Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 1619/1205/12
Справа № 2/1619/315/2012
30 жовтня 2012 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого -судді Кравець С.В.
за участю: секретарів Кульчицької І.М., Бєлкіної І.І.
прокурора Ряднини В.В.
представника служби в справах дітей Григоренко І.П.
третьої особи ОСОБА_2
представника сільської ради Гуменко Т.М. відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом прокурора Машівського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Машівської райдержадміністрації, ОСОБА_6, Селещинська сільська рада до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
відповідно до ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -
у вересні 2012 року прокурор звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є матір'ю малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про батька якого були записані зі слів матері. Але вона зарекомендувала себе негативно, вихованням та належним доглядом за дитиною не займалася, вела аморальний спосіб життя і часто залишала дитину без нагляду. У зв'язку з цим, рішенням виконкому Селещинської сільської ради № 81 від 30.07.2012р. на підставі заяви тітки, дитина була вилучена із сім'ї та влаштована до обласного притулку. 30.08.2012р. ОСОБА_2 визнав батьківство дитини у зв'язку з чим повторно видане свідоцтво про народження і 11.09.2012р. дитина була забрана з притулку та проживає з ним в с. К. Суходілка. ОСОБА_7 перебуває на обліку у психіатричному кабінеті у зв'язку з чим неодноразово лікувалася в психіатричній лікарні, а тому її перебування з сином не сприяє повноцінному його вихованню та догляду. У зв'язку з наведеним прокурор просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 та стягнути з неї аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку.
В судовому засіданні прокурор та представник служби у справах дітей ( далі ССД ) Машівської РДА позов підтримують з підстав викладених у позовній заяві, наполягають на його задоволенні. Представник ССД зазначила, що на підставі рішення Селещинської сільської ради дитина негайно була відібрана у матері та передана тітці ОСОБА_9, але потім відповідачка дитину забрала, і вона вже була відібрана від неї та направлена до притулку. За погодженням матері, ОСОБА_2 визнав батьківство, після чого дитину передали йому, але на комісії обоє з батьків підтвердили бажання спілкуватися з дитиною. За місцем реєстрації відповідачки умови проживання жахливі, там часто бувають сторонні люди, які випивають спиртне. Оскільки вона не могла себе контролювати це створювало загрозу життю та здоров'ю дитини. На момент відібрання дитини у матері, він був нормально одягнений, нагодований, оскільки перед цим був у тітки.
Представник сільської ради Гуменко Т.М., яка є головою опікунської ради, з позовом погоджується та зазначила, що з 2х років дитина відвідувала дитячий садок, в якому вона, є завідуючою. Дитина завжди була охайна, мати брала участь у його вихованні, інколи була нетвереза, але до дитини відносилася належним чином та проводила виховну роботу, натомість часто приходила побита та говорила, що це чоловік. В послідуючому, через 2 роки, дитина ходила у дитячий садок № 4. В липні 2012р. сусіди відповідачки зателефонували в сільську раду та повідомили, що з нею щось не те, дитина сама була у дворі, а вона на зупинці, а тому цього ж дня її забрали в психіатричний заклад. Натомість зазначила, що зараз відповідачка в адекватному стані, а тому вважає, що вона взмозі виконувати обов'язки по відношенню до дитини.
Третя особа ОСОБА_2 наполягає на задоволенні позову, зазначив, що відповідачка постійно дома вживала спиртні напої, дитина була брудна, голодна. Також повідомив, що час від часу вони з відповідачкою проживали разом, і за час окремого проживання вихованням дитини займалася відповідачка, а він забирав сина до себе, коли та лікувалася.
