул. Перемоги, 5 для обслуговування житлового будинку. (а.с.8)
ОСОБА_1 не отримав Державного акту на земельну ділянку.
Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.01.2007 року р-р № 2-16, ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_8 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: с.Пролетарське, вул..Перемоги, 3.
Померлій ОСОБА_8 за життя рішенням виконавчого комітету Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 20 лютого 1996 року за №18 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,15 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с.Пролетарське, вул..Перемоги,3.
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області 23 сесії 24 скликання від 06 січня 2006 року, у вищевказане рішення було внесено зміни, ОСОБА_8 було передано у приватну власність 0,1697 га з тим же цільовим призначенням.
Ч.3 ст.61 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27.04.2012 року, постановленого за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області про визнання протиправною відмови у наданні згоди на встановлення меж земельної ділянки та погодження меж земельної ділянки, встановлено, що ОСОБА_2 після смерті матері успадкувала житловий будинок №3 по вул. Перемоги в с. Пролетарське Зміївського району Харківської області з надвірними будівлями, рішенням Чемужівської сільської ради від 26.10.2010 року №686-V ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із
землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків із земель запасу житлової громадської забудови терміном дії дозволу один рік з дня прийняття розпорядження.(а.с.15-17)
Вказаним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між суміжними земельними ділянками, що знаходяться в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ще попередніми користувачами встановлено межові знаки, які з часом ніхто не змінював.
Сторони не заперечували проти того, що раніше між ОСОБА_3 - матір?ю позивача, після смерті якої він прийняв спадщину та ОСОБА_8 - матір?ю відповідачки, після смерті якої вона прийняла спадщину не виникало спору щодо порушення меж землекористування, з 2000 року, коли ОСОБА_1 прийняв спадщину не виникало спору щодо порушення відповідачкою меж землекористування. Спір щодо землекористування виник тоді, коли у 2010 році позивачем було зроблено обмір земельної ділянки і встановлено, що фактична площа відрізняється від площі, переданої його матері у приватну власність. За життя ОСОБА_3 не отримувала Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 158 Земельного Кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Актом, складеним землевпорядником Чемужівської сільської ради ОСОБА_4 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд меж земельної ділянки та визначення фактичного її використання встановлено, що розміри земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (сусідів ОСОБА_1П.) згідно земельно-кадастрових книг становлять 0,15 ОСОБА_3, але фактично розмір земельних ділянок перевищує вказаний розмір, межі були встановлені колишніми користувачами і протягом років не змінювались. Зі слів ОСОБА_1 при виготовленні кадастрового плану розмір його земельної ділянки не відповідає розміру, вказаному в рішення виконкому №26 від 12.03.1996 року. Рекомендовано найти спільну мову з сусідами та запропоновано надати в сільську раду технічну документацію, кадастрові плани на земельні ділянки. (а.с.13)
Відповідно до п.б ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Позивач не надав судові належних доказів на підтвердження меж, конфігурації та фактичної площі земельної ділянки, яку він успадкував після смерті матері.
ОСОБА_2 не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку за вищевказаною адресою.
Судові не надано доказів у який спосіб і коли ОСОБА_2 порушила право ОСОБА_1 на землекористування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову по суті, оскільки за конкретних обставин, ст.. 257 ЦК України не може бути застосована.
Керуючись ст.ст.152,158 ЗК України, ст.ст. 10,11,60,61,209,212-215 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області, про примусове повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для користування стан -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Головуючий: