12.10.2012
Справа №22ц/2790/2114/2012р. Головуючий у першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
12 жовтня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: - Саліхова В.В.,
суддів: - Сундукова В.М., Птіціної В.І.,
за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.,
представника позивача - Москаленко О.С.,
відповідача - ОСОБА_7,
представника відповідача - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 15 липня 2011 року по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Оріон-Крим» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач у вересні 2010р. звернувся до суду з позовом з тих підстав, що 02.07.2010р. передав відповідачу товар - цемент на суму 691 689 грн., але останній товар не оплатив, у підтвердження заборгованості написав власноруч розписку, яку позивач вважає борговою і підтвердженням укладення договору позики, та на підставі ст.ст.1047, 1049 ЦК України просить стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 691 689 грн.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 15.07.2011р. позов задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити. Вказує, що сторони є господарюючими суб'єктами, між ними виникли правовідносини поставки товару (цементу), розписку як фізична особа він написав під погрозою позбавлення волі, вважає, що спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши головуючого по справі, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взятих на себе боргових зобов'язань, у зв'язку з чим є підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене по даній справі рішення відповідає вказаним вимогам законності та обґрунтованості.
Так, відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або існуючих речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_702.07.2010р. видав позивачу розписку, чим підтвердив свою заборгованість в сумі 691 689 грн., яку зобов'язався повернути у строк до 15.07.2010р. (а.с.33).
Відповідно до вимог діючого законодавства обов'язки з договору позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані йому позикодавцем гроші,позичальник зазвичай стає зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.
Серед способів припинення зобов'язань з волі сторін належне місце займає виконання зобов'язань(ст.216 ЦК).Виконання зобов'язання є нормальним способом припинення зобов'язання, досягненням мети, заради якої воно створювалося. Але припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а тільки належним його виконанням. Вимоги, що визначають належне виконання зобов'язань, містяться в законах, договорах, а за їх відсутності - у вимогах, що звичайно ставляться (ст.161 ЦК).
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому випадку на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов'язки - відшкодування збитків, сплата неустойки та ін. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від реального виконання зобов'язання. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, за загальним правилом, оформляється тим способом, у тій формі, що і його встановлення.
Отже, якщо зобов'язання встановлюється в письмовій формі, то і його виконання оформляється письмово.
При виконанні зобов'язань, які не виражені у письмовій формі, боржник має право вимагати від кредитора розписку, що посвідчує виконання зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.216 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові на посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, яку він видає.
Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Наявність боргового документа у боржника посвідчує виконання зобов'язання, поки не доведено інше.
Враховуючи наявність у позивача боргового документа, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав умови договору, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з нього на користь позивача борг за договором позики в розмірі 691 689 грн.
Доводи апелянта про те, що зазначена розписка не свідчить про договірні зобов'язання між сторонами, оскільки була видана ним в зв'язку з веденням сторонами господарської діяльності, на думку колегії суддів, не випливає з тексту боргового зобов'язання, а тому не може бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що остання була надана ним позивачу під примусом з боку працівників правоохоронних органів,також не може бути підставою скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки в порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК відповідачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.
Крім того,при розгляді справи в апеляційному порядку відповідач підтвердив той факт, що зі скаргами на вказані органи з приводу написання ним такої розписки в правоохоронні та судові органи не звертався та їх дії в установленому законом порядку не оскаржував.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 15 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов
Судді: /підпис/ В.І. Птіціна
/підпис/ В.М. Сундуков
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В. Саліхов