Відповідач позов не визнала та зазначила, що вона самостійно виховувала дитину, батько лише інколи приїжджав, разом не проживають з 01.09.2010р. Протягом останнього часу вона проживала у квартирі Чернявського удвох з дитиною, офіційно не працює, але підробляла і в середньому щомісячно мала 800 грн., крім допомоги на дитину, як одинока мати. Її хвороба з'явилася у 2007 році після операції, і в подальшому вона не зможе більше мати дітей, в даний час перебуває на обліку у лікаря -психіатра та лікується. Самостійно лікувалася в психіатричній лікарні 3 рази, а четвертий раз примусово у 2012р. Цього разу самостійно не поїхала, оскільки мати вигнала з будинку, а тому вона нервувала, не спала, з'явився стресовий стан, у зв'язку з чим сама просила сестру забрати дитину. Зараз проживає у матері, але дядько б'є то її то матір.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що відповідач - ОСОБА_4 та третя особа - ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.08.2012р. виданим відділом ДРАЦС Машівського РУЮ Полтавської області (а.с. 16).
Натомість первинно у свідоцтві про народження виданому 03.07.2007р., дитина записана як ОСОБА_10, батьком якого на підставі ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері, записаний ОСОБА_11 ( а.с. 5 ).
30.07.2012р. комісією Селещинської сільської ради проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_4 та встановлено, що вона з сином проживає в будинку померлого діда по АДРЕСА_1, з ними проживають її мати та дядько. Сім'я підсобного господарства не утримує, земельна ділянка заросла бур'янами, члени родини ніде не працюють, зловживають спиртними напоями. В будинку також знаходяться сторонні громадяни, які зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами. Мати дитини ніде не працює, отримує допомогу на дитину як одинока мати в розмірі 275 грн., має психічне захворювання, не належно доглядає за дитиною (а.с.12).
Цього ж числа рішенням опікунської ради при виконкомі Селещинської сільської ради та рішенням № 81 Селещинської сільської ради вирішено негайно вилучити ОСОБА_10 з сім'ї у зв'язку з тим, що його мати ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, часто залишає дитину без нагляду, не займається належним доглядом і вихованням, психічно хвора і від лікування відмовляється, але в даний час направлена на примусове лікування в психіатричну лікарню, а тому існує реальна загроза життю та здоров'ю дитини (а.с.6-8).
По місцю проживання ОСОБА_4 характеризується негативно, як особа, яка ніде не працює, вихованням та належним доглядом за сином не займається (а.с.11).
29.08.2012р. ОСОБА_10 був переданий до обласного притулку для дітей (а.с.30-31).
В судовому засіданні ОСОБА_2 та відповідачка повідомили, що після відібрання дитини у останньої та передачі її до притулку вони зі спільною заявою звернулися до відділу ДРАЦС та записали батьком дитини - ОСОБА_2, після чого останній 11.09.2012р. забрав дитину з притулку та вона перебуває у нього (а.с.18).
07.08.2012р. службою у справах дітей Машівської РДА за № 01-20/08 прийнято висновок про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 та стягнути аліменти на його утримання, оскільки вона злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, так як не займається належним вихованням та доглядом, веде аморальний спосіб життя, часто залишає дитину без нагляду, а тому існує реальна загроза життю і здоров'ю дитини (а.с.13).
Свідок ОСОБА_12, яка є членом опікунської ради та вихователем дитячого садка, повідомила, що влітку цього року в складі комісії виїжджала по місцю проживання ОСОБА_4 та було встановлено, що умови проживання жахливі. Потім ОСОБА_4 знайшли з дитиною на зупинці, вона була в неадекватному стані, дитина була замучена та просила відвезти маму до лікарні, а сам просився до батька. Вилучали дитину без неї соціальний працівник та дільничний.
Свідок ОСОБА_9, сестра відповідачки, зазначила, що сестра веде себе нормально доки у неї не буває загострення хвороби, потім її направляють у лікарню, а дитину забирає батько. Сестра дивиться за дитиною він завжди охайний, нагодований, вони проживають в окремій кімнаті у будинку матері, але зараз там умови скромні, оскільки всі меблі у батька дитини. При цьому повідомила, що вона в сільську раду з заявою про відібрання дитини не зверталася, вважає, що дитина може проживати з ОСОБА_4, але не у їхньої матері, оскільки та дійсно часто вживає спиртне.
Згідно довідки Машівської ЦРЛ № 763 від 12.02.2012р. ОСОБА_4 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті з 2011р. з діагнозом: Шизофренія, параноїдальна форма. Лікувалась стаціонарно в Полтавській психіатричній лікарні з 09.04. по 16.05.2011р., з 14.06. по 02.07.2012р., а також у 2007 році (а.с.20).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 -лікар-психіатр Машівської ЦРЛ зазначив, що відповідачка перебуває під наглядом з травня 2011 рок, хоча лікується вже 4 роки. Первинно її діагноз був пов'язаний зі станом після пологів, а потім був переглянутий. Останнім часом у неї бувають часті загострення, що можливо зумовлено не систематичним прийняттям ліків. Вважає, що така хвороба не сприяє повноцінному розвитку дитини.
Разом з тим, у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»визначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що наявність у відповідачки психічної хвороби не може слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав.
Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що на час стаціонарного лікування відповідачки, за дитиною доглядав батько -ОСОБА_2, і після повернення вона дитину забирала.
Разом з тим, як на підставу позбавлення відповідачки батьківських прав прокурор посилається на п.2 ст. 164 СК України.
Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Так, з наданих суду доказів убачається, що відповідачка в більшості належним чином здійснювала догляд за дитиною, яка була одягнена та нагодована, брала участь у її вихованні, що підтвердила її сестра ОСОБА_9, а також представник сільської ради Гуменко Т.М. - голова опікунської ради та завідуюча дитячого садка, який протягом 2 років відвідував ОСОБА_5.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 характеризується негативно, що підтверджується довідкою-характеристикою сільської ради, веде аморальний спосіб життя, про що зазначено у протоколі та рішенні опікунської ради не належним чином здійснює догляд за дитиною.
Натомість доказів того, в чому саме полягає аморальний спосіб життя відповідачки та її негативна характеристика не надано, як і не надано доказів того, що вона постійно неналежним чином доглядає за дитиною та виховує її, коли саме були такі випадки та в чому вони виражалися.
Конкретних таких випадків не навели також жоден з допитаних свідків, в т.ч. члени опікунської ради. Одночасно Гуменко Т.М., голова опікунської ради вказала, що ОСОБА_4 може виправитися та належним чином виконувати обов'язки по відношенню до дитини.
Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
В ході судового розгляду справи були обстежені умови проживання батьків дитини та встановлено, що по місцю проживання батька ОСОБА_2, де зараз і перебуває дитина, створені належні умови для виховання та розвитку дитини, ОСОБА_2 проживає зі співмешканкою та трьома її дітьми у 2-кімнатній квартирі в с. К. Суходілка, стосунки в сім'ї доброзичливі (а.с. 46), разом з тим, при обстеженні умов проживання відповідачки встановлено, що будинок знаходиться в занедбаному стані, в кімнатах брудно, сморід від цигарок, кругом антисанітарія, на дитячому ліжку лежать якісь речі, на вікні брудна тюль, члени сім'ї зловживають спиртним, стосунки недоброзичливі, бувають сварки, бійки (а.с. 45).
Таким чином, в засіданні встановлено, що за місцем проживання відповідачки не створено належних умов для проживання дитини, крім цього, члени сім'ї відповідачки та сторонні особи постійно зловживають алкоголем, в кімнаті де проживала дитина брудно, на дитячому ліжку лежать сторонні речі, в кімнаті сморід від цигарок, а тому залишення її з матір'ю дійсно може створити загрозу життю та здоров'ю дитини.
З цим також погодилася і відповідачка та визнала, що проживання дитини у тих умовах, які зараз створені неможливе, а тому вона не заперечує, щоб дитина проживала з батьком.
З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_5 вбачається, що він розвинутий відповідно до віку, врівноважений, рухливий, товариський, навички самообслуговування сформовані. При спілкуванні розповів, що хоче жити з батьком, при цьому любить і тата і маму, але з останньою жити не хоче, оскільки під час проживання в будинку бабусі, остання на нього часто кричала, постійно пила. Одночасно зазначив, що хоче, щоб мама приїжджала в гості (а.с. 56).
За таких обставин, суд вважає, що органом опіки та піклування були відвернені негативні наслідки для дитинит, шляхом негайного її відібрання у матері.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»передбачено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Враховуючи обставин справи, суд вважає, що лише незабезпечення відповідачкою належних умов проживання дитини, у зв'язку з відсутністