Справа № 1231/2495/2012
Провадження №2/1231/1512/2012
31 жовтня 2012 р. Стахановський міський суд Луганської області
у складі
головуючого судді: Юрченко І.М.
при секретарі: Федотовій К.О.
за участю
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Стаханова позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності,
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, - належала на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1994р..
ОСОБА_3 фактично спільно проживав однією сім'єю з ОСОБА_4, яка є матір'ю чоловіка позивачки. Внаслідок цих обставин вони поріднилися і ОСОБА_3 відносився до неї як до своєї доньки. В свою чергу вона ставилася до ОСОБА_3 як до батька.
За таких обставин між ними фактично склалися родинні відносини.
ОСОБА_4 померла 05.08.1997р. і ОСОБА_3 залишився один. У зв'язку з похилим віком та поганим станом здоров'я ОСОБА_3 потребував догляду та уходу, через що позивачка стала проживати разом з ним, щоб доглядати та піклуватися про нього. За таких обставин, в період часу з серпня 1997року вони проживали спільно, були пов'язані спільним побутом.
Таким чином, вона фактично володіла та користувалася квартирою за адресою: вул. Багата, 18/9, м. Ірміно, бо вважала себе членом сім'ї ОСОБА_3
10.10.2000р. ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.10.2000р.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка здійснила його поховання та продовжувала відкрито володіти його квартирою. За цей час вона доглядала за квартирою та несла витрати пов'язані з її утриманням. Ці обставини підтверджуються довідками про відсутність заборгованості з оплати комунальних послуг.
Факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 підтверджується довідкою КП «ЖКГ»№1-602 від 12.10.2000р. Факт того, що саме вона поховала ОСОБА_3 підтверджується довідкою від 27.01.2001р. про розмір витрат понесених у зв'язку з організацією поховання. Крім того, вищезазначені факти можуть бути підтверджені поясненнями свідків - осіб, які проживають по сусідству та особисто знали ОСОБА_3
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді належної йому квартири за адресою: вул. Багата, 18/9, м. Ірміно.
Відповідно до ч.І ст.1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Аналогічна норма містилася у ст.549 ЦК (1963р.). Разом з тим, у ОСОБА_3 не було ніяких спадкоємців, а тому до теперішнього часу ніхто не прийняв спадщину після його смерті. Натомість позивачка вважає себе членом сім'ї померлого ОСОБА_3С, а тому після його смерті фактично вступила у володіння та управління спадщиною.
За таких обставин з жовтня 2000р. вона єдина володіла квартирою за адресою: вул. Багата, 18/9 в м. Ірміно, придбавши це право ще з дозволу власника майна.
Відповідно до ч.І ст.344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст.346 ЦК право власності припиняється смертю власника. Таким чином право власності ОСОБА_3 на квартиру припинилося 10.10.2000р. З цього моменту вона єдина відкрито володіла цією квартирою до теперішнього часу, тобто понад десять років.
Згідно з ч.4 ст.344 ЦК право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду, тому позивачка звертається до суду з цим позовом.
На підставі зазначеного позивач просив визнати за нею право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2, площею 30,5 кв.м.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві.
Додатково пояснив, що квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності вітчиму її чоловіка, так як він мешкав однією сім'єю з матір'ю її чоловіка ОСОБА_4. Для ОСОБА_3 вона (позивачка) була як за рідну доньку. 05.08.1997року померла мати її чоловіка ОСОБА_4 і ОСОБА_3 залишився сам, бо у нього власних дітей не було. Так як у ОСОБА_3 був поганий стан здоров'я, позивачка та її чоловік почали мешкати разом з ОСОБА_3 та доглядати ОСОБА_3, вони вели спільний бюджет з ОСОБА_3
10.10.2000року ОСОБА_3 помер. Всі витрати по похованню ОСОБА_3 вона взяла на себе. Після його смерті вона продовжувала відкрито володіти його квартирою. Вона оплачувала всі комунальні послуги. Ще за життя ОСОБА_3 мав намір переписати його квартиру на неї, але не встиг та помер.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутністю, зазначив, що з позовними вимогами позивачки згодний (ар.с.18-19).
Допитана у якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що вона мешкає за адресою м.Ірміно, вул.Багата, 18/4. Померлий ОСОБА_3 був вітчимом чоловіка позивачки. Спочатку вона навіть і не знала, що він йому не рідний син. Позивачка та її чоловік жили з ОСОБА_3 та доглядали його, позивачка й поховала ОСОБА_3 Підтвердила той факт, що після смерті ОСОБА_3 позивачка користується зазначеною квартирою. Після смерті ОСОБА_3 ключі від квартири залишились у позивачки, вона підтримує квартиру у належному стані, поміняла всю сантехніку. Окрім позивачки в цій квартирі ніхто не мешкав та ніхто нею не користувався після смерті ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ще до смерті ОСОБА_3, позивачка з її чоловіком мешкали разом з ОСОБА_3, вони й поховали його.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є сусідкою позивачки, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Померлий ОСОБА_3 проживав однією сім'єю з матір'ю чоловіка позивачки. Після смерті матері чоловіка позивачки, позивачка та її чоловік доглядали за ОСОБА_3, бо як вона вважає, своїх дітей у нього не було, бо вона їх ніколи не бачила. Вони його і поховали. Після смерті ОСОБА_3, лише ОСОБА_1 користується квартирою покійного, підтримує порядок в квартирі, сплачує комунальні послуги
Вислухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених вимог. Кожна особа, що бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Відповідно до ст.31 ЦПК України відповідач вправі визнати позов протягом усього часу розгляду справи.
Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що квартира №9 в будинку№18 по вул.Багата в м.Ірміно належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1994р., виданого УЖКГ в/о «Стахановвугілля»(ар.с.4), що підтверджується довідкою КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації»від 27.09.2012р №2513 (ар.с.27)
Згідно з копією свідоцтва про смерть (ар.с.9), ОСОБА_3 помер 10.10.2000року.
Згідно з відповіддю Стахановської державної нотаріальної контори від 13.09.2012р. та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після померлого 10.10.2000року ОСОБА_3 з дня смерті по теперішній час з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось, за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (ар.с.25-26).
Відповідно до копії будинкової книги (ар.с.7-8) в квартирі за адресою м.Ірміно, вул.Багата, 18/9 зареєстрований лише ОСОБА_3. .
Факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 підтверджується довідкою КП «Житлово-комунальне господарство»№1-602 від 12.10.2000р. (ар.с.10). В даній довідці зазначено, що ОСОБА_1 дійсно сумісно проживала та здійснювала догляд за ОСОБА_3 по день його смерті 10.10.2000р. за адресою АДРЕСА_4 та дійсно здійснила його поховання. Факт того, що саме позивача поховала ОСОБА_3 підтверджується також копією довідки Теплогірської школи -інтернату (ар.с.11). про розмір витрат понесених у зв'язку з організацією поховання.
Факт того, що і після смерті ОСОБА_3, позивачка володіє квартирою за адресою м.Ірміно, вул.Багата, 18/9 та здійснює оплату комунальних послуг підтверджується довідкою Комунального підприємства «Тепло горець»«Теплогірськ-жилсервіс»№11 від 29.10.2012року (ар.с.34).
Факт відсутності заборгованості по оплаті комунальних послуг також підтверджується довідками на ар.с. 12.
Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки відповідач у справі позов визнав, а також те, що підстав вважати, що визнання позову суперечить закону, або ним будуть порушені чиїсь інтереси, не встановлено, його можна прийняти, а позов задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 209, 174, 213-215, 218, 292,294 ЦПК України, 344 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2, площею 30,5 кв.м.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: