Справа № 2-330/11
24 листопада 2011 року
Свердловський міський суд, Луганської області у складі: головуючого судді: Новосьолової Г.М., при секретарі: Вобліковій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Свердловська справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Луганськ - Авто»про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що він працював на посаді директора філії «Свердловськ -Авто» ВАТ «Луганськ - Авто» з 11.02.1999 р. Наказом № 259/ ок від 07.09.2009 р. він був звільнений. При розрахунку йому виплати заробітну плату за липень, серпень місяці та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2780 грн. 12.10.2009 р., але наказ про звільнення був від 07.09.2009 р.
Відповідно розпорядження № 38 від 02.04.2009 р. про змінення оплати праці робітникам ВАТ «Луганськ - Авто» за березень місяць 2009 р. його заробітна плата склала 605 грн., квітень - 625 грн., з 01.06.2009 - 630 грн. тобто мінімальна заробітна плата за некваліфіковану працю.
З 27.04.2009 р. він знаходився на лікарняному. За його відсутністю 03.05.2009 р. був призначений інший директор - ОСОБА_2
Згідно до контракту його заробітна плата складала 1600 грн. в місяць, ніяких письмових повідомлень, або двосторонніх угод згідно до п. 13 контракту, ним та ВАТ «Луганськ - Авто» в сторону зменшення заробітної плати не підписувалось.
Таким чином, йому не доплатили згідно до контракту за травень, червень, липень, серпень - по 970 грн. за кожний місяць, вересень, 363,60 грн., тому невірно було нарахована сума відпускних та сума за дні невикористаної відпустки у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та постановкою на облік в центр зайнятості йому потрібна довідка про його середню заробітну плату. Він звертався до головного бухгалтера філії «Свердловськ - авто» ВАТ «Луганськ - Авто» ОСОБА_3, на що вона відповіла, що генеральний директор «Луганськ - Авто» ОСОБА_4 заборонив видавати філії довідки, тому що всі довідки видаються ВАТ «Луганськ - Авто». Ним була підписана заява з проханням про видачу вищевказаної довідки директору філії «Свердловськ - Авто» ВАТ «Луганськ - Авто» ОСОБА_5 вх.. № 26 від 15.10.2009 р., який відвіз його заяву ВАТ «Луганськ - Авто» та віддав головному бухгалтеру ВАТ «Луганськ - Авто» ОСОБА_6 до теперішнього часу довідку про середню заробітну плату йому не видано.
Згідно до контракту ст. 5 «директору до щорічної відпустки повинна нараховуватися єдина виплата у розмірі місячного посадового окладу» ця виплата за десять років не виплачувалась. Моральним пригнобленням керівництвом ВАТ «Луганськ - Авто» не було границь. Коли він знаходився на лікарняному, ні профспілка, ні керівництво ВАТ «Луганськ - Авто» ні разу не цікавились його станом здоров,я, не допомагали йому.
Його здоров'я було тяжким, високий артеріальний тиск, високий рівень цукру в крові. Дзвінками директора ОСОБА_4В у лікарню було усугублений його моральний стан. Він був переведений в обласну кардіологічну клініку м. Луганська, де з боку керівництва ВАТ «Луганськ - авто» не було відповідної уваги. Наказ про звільнення був підписаний 07.09.2009 р., а розрахункові виплатили тільки 12.10.2009 р. Довідка про середню заробітну плату для центру зайнятості він не отримав. 15.10.2009 р. він написав письмове звернення , але довідку він не отримав.
За весь час роботи ст. 5 Контракту не виконувалась, хоча підприємство працювало стабільно та на рахунках філії «Луганськ - Авто» знаходились грошові кошти. Була написана заява на звільнення по особистому бажанню. На його думку, генеральний директор ВАТ «Луганськ - Авто» ОСОБА_4 порушив КЗпП України та контракт, та звільнив його за невиконання умов контракту без пояснень.
Позивач просить суд стягнути з ВАТ «Луганск-Авто» на його користь суму невиплаченого посадового окладу за травень- 970 грн., червень - 970 грн., липень - 970 грн., серпень- 970 грн., вересень - 363,60 грн., а всього - 4 243,60 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ-Авто» суму на його користь у зв'язку з невидачею довідки про середню заробітну плату та неможливістю своєчасного звернення до центру зайнятості у сумі: за вересень - 15 діб, жовтень - 22 дні, за листопад - 21 день, а всього 58 днів х 72,72 грн. = 4 217,76 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь за несвоєчасний розрахунок суму:
Вересень - 1600 грн., жовтень - 581, 76 грн., всього 2181,76 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь за невірно нараховану суму днів відпустки 28 х 72, 72 = 2036,16 грн. та днів невикористаної відпустки 16х 72,72 = 1163,52 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь згідно ст. 5 Контракту одноразову виплату до щорічної відпустки місячного посадового окладу 1600 х 10 = 16000 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Витребувати довідку про середню заробітну плату. Всі судові витрати покласти на відповідача.
Позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути на його користь з ТОВ «Луганськ - Авто» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок у сумі 37496,80 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просить повністю задовольнити його позовні вимоги: стягнути з ВАТ «Луганськ-Авто» на його користь суму невиплаченого посадового окладу за травень - 970 грн., червень - 970 грн., липень - 970 грн., серпень - 970 грн., вересень - 363,60 грн., а всього - 4243,60 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганск - Авто» на його користь у зв'язку з невидачею довідки про середню заробітну плату та неможливістю своєчасного звернення до центру зайнятості у сумі: за вересень - 15 діб, жовтень - 22 дні, за листопад - 21 день, а всього 58 днів х 72,72 грн. = 4 217,76 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь за несвоєчасний розрахунок суму:
Вересень - 1600 грн., жовтень - 581, 76 грн., всього 2181,76 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь за невірно нараховану суму днів відпустки 28 х 72, 72 = 2036,16 грн. та днів невикористаної відпустки 16х72,72 = 1163,52 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь згідно ст. 5 Контракту одноразову виплату до щорічної відпустки місячного посадового окладу 1600 х 10 = 16000 грн.
Стягнути з ВАТ «Луганськ - Авто» на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Витребувати довідку про середню заробітну плату. Всі судові витрати покласти на відповідача.
Позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути на його користь з ТОВ «Луганськ - Авто» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок у сумі 37496,80 грн.
Позивач пояснив, що контракт за 2007 рік він не підписував, також договір про матеріальну відповідальність він не підписував. Позивач відмовився від позовних вимог в частині виплати йому компенсації за відпустку за 2007, 2008, 2009 р.
Позивач пояснив, що філія «Свердловськ - Авто» працювала стабільно, але були моменти, коли вони не виконували план, але гроші на рахунку підприємства були.
Позивач просить стягнути суму моральної шкоди у розмірі 100000 грн., так як він вважає, що керівництво «Луганськ - Авто» знущалися над ним, коли він знаходився у лікарні, дзвонили у лікарню та довідувалися, чи дійсно він знаходиться на лікарняному, це його пригнічувало, він хвилювався В лікарні він знаходився з 22.05.2009 р, потім його перевели в кардіологічний цент. З 27.04.2009 р. був призначений новий директор філії «Свердловськ - Авто» Моральні страждання заключаються в тому, що його ніхто з робітників підприємства не провідував, йому надсилались листи, йому знизили оклад, знущалися над ним. Він сказав директору, що працювати не буде З підприємства він звільнився у вересні 2009 р., а розрахункові отримав у жовтні 2009 р.
Представник позивача у судовому засіданні просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1В середній заробіток та задовольнити позовні вимоги згідно до позову.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що згідно п. 2.1 Положення про оплату праці директорів філій базовий фонд оплати праці директора філії - це передбачений у бюджеті місячний фонд оплати праці, який складається з фіксованого окладу та перемінного фонду - щомісячна премія.
Згідно п 1.1 Посадової інструкції, затвердженої генеральним директором ВАТ «Луганськ-Авто» 12.01.2004 року директор станції технічного обслуговування підпорядковується генеральному директору ВАТ, згідно п. 4.2 несе відповідальність за фінансовий стан підприємства, п. 4.6 за витрачання фонду заробітної платні.
Наказом ВАТ «Луганськ-Авто» № 21 від 27.02.2009 року внесені зміни в штатний розклад на 2009 рік, згідно до якого посадовий оклад директора філії «Луганськ-Авто» встановлений в розмірі 605 грн.
Наказом «Луганськ-Авто» № 22 від 27.02.2009 року встановлені зменшені тарифні ставки, посадові оклади в розмірі мінімальної законодавчо - встановленої заробітної платні.
Згідно наказу філії ВАТ «Луганськ-Авто» «Свердловськ-Авто» № 52 від 27.02.2009 року «Про зміну діючих умов оплати праці» встановлені зменшені тарифні ставки, посадові оклади в розмірі мінімальної законодавчо - встановленої заробітної платні.
Наказом № 38 від 02.04.2009 року «Про зміну оплати праці» за березень місяць 2009 року робітникам апарату управління встановлена заробітна платня з розрахунку мінімальної заробітної платні по Україні за фактично відпрацьований час.
Згідно Наказу по філії «Свердловськ-Авто» були внесені відповідні зміни в штатний розклад по філії в тому числі і стосовно керівника.
Нарахування заробітної платні проводилося відповідно до внесених змін.
Таким чином, позивач був повідомлений про зміну умов оплати праці та діяв з урахуванням прийнятих змін, що є вираженням згоди на дані зміни.
Згідно п. 13 Контракту від 01.02.2007 року умови дійсного контракту мають обов'язкову юридичну силу для сторін і можуть бути зміненими тільки за згодою сторін.
На підставі вищенаведеного, відповідач вважає, що фактичні дії позивача вказують на прийняття нових умов оплати праці та пропозиція про зміну умов оплати праці вважається прийнятою, а правочин вчиненим, враховуючи ч. 2, 3 ст. 205 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України.
2. З приводу позовних вимог в частині стягнення суми у зв'язку з невидачею довідки про середній заробіток ОСОБА_1 та неможливість його звернення до центру зайнятості, в кількості: вересень - 15 днів, жовтень - 22 дня, листопад - 21 день, а всього 58 днів х 72,72 = 4217,76 грн. відповідач вважає дану вимогу необґрунтованою з огляду на наступне.
Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що йому було відмовлено у видачі довідки про середню заробітну платню, оскільки його заява від 15.10.2009 року в головне підприємство не надходила. Про те, що вищезазначена довідка видається в ВАТ «Луганськ-Авто» позивачу було відомо, проте він жодних дій, спрямованих на її отримання не вчинив.
Крім того, згідно відповіді Свердловського міськрайценту зайнятості № 12/2-2322 від 28.12.2010 року ОСОБА_1 у період з 08.09.2009 року по теперішній час з питань працевлаштування до Свердловського міськрайцентру зайнятості не звертався.
У запиті № 891 від 27.12.2010 року до Свердловського міськрайцентру зайнятості відповідач акцентував увагу на питання, які документи необхідні для постановки на облік. У вищезазначеній відповіді було вказано: «реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки (або цивільно-правового договору), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.» Як видно з відповіді Свердловського міськрайцентру зайнятості відсутність довідки про середній заробіток не є перешкодою для постановки на облік.
3. З приводу позовних вимог в частині стягнення суми за невчасний розрахунок: вересень - 1600 грн., жовтень - 8х72,72 = 581,76 грн., а всього 2181,76 грн. - відповідач вважає дану вимогу необґрунтованою з огляду на наступне.
08.09.2009 року позивачу було направлено попередження № 515 про його звільнення з займаної посади і було запропоновано з'явитися на головне підприємство для вручення йому трудової книжки та проведення остаточного розрахунку. Проте даний лист повернувся відправнику з поміткою про сплив строку зберігання.
В уточненій позовній заяві позивач посилаючись на ст. ст. 116, 117 КЗпП України, проте у своїх розрахунках припускається суттєвих помилок. Позивач невірно визначив період за який береться розмір заробітної плати, просить стягнути на його користь 37496, 80 грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1991 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме ч. 4 п.2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Оскільки позивача було звільнено з займаної посади 07.09.2009 року для розрахунку середньої заробітної плати необхідно брати два місяці передуючі даті звільнення, тобто серпень (5 відпрацьованих днів), та липень (23 відпрацьованих дня) 2009 року, а не лютий та березень, як це робить позивач. Позивач невірно визначив період затримки розрахунку.
Позивач, посилаючись на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, а саме на п. 20 Постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» безпідставно та необґрунтовано визначає період затримки розрахунку - 24 місяці, що не відповідає дійсності.
Так, згідно зазначеного вище п.20 Постанови № 13 від 24 грудня 1999 року установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Оскільки датою звільнення позивача з займаної посади є 07.09.2009 року, а датою проведення остаточного розрахунку - 08.10.2009 року, таким чином період затримки розрахунку складає - 22 дні.
Пояснюючи причину несвоєчасного розрахунку відповідача з позивачем відповідач зазначає наступне. Оскільки позивач, працюючи на посаді директора філії ПАТ «Луганськ-Авто» «Свердловськ-Авто» скориставшись своїм службовим становищем відремонтував свій автомобіль та не сплатив за даний ремонт грошових коштів, тобто став дебітором підприємства. Таким чином, при вирішенні питання про звільнення позивача з займаної посади почалися перемовини про погашення останнім боргу перед відповідачем. Позивач не заперечував, щоб суму, яку належало відповідачеві сплатити йому, було зараховано, як часткове погашення боргу. Проте жодних заяв, на підставі яких відповідач мав би право вчинити взаємо- зарахування заборгованостей, не надав. Саме зазначені події стали причиною затримки розрахунку з позивачем.
4. З приводу позовних вимог в частині стягнення суми за неправильно нараховану суму днів відпустки 28 х72,72 = 2036,16 грн. та дні невикористаної відпустки 16 х 72,72 = 1163,52 грн. Відповідач вважає дану вимогу необґрунтованою з огляду на наступне.
Позивач у своїх розрахунках безпідставно застосовував суму посадового окладу в розмірі 1600 грн. не беручи до уваги, що відповідно до наказу № 38 від 02.04.2009 року «Про зміну оплати труда» робітникам апарату управління встановлена заробітна платня з розрахунку мінімальної заробітної платні по Україні за фактично відпрацьований час. Згідно Наказу по філії «Свердловськ-Авто» були внесені відповідні зміни в штатний розклад по філії в тому числі і стосовно керівника. Таким чином дані позовні вимоги вважаємо необґрунтованими та безпідставними.
5. З приводу позовних вимог в частині стягнення суми згідно ст. 5 Контракту одноразову виплату до щорічної відпустки в розмірі місячного посадового окладу 1600 х 10 = 16000 грн. Відповідач вважає дану вимогу необґрунтованою з огляду на наступне.
Стосовно вимог позивача про начебто невиконанні ст. 5 Контракту про одноразову виплату до щорічної відпустки в розмірі місячного посадового окладу, то, по-перше, це було передбачено Контрактом від 01.02.2004 року, період дії якого з 01.02.2004 року по 31.12.2007 року (Контрактом від 01.02.2007 року така виплата не передбачається); по-друге, в ст. 5 зазначена умова - стабільне фінансове становище підприємства, що в дійсності не мало місця, дочірнє підприємство «Свердловськ-Авто» ВАТ «Луганськ-Авто» під керівництвом ОСОБА_1 було збиточним, плани послуг, продажу запасних частин та автомобілів, а також план прибутку не виконувалися.
6. З приводу позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Відповідач вважає дану вимогу необґрунтованою з огляду на наступне.
Позивач не зазначив в чому саме виразилася моральна шкода, не надав доказів її заподіяння Відповідачем, з наведених у позовній заяві ОСОБА_1 обставин наглядно видно відсутність причинного зв'язку між знаходженням позивача у лікарні та діями відповідача, а також заподіяння моральної шкоди як такої що мала місце.
З приводу позовних вимог в частині стягнення суми несплаченого посадового окладу за травень - 970 грн., червень - 970 грн., липень - 970 грн., серпень - 970 грн., вересень - 363,60 грн., а всього 4243,60 грн. заробітної платні.
Згідно ст. 3 Контракту від 01.02.2007 року ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад згідно додатку, який є невід'ємною частиною контракту. Згідно додатку до контракту з керівником філії від 01.02.2007 року про встановлення посадового окладу та системи преміювання Сторони погоджуються, що керівнику з 01 лютого2007 року встановлюється посадовий оклад в розмірі 1600 грн. на місяць.
Згідно ст. 13 Контракту умови дійсного контракту мають обов'язкову юридичну силу для сторін і можуть бути змінені тільки з погодження сторін.
У позовній заяві Позивач вказує на те, що жодних письмових повідомлень та двосторонніх узгоджень, згідно п. 13 Контракту між ним та Відповідачем стосовно питання зменшення заробітної платні не підписувалося і на підставі даного факту вимагає стягнення зазначених сум. Відповідач вважає дану вимогу незаконним з огляду на наступне.
Недотримання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком її недійсність.
В умовах Контракту від 01.02.2007 року зазначено, що Директор філії виступає представником Відкритого акціонерного товариства «Луганськ-Авто» та зобов'язується строго дотримуватися інтересів ВАТ, виконувати усі директивні рішення ВАТ, вказівки генерального директора ВАТ «Луганськ-Авто». У відповідності з п. 2.10 Контракту, керівник філії зобов'язаний забезпечити виплату заробітної платні, як у грошовому виражені, так і в натурі (товарами, які є бажаними для робітників), у встановлені колективним
Відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить суд винести рішення на власний розсуд в рамках закону.
Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.43 Конституції України
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України:
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України:
1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
«Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.»
Позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 11.02.2009 р. по переводу з ДП «Луганськвуглестройрекструктиризація» в Свердловську станцію «Автосервіс» на посаду директора згідно до наказу № 23 - ок від 10.02.1999р. президента АТ «Луганськ - Авто» (а.с.16.) Наказом № 259 - ок від 07.09.2009 р. він був звільнений згідно до наказу генерального директора ТОВ «Луганськ -Авто» згідно до п. 8 ст. 38 КЗпП України - невиконання умов контракту.(а.с.8).
Наказом № 38 від 02.04.2009 р. генерального директора ТОВ «Луганськ - Авто» було змінено оплату праці робітникам ТОВ «Луганськ - Авто» за березень 2009 р. (а.с.10).
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з ВАТ «Луганськ-Авто» на користь позивача суми невиплаченого посадового окладу за травень - 970 грн., червень - 970 грн., липень - 970 грн., серпень - 970 грн., вересень - 363,60 грн., а всього - 4243,60 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.1 Положення про оплату праці директорів філій (а.с.94-97) базовий фонд оплати праці директора філії - це передбачений у бюджеті місячний фонд оплати праці, який складається з фіксованого окладу та перемінного фонду - щомісячна премія.
Згідно п 1.1 Посадової інструкції, затвердженої генеральним директором ВАТ «Луганськ-Авто» 12.01.2004 року директор станції технічного обслуговування підпорядковується генеральному директору ВАТ, згідно п. 4.2 несе відповідальність за фінансовий стан підприємства, п. 4.6 за витрачання фонду заробітної платні.(а.с.132-134).
Згідно до ст. 103 Кодексу законів про працю:
Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Відповідно до ст. 31 Кодексу законів про працю:
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Наказом ВАТ «Луганськ-Авто» № 21 від 27.02.2009 року (а.с.46) внесені зміни в штатний розклад на 2009 рік, згідно до якого посадовий оклад директора філії «Луганськ-Авто» встановлений в розмірі 605 грн.
Наказом «Луганськ-Авто» № 22 від 27.02.2009 року (а.с.45) встановлені зменшені тарифні ставки, посадові оклади в розмірі мінімальної законодавчо - встановленої заробітної платні.
Згідно наказу філії ВАТ «Луганськ-Авто» «Свердловськ-Авто» № 52 від 27.02.2009 року «Про зміну діючих умов оплати праці» встановлені зменшені тарифні ставки, посадові оклади в розмірі мінімальної законодавчо - встановленої заробітної платні. Даний наказ був підписаний директором філії «Свердловськ - авто» ОСОБА_1В.(а.с.91), таким чином, позивач підписав даний наказ та був повідомлений про те, що встановлені зменшені тарифні ставки, посадові оклади у розмірі мінімальної законодавчо встановленої заробітної плати.
Наказом № 38 генерального директора ВАТ «Луганськ -Авто» від 02.04.2009 року «Про зміну оплати праці» за березень місяць 2009 року(а.с.10) робітникам апарату управління встановлена заробітна платня з розрахунку мінімальної заробітної платні по Україні за фактично відпрацьований час.
Згідно Наказу по філії «Свердловськ-Авто» були внесені відповідні зміни в штатний розклад по філії в тому числі і стосовно керівника.
Нарахування заробітної платні проводилося відповідно до внесених змін.
Таким чином, позивач був повідомлений про зміну умов оплати праці та діяв з урахуванням прийнятих змін, що є вираженням згоди на дані зміни.
Згідно п. 13 Контракту від 01.02.2007 року(а.с.37) умови дійсного контракту мають обов'язкову юридичну силу для сторін і можуть бути зміненими тільки за згодою сторін.
Відповідно до норм глави 16 Цивільного кодексу України погодження сторін є правочином.
Згідно ст. 204 ЦК України:
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України:
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно ст. 207 ЦК України:
1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У відповідності до ст. 218 ЦК України:
1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо - відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
2. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Таким чином вимоги позивача незаконні та необґрунтовані.
Позовні вимоги позивача про стягнення суми у зв'язку з невидачею довідки про середній заробіток ОСОБА_1 та неможливість його звернення до центру зайнятості, в кількості: вересень - 15 днів, жовтень - 22 дня, листопад - 21 день, а всього 58 днів х 72,72 = 4217,76 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивач 15.10.2009 р. звернувся з заявою до директора філії «Свердловськ - Авто» про видачу довідки про середню заробітну плату за 2009 рік (а.с.7).
Згідно до відповіді Свердловського міськрайценту зайнятості № 12/2-2322 від 28.12.2010 року(а.с.108), ОСОБА_1 у період з 08.09.2009 року по теперішній час з питань працевлаштування до Свердловського міськрайцентру зайнятості не звертався. Як видно з відповіді Свердловського міськрайцентру зайнятості відсутність довідки про середній заробіток не є перешкодою для постановки на облік.
У судовому засіданні позивач не заперечував про те, що він на облік у Свердловський міськрайцентр зайнятості з питань працевлаштування не звертався.
У судовому засіданні представник відповідача, позивачу було відомо про те, що вищезазначена довідка видається в ВАТ «Луганськ-Авто» відомо, проте він жодних дій, спрямованих на її отримання не вчинив.
Тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми за невчасний розрахунок: після його звільнення підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
Відповідно до ст. 116 КЗпП України:
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України:
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1991 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ч. 4 п.2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Оскільки позивача було звільнено з займаної посади 07.09.2009 року для розрахунку середньої заробітної плати необхідно брати два місяці передуючі даті звільнення, тобто серпень (5 відпрацьованих днів), та липень (23 відпрацьованих дня) 2009 року.
Сума середнього заробітку буде складати: липень 2009 р. - 23 відпрацьованих дня, серпень 2009 р. - 5 відпрацьованих днів, всього відпрацьовано за 2 місяці 28 днів. Заробітна плата за липень 2009 р. - 913, 64 грн., за серпень 2009 р. - 203,33 грн., всього - 1116,97 грн. Середній заробіток: 1116,97 628= 39, 89 грн.
Розрахунок за затримку виплати: 39,89 грн. х 22 дні = 877, 58 грн.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 877, 58 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення суми за неправильно нараховану суму днів відпустки 28 х 72,72 = 2036,16 грн. та дні невикористаної відпустки 16 х 72,72 = 1163,52 грн. також не підлягають задоволенню.
Суд вважає, що позивачем у своїх розрахунках безпідставно застосована сума посадового окладу в розмірі 1600 грн. Згідно до наказу № 38 від 02.04.2009 року «Про зміну оплати праці»(а.с.10) робітникам апарату управління встановлена заробітна платня з розрахунку мінімальної заробітної платні по Україні за фактично відпрацьований час. Згідно Наказу по філії «Свердловськ-Авто» були внесені відповідні зміни в штатний розклад по філії (а.с.47), де директору філії «Свердловськ - Авто» сума посадового окладу встановлена у розмірі 605 грн.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення суми згідно ст. 5 Контракту одноразову виплату до щорічної відпустки в розмірі місячного посадового окладу 1600 х 10 = 16000 грн. не підлягають задоволенню, так як Контрактом від 01.02.2007 року така виплата не передбачається.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів щодо спричинення йому моральної шкоди. Тому в цій частині вимог суд вважає відмовити позивачу у їх задоволенні.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона працює головним бухгалтером у філії Свердловськ - Авто. Згідно до рішення акціонерів з 2004 р. дочірнє підприємство Свердловськ - Авто було припинено та була утворена філія Свердловськ - Авто перестало бути юридичною особою. Заробітна платня робітникам виплачувалась своєчасно. Свідок пояснила, що підприємство виконувало план за 1999 р, 2000р., 2001 р.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215,218, 224, 209 ч.3 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.16, 204, 205, 207, 218 ЦК України, Постанови КМУ від 08.02.1991 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Луганськ - Авто» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Луганськ Авто» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок 877,58 грн.
Стягнути з ПАТ «Луганськ Авто» судовий збір на користь держави у розмірі 188,20 грн.
У решті вимог відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: