16.10.2012
Справа № 22ц-2069/2012р. Головуючий у першій
інстанції Лемешко А.С.
категорія 23 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
16 жовтня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Клочко В.П.
при секретарі - Марушевській Т.В.,
за участю представника
позивача - Кричуна М.М.,
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 травня 2012 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖИЛ-УЮТ" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за користування житловим приміщенням, пені та виселення, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИЛ-УЮТ» (далі ТОВ «ЖИЛ-УЮТ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 та просило стягнути заборгованість за користування житловим приміщенням в cyмi 2725,0 гривень, пені за невиконання зобов'язань по своечасному поверненні речі в cyмі 5700 гривень та виселення з житлового приміщення АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди п'яти койко-місць у АДРЕСА_1 для тимчасового проживания без права реестрації (прописки) 3i строком дії договору - з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За умовами договору, сума орендної плати була встановлена у poзмipi 1425 гривень. Представник позивача вказуе на те, що всупереч договору відповідач не звільнив житлове приміщення та мае заборгованість за користування житловим приміщенням за січень, лютий 2011 року в cyмі 2725,0 гривень відповідно бухгалтерської довідки. Kpiм того, вважае, що відповідач повинен сплатити пеню в poзмipi подвійної плати за користування річчю за час прострочки в cyмі 5700 гривень.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 травня 2012 року позов Товариства з обмеженою вхдповхдальнхстю «ЖИЛ-УЮТ» - задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жил-Уют» заборгованість за користування житловим приміщення в розмірі 2725 гривень, неустойку за прострочення обов'язку щодо повернення житлового приміщення у розмірі 2850 гривень, судові витрати в сумі 193 гривні, а всього 5768 гривень.
Усунено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖИЛ-УЮТ» перешкоди в користуваннх майном шляхом виселення ОСОБА_7 з житлового приміщення АДРЕСА_1.
В решті позову - відмовлено.
Відстрочено виконання рішення суду в частині виселення з житлового приміщення строком на чотири місяця.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить суд у задоволені позову відмовити, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що 24 грудня 2009 року між позивачем ОСОБА_5 (орендатор) та відповідачем ТОВ «ЖИЛ-УЮТ»(орендодавець) був укладений договір оренди (п'яти ліжко-місць у АДРЕСА_1 для тимчасового проживання без права реєстрації (прописки) зі строком дії договору - з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. Сума орендної плати згідно п. 3.1. договору складала 1425 грн. щомісячно, також умовами договору оренди було передбачено, що на нього не розповсюджується ст. 764 ЦК України, згідно якої, при продовженні користування наймача майном, що було йому передано в оренду, після закінчення строку договору найму, при відсутності заперечень наймодавця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (а.с.6).
01 січня 2010 року між сторонами по справі був укладений акт прийому - передачі майна в оренду (а.с.7).
Відповідно до п.5.2. договору оренди продовження строку дії договору оренди можливо виключно шляхом належного оформлення письмової двосторонньої угоди.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після закінчення терміну дії договору оренди, наймодавець не виявив бажання на продовження терміну його дії чи переукладення на новий термін.
Відповідно до п.4.3. договору оренди після закінчення строку дії договору, орендатор зобов'язався звільнити житлове площу, що йому надавалася та передати майно по акту адміністрації гуртожитку.
У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, 31 грудня 2010 року між сторонами був укладений акт повернення із оренди майна (а.с.8).
Таким чином, позивач погодився з тим, що у зв'язку з закінченням строку дії договору, на виконання умов договору, він повинен звільнити житлове приміщення, що займає.
Однак, після закінчення строку дії договору, та у зв'язку з тим, що у добровільному порядку позивач не звільнив житлове приміщення, 30 березня 2011 року відповідачу була направлена вимога про звільнення займаного житлового приміщення.
Відповідно до вимог ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Однак відповідач, всупереч умовам договору та вимогам діючого законодавства не звільнив спірне житлове приміщення та має заборгованість за користування житловим приміщенням, яка згідно бухгалтерської довідки, наданої позивачем, станом на 18 березня 2011 року складає 2725 гривень (а.с.9).
Позивач просить також стягнути з відповідачів неустойку за період січень, лютий 2011 року в сумі 5700 грн., посилаючись на те, що відповідач не повернув орендоване майно в строк, передбачений договором, тобто після закінчення терміну його дії.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З матеріалів справи видно, що відповідачем за період часу січень-лютий 2011 року вносилася плата за користування житловим приміщенням, яка складає 2850 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, висновку,що з відповідача на користь позивача в судовому порядку підлягає стягнення 2850 грн., оскільки при вирішенні питання про стягнення неустойки з підстав передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, необхідно брати до уваги обставини, які з'ясовані судом при вирішенні конкретної ситуації при розгляді справи. Також суд вірно враховав, що у даному випадку необхідно брати до уваги не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним пава користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги позивача щодо виселення відповідача із спірного житлового приміщення підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції правильно врахував всі обставини справи, а саме: літній період часу, у який важко знайти інше житлове приміщення та укласти договір найму на доступних умовах, враховуючи, що на утриманні відповідача знаходиться неповнолітня дитина, іншого житла відповідач не має, знаходиться на квартирному обліку при УМВС України в м. Севастополі з 01 березня 2006 року № загальної черги 381 та положення ст. 217 ЦПК України, суд правильно дійшов до висновку надавши відповідачу відстрочку виконання рішення суду в частині виселення строком на чотири місяця.
Доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального права, апеляційна скарги не містить.
Оскільки, суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, це, згідно зі ст. 308 ЦПК України, є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: Н.Г.Алєєва
В.П.Клочко