Справа № 2018/11255/2012
н/п 4/2018/2183/2012
26.10.2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Шаренко С.Л.
при секретарі Павленко О.М.,
за участю прокурора Либань О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, зацікавлена особа: ОСОБА_3 на постанови про порушення кримінальних справ, -
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду із скаргами, в яких просять скасувати: постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 30.04.2009 року про порушення кримінальних справ відносно кожного з них за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України та постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 15.07.2009 року про порушення кримінальної справи відносно кожного з них за ст. 190 ч. 4 КК України, вказуючи, що 22.09.2008 року ОСОБА_3 звернувся в СУ ГУМВС України в Харківській області з заявою про скоєння ними злочину, в якій зазначав, що в 2001 році начебто вони заволоділи майном ТОВ «РІО», яке належало на праві сумісної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_2 При цьому матеріали кримінальної справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 був попереджений про завідомо неправдивий донос. Скаржники вважають, що вони не є суб'єктами злочину, який передбачений ст. 364 КК України, оскільки ніхто з них не є та не був посадовою особою ТОВ «РІО», організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій вони не виконували, а тому кримінальну справу відносно них порушено без достатніх підстав. Крім того, злочинними є дії, якими заподіяна шкода, але ТОВ «РІО»ніякої шкоди завдано не було, а твердження, що збиток був нанесений матері заявника є безпідставним, оскільки згідно з п.3.2 ст.3 статуту ТОВ «РІО», ч.2 ст.12 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, що діяла на момент виникнення спору) саме товариство є власником майна, придбаного в ході діяльності або переданого йому засновниками і учасниками у власність, а не окремі його засновники (учасники). Продаж приміщень здійснювалася уповноваженою на те особою, гроші за продаж надійшли на рахунок підприємства, що було відомо слідчому згідно судово - економічної експертного висновку № 5682 від 12.08.2008 року. Вказують, що у слідчого на момент порушення кримінальної справи не було ніякого приводу і підстав для її порушення. У постанові слідчий вказує, що невідома особа, в невідомому місці, невідомо, в який час і спосіб підробила документи, що доводить, що це не скаржники, оскільки їх прізвища були відомі всім зацікавленим особам. Крім того, згідно з проведеною почеркознавчою експертизою № 178 від 11.05.2002 року, а також відповідно до висновків повторної додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 17.09.2002 року було достеменно відомо, що підписи виконано не ОСОБА_1 Скаржники стверджують, що з 2001 року досудове розслідування по справі проводилося безпідставно і незаконно, оскільки саме з цього часу жодного разу строки розслідування не подовжувалися. Тому, докази зібрані без продовження термінів розслідування з 2001 року до часу порушення відносно них кримінальних справ, а саме до 30.04.2009 року, є неналежними, а тому розглядаючи зазначені докази з позиції законності отриманих даних в контексті Рішення Конституційного суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року вважають, що звинувачення в скоєнні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, отриманих з порушенням порядку, в даному випадку порядку продовження термінів розслідування. А тому, вказують, що слідчий при порушенні кримінальної справи прийшов до неправильного висновку про законність порушення кримінальної справи. Докази, які зібрані, викликають не тільки сумнів про перебування ОСОБА_5 в певному місці, а на підтвердження незнаходження її в лікарні, а саме у нотаріуса, знайшли відображення в постанові Ленінського районного суду м. Харкова від 11.12.2003 р. Цим рішенням суду спростовується висновок про відсутність ОСОБА_5 при підписанні документів у нотаріуса, де зазначено, що всі документи підписувала особисто ОСОБА_5 у присутності нотаріуса, а її посилання на те, що вона не могла цього зробити, через перебування в іншому місці, були спростовані судом, що підтверджується відповіддю з Глобинської центральної районної лікарні Полтавської області № 593 від 18.06.03 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 не перебувала на стаціонарному лікуванні, ніякої документації про її перебування на лікуванні немає, а запис у книзі про її звернення до лікаря зроблено помилково. Заявниця свідомо вносила недостовірні відомості щодо неможливості свого місцезнаходження, чим вводила в оману слідчий орган і суд. Зазначені обставини підтверджують незаконність тверджень ОСОБА_3, незаконність джерел отримання доказів, покладених в основу постанов про порушення кримінальних справ.
Притягнутий до участі у справі в якості зацікавленої особи ОСОБА_3 проти задоволення скарг заперечував та зазначив, що доводи скаржників є надуманими, оскільки майно ТОВ «РІО»у вигляді двох нежитлових приміщень було начебто продано по фактично заниженій вартості ПФ «Алекс»засновником якої був саме ОСОБА_1, а на цей час власником цих нежитлових приміщень є ПП «Вікторіал»власником якого є співмешканка ОСОБА_1 -ОСОБА_6 Його мати не давала згоду на відчуження нежитлових приміщень ТОВ «РІО», не отримала навіть свою долю в уставному фонді ТОВ «РІО», вона не приймала участі у загальних зборах ТОВ «РІО»- ці документи були фальсифіковані.
Прокурор проти задоволення скарги заперечував, вказуючи, що для порушення кримінальних справ було достатньо приводів і підстав.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1, зацікавленої особи ОСОБА_3, висновок прокурора, дослідивши матеріали кримінальної справи № 17020071 в 9-ти томах, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.04.2002 року прокурором м. Харкова була порушена кримінальна справа за ст..191 ч.4 КК України по факту заволодіння майном ТОВ «РІО»в значних розмірах шляхом зловживання посадовою особою службовим становищем та за ст.. 364 ч.2 КК України відносно приватного нотаріуса ОСОБА_7 по факту зловживання нею посадовим становищем (а.с. 1-2 т.1). З цієї постанови вбачається, що в липні-вересні 2001 року директор ТОВ «РІО»ОСОБА_8, а також ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою шляхом зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_8 та внаслідок зловживання посадовим становищем приватним нотаріусом ОСОБА_9, заволоділи майном ТОВ «РІО» шляхом здійснення договору купівлі-продажу 2 нежитлових приміщень від імені ТОВ «РІО»на користь ПФ «Алекс», а далі шляхом підробки від імені ОСОБА_5 нотаріально посвідченої заяви загальним зборам ТОВ «РІО»про її вихід з засновників ТОВ «РІО»з передачею належної їй частки на користь ОСОБА_1
12.04.2002 року прокурором м. Харкова порушена кримінальна справа за ст.. 191 ч.4 КК України за фактом заволодіння майном ТОВ «РІО»в значних розмірах шляхом зловживання посадовою особою службовим становищем та відносно приватного нотаріуса ОСОБА_9Є по ст.. 364 ч.2 КК України по факту зловживання нею службовим становищем, справа прийнята до провадження слідчим прокуратури м. Харкова (а.с.3 т.1). 23.10.2002 р. кримінальна справа прийнята до провадження слідчим прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 (а.с.203-205 т.3). 04.12.2002 г. Каряка О.Г. і ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення по ст.. ст.. 191 ч.3, 358 ч.3 КК України (а.с.364-365 т.3, а.с. 375-377 т.3). 02.01.2003 р. зазначена кримінальна справа надійшла для розгляду Ленінському районному суду м. Харкова (а.с.1 т.4). 11.12.2003 р. постановою цього суду кримінальна справа направлена на додаткове розслідування прокурору м. Харкова (а.с.156-158 т.4). Ухвалою судової колегії з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 20.05.2004 р. постанова Ленінського районного суду м. Харкова в частині повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.. ст.. 191 ч.3, 358 ч.3 КК України залишена без змін (а.с. 209 -217 т.4). 25.04.2004 р. кримінальна справа прийнята до провадження слідчим прокуратури м.Харкова ОСОБА_11 (а.с.227-229 т.4). 15.12.2005 р. зазначена кримінальна справа об'єнана в одне провадження з кримінальною справою, порушеною відносно ОСОБА_1 30.11.2004 р. Київським РВ ХМУ за ст.. 189 ч.2 КК України та прийнята до провадження слідчим СУ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_12 (а.с. 1-4 т.5). 4.03.2005 р. кримінальна справа прийнята до провадження ст..слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. ( а.с.367 т.5) , який 5.04.2005 р. виніс постанову про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.. ст.. 191 ч.3, 358 ч.3 КК України в зв'язку з недоведеністю їх участі у вчиненні вказаних злочинів і відсутністю складу злочинів за ст.. ст.. 6 п.2, 213 ч.2 КПК України та відносно ОСОБА_1 по ст.. 189 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину по ст.. 6 п.2 КПК України (а.с.373-381 т.5). Постановою старшого прокурора відділу № 04/2 Харківської області від 3.05.2007 р. зазначена постанова скасована, а справа направлена на додаткове розслідування (а.с.385-387 т.5). Постановою ст.. слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 25.05.2007 р. кримінальна справа прийнята до його провадження (а.с.388 т.5), а 26.06.2007 р. він виніс постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину та за недоведеністю участі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст.. 191 ч.3, 358 ч.3 КК України ( а.с. 409-413 т.5), а матеріали по факту порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.. 189 ч.2 КК України виділені в окреме провадження ( а.с.407-408 т.5) . Постановою старшого прокурора відділу № 04/2 прокуратури Харківської області від 25.07.2007 р. зазначена постанова скасована, а справа направлена на додаткове розслідування (а.с.2-4 т.6). Постановою ст.. слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 03.08..2007 р. кримінальна справа прийнята до його провадження (а.с.5 т.6), а 10.03.2008 р. винесена постанова про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину та за недоведеністю участі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст.. 191 ч.3, 358 ч.3 КК України (а.с. 195-196 т.7). Зазначена постанова була скасована постановою старшого прокурора відділу № 04/2 прокуратури Харківської області від 04.03.2009 р. (а.с.188-189 т.8) . Постановою ст.. слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 30.04..2009 р. кримінальна справа прийнята до його провадження (а.с.193 т.8), а 30.04.2009 р. він порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України (а.с.194-197 т.8), а 15.07.2009 р. виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.. 190 ч.4 КК України ( а.с.218 т.8). Постановою ст.. слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 05.01..2010 р. кримінальне переслідування по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст.. ст..191 ч.3, 358 ч.3, 190 ч.4 КК України припинене на підставі ст..ст.6 п.2, 213 ч.2 КПК України за відсутністю складу злочину та за недоведеністю участі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів (а.с.331-332 т.8). 03.03.2010 р. слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області Сасюком Д.Н. винесена постанова про прийняття до свого провадження кримінальної справи, яка була порушена прокуратурою м. Харкова за ст.. 191 ч.4 КК України 30.04.2009 р. (а.с.1 т.9). Постановою слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_13 від 21.12.2010 р. закрита кримінальна справа по факту заволодіння майном ТОВ «РІО»в значних розмірах шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем за ст..191 ч.4 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст..364 ч.2, 366 ч.2 КК України на підставі ст.. ст.. 213, п.2 ст.6 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочинів (а.с.189-198 т.9). Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.04.2011 р. зазначена постанова скасована, а кримінальна справа направлена прокурору м. Харкова для поновлення досудового розслідування (а.с.213-215 т.9). Постановою слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_13 від 05.08.2011 р. закрита кримінальна справа по факту заволодіння майном ТОВ «РІО» в значних розмірах шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем за ст..191 ч.4 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст..364 ч.2, 366 ч.2 КК України на підставі ст.. ст.. 213, п.2 ст.6 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочинів (а.с.231-239 т.9). Постановою заступника прокурора м. Харкова від 15.08.2011 р. зазначена постанова скасована, кримінальна справа направлена для проведення досудового слідства (а.с.243-245 т.9). 09.09.2011 р. кримінальна справа прийнята до провадження слідчого Голубенко А.В. (а.с.247 т.9), який 15.12.2011 р. виніс постанову про закриття кримінальна справа по факту заволодіння майном ТОВ «РІО»в значних розмірах шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем за ст..191 ч.4 КК України, по факту шахрайства з майном ТОВ «РІО»за ст.. 190 ч.4 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.. ст..364 ч.2, 366 ч.2 КК України на підставі ст.. ст.. 213, п.2 ст.6 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочинів (а.с.250-258 т.9). Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2012 р. зазначена постанова скасована, а кримінальна справа направлена прокурору м. Харкова для поновлення досудового розслідування (а.с.265-268 т.9), яка ухвалою судової колегії з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 13.08.2012 р. залишена без змін (а.с.269-273 т.9).
30 квітня 2009 року ст.. слідчий СУ ГУМВС України в Харківській області виніс постанови про порушення кримінальних справ за ст..ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а 15 липня 2009 року виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.. 190 ч.4 КК України ( а.с.194-197 т.8, а.с.218 т.8).
В постановах про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. ст. 364 ч.2, 366 ч.2, 190 ч.4 КК України зазначається, що ОСОБА_1, у період 2001 року, з корисливих мотивів, діючи протиправно у своїх особистих інтересах, та в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою і в групі з засновником товариства «РІО»ОСОБА_2, яка на той момент була його дружиною, директором «товариства»ОСОБА_8, а також невстановленими в ході слідства особами, на підставі заздалегідь розробленого злочинного плану організував здійснення ряду корисливих злочинів - зловживання службовим становищем та службові підлоги, в яких взяв безпосередню участь, переслідуючи злочинну мету - протиправне, всупереч інтересам суспільства розпорядження його майном і позбавлення засновника «товариства»ОСОБА_5 права на належну їй частину майна товариства в розмірі 50 % в сумі 23 287 гр., в тому числі: 50% статутного фонду товариства, сформованого за рахунок вкладів його учасників у розмірі 7 400 гр.; а також 50% вартості, що належать товариству нежитлових напівпідвальних приміщень за адресою - м. Харків, вул. Карла Маркса, 38-ж і вул. Пушкінська, 65 в м. Харкові у розмірі станом на вересень 2007 року - 15 887 гр. При цьому, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 і директором товариства „РІО" ОСОБА_8, діючи протиправно, всупереч інтересам суспільства здійснюючи спільні узгоджені дії, зловживаючи службовим становищем директора товариства ОСОБА_8 та положенням співзасновника товариства ОСОБА_4 в порушення вимог Закону України «Про господарські товариства», установчого договору, а також п.3.3. ст.3, п.4.2 ст.4 статуту товариства, з метою отримання права на одноосібне користування і розпорядження майном товариства в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у відсутність на те рішення зборів його учасників, і шляхом складання ряду підроблених документів, незаконно оформили відчуження основних фондів «товариства», у вигляді напівпідвальних приміщень придбаних товариством в 2000 році, на користь інших осіб, після чого зазначені приміщення були фактично передані в безоплатне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Після цього, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оформили незаконний вихід ОСОБА_5 зі складу засновників товариства. Не встановлені в ході слідства особи, в період вересня 2001 року, в невстановлений час і в невстановленому місці, оформили від імені ОСОБА_5 для виходу зі складу засновників документи шляхом підробки її підписів на офіційних документах товариства і використання даних підроблених документів. Зазначеними незаконними діями, спрямованими на незаконне позбавлення співзасновника товариства ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно товариства, їй було завдано значної матеріальної шкоди на суму 15 887 гр., а також остання була позбавлена права вимоги виплати належної їй частини майна товариства в разі її виходу з товариства.
Суд вважає, що постанови про порушення кримінальної справи за ст.. ст..364 ч.2, 366 ч.2 КК України відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30.04.2009 року та постанова про порушення кримінальної справи відносно цих осіб за ст..190 ч.4 КК України від 15.07.2009 р. винесені за відсутності підстав для порушення кримінальної справи відносно конкретних осіб та з порушенням порядку вирішення цього питання, тобто без дотримання вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України. Згідно ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути дані, які не несуть в собі інформації про злочин.
Підставою для порушення цієї кримінальної справи стала заява ОСОБА_3 від 22.09.2008 року на адресу СУ УМВС України в Харківській області, згідно з якою він просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1Г і його дружину ОСОБА_2, які в період з червня по вересень 2001 року вчинили злочини, передбачені ст. ст. 364, 366 КК України і незаконно заволоділи майном його покійної матері ОСОБА_5 (л.д.116-118 т.8).
Згідно статуту ТОВ «РІО»від 21.10.1999 року і зміни до нього від 9.12.1999 року учасниками ТОВ «РІО»були ОСОБА_5 і ОСОБА_2 (л.д.19-28, 29-34 т.1). Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 14.09.2001 року, яка була адресована загальним зборам ТОВ «РІО»ОСОБА_5 просила вивести її зі складу засновників ТОВ «РІО». Свою частку у статутному фонді товариства передала ОСОБА_1 Майнових та інших претензій до товариства не мала (а.с.116 т.1). Згідно протоколу засідання засновників ТОВ «РІО»14.09.2001 р. ОСОБА_5 і ОСОБА_2 вирішили вивести із складу засновників товариства ОСОБА_5 і включити в склад засновників ОСОБА_1, з зобов'язанням його внести борг ОСОБА_5 щодо формування статутного фонду (а.с.117 т.1). На підставі цього рішення 20.09.2001 р. виконкомом Харківської міської ради були зареєстровані зміни до статуту ТОВ «РІО»в частині визначення їх учасників (а.с.115 т.1).
З 12.04.2002 р. орган досудового розслідування проводить досудове розслідування за заявою ОСОБА_5 по факту заволодіння подружжям ОСОБА_1 нежитловими приміщеннями, що належали ТОВ «РІО»шляхом підробки від її імені заяви про вихід з числа засновників товариства. Однак, цей висновок органу досудового розслідування в усіх постановах про порушення кримінальних справ є хибним, оскільки відчуження нежитлових приміщень ТОВ «РІО»відбулося на момент коли сама ОСОБА_5 була членом товариства, а не після того як від її імені невстановленою в ході досудового слідства особою, була подана заява про вихід з числа засновників товариства.
Відповідно до п.4.11 п.п.в статуту ТОВ «РІО»директор товариства вправі розпоряджається майном товариства з врахуванням обмежень, встановлених статутом (а.с.25 т.1). Діючи в межах своєї компетенції, директор ТОВ «РІО»ОСОБА_8 30.07.2001 року продав належні товариству нежитлові приміщення по вул.. Пушкінській, 65 в м.Харкові ПФ «Алекс»(а.с.39-40 т.1), а 07.08.2001 р. уклав договор купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул.. К.Маркса, 38 «Ж»в м. Харкові від імені ТОВ «РІО» на користь ПФ «Алекс» (а.с.43 т.1). Тобто, засновники товариства (в тому числі ОСОБА_5Г.) не могли впливати на ведення господарської діяльності товариства, яку здійснював призначений загальними зборами директор. Загальні збори засновників могли звільнити директора і призначити нового.
Незаконне виведення ОСОБА_5 із числа засновників товариства могло бути поновлене шляхом звернення до суду в порядку захисту цивільних прав, а сама ОСОБА_5 відповідно до ст..16 установчого договору ТОВ «РІО»мала право на отримання вартості частини майна товариства пропорційно її долі в статутному фонді, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості товариства (а.с.33 т.1). Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 на момент вересня 2001 року не повністю внесла свою частину статутного фонду ТОВ «РІО», а тому сума, яку вона мала отримати від реалізації нежитлових приміщень повинна бути погоджена засновниками, а в разі відсутності згоди -вирішена судом.
Ч.2 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. При цьому посадовими особами в ст. 364 цього Кодексу є особи, які постійно або тимчасово за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних або комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом або уповноваженою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Щодо законності порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.. 366 ч.2 КК України суд зазначає, що обов'язковою ознакою службового підроблення є предмет -офіційний документ, тобто такий документ, що породжує факти, які мають юридичне значення, а саме породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини. Цей злочин може бути вчинений тільки посадовою особою з використанням свого службового становища.
Вирішуючи питання про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орган досудового розслідування помилково визначив їх як посадових осіб. Судом встановлено, що ні ОСОБА_2, яка була тільки засновником ТОВ «РІО», ні ОСОБА_1, який був тільки чоловіком ОСОБА_2 не були посадовими особами, а тому порушення відносно них кримінальної справи за ст.. 364 ч.2, ст.. 366 ч.2 КК України є незаконним, оскільки вони не є суб'єктами цих злочинів, а тому суд скасовує ці постанови.
Як зазначалося вище, розслідування кримінальної справи було розпочате 12 квітня 2002 р., однак жодного разу після скасувань восьми постанов про закриття кримінальних справ за відсутністю складу злочину та недоведеністю участі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, строки розслідування кримінальної справи не подовжувалися.
Крім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що 12.04.2002 р. прокурором м. Харкова була порушена кримінальна справа за ст.. 191 ч.4 КК України, однак ОСОБА_1 і ОСОБА_2 4.12.2002 р. було пред'явлене обвинувачення за ст.. ст..191 ч.3 та ст.. 358 ч.3 КК України, без вирішення питання про порушення кримінальної справи за цими статтями обвинувачення і без вирішення питання про долю кримінальної справи за ст.. 191 ч.4 КК України, що є недопустимим порушенням норм КПК України. Більш того, після закінчення досудового розслідування по вказаній кримінальній справі вона була направлена для розгляду до суду за ст.. ст.. 191 ч.3, 358 ч.3 КК України. Однак, 03.03.2010 р. слідчий СУ ГУМВС України в Харківській області приймає до свого провадження кримінальну справу порушену прокурором м. Харкова 12.04.2002 г. за ст.. 191 ч.4 КК України, досудове розслідування по якій закінчилося ще 10 грудня 2002 року (а.с.314-315 т.3).
На а.с.4 т.5 матеріалів кримінальної справи міститься постанова слідчого про об'єднання кримінальної справи за ст.191 ч.3 і ст. 358 ч.3 КК України з кримінальною справою відносно ОСОБА_1 за ст..189 ч.2 КК України, однак самої постанови про порушення кримінальної справи за ст.. 189 ч.2 КК України відносно ОСОБА_1 матеріали кримінальної справи не містять.
Незважаючи на постійний прокурорський контроль за розслідуванням зазначеної справи (про що свідчать три постанови прокурора про скасування постанов про закриття провадження у справі) зазначені вище грубі, недопустимі порушення процедури розслідування кримінальної справи залишилися поза його увагою.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року роз'яснено, що звинувачення в скоєнні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, отриманих з порушенням порядку. В даному випадку був порушений порядок і не дотримана процедура, визначена КПК України щодо необхідності продовження термінів розслідування в разі не закінчення досудового слідства протягом 2 місяців з моменту порушення кримінальної справи, щодо необхідності порушення кримінальної справи до початку досудового розслідування, щодо недопустимості проведення розслідування після винесення постанови про закінчення досудового розслідування у справі. Слідчий при вирішенні питання про порушення кримінальних справ відносно конкретних осіб -ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не вправі посилатися на докази, які зібрані не належним шляхом, а саме з грубим порушенням порядку провадження у кримінальній справі. За відсутності цих доказів вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст..190 ч.4 КК України є незаконним.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що приймаючи процесуальні рішення про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.. ст.. 364 ч.2, 366 ч.2, 190 ч.4 КК України, орган розслідування не перевірив і з достатньою повнотою не з'ясував наявність підстав для порушення кримінальної справи. Внаслідок цього, зазначені постанови про порушення кримінальних справ підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд, -
постановив:
скасувати постанови слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Ребенко С.М. від 30.04.2009 року про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України та постанову від 15.07.2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст.190 ч.4 КК України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 7 діб з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
Суддя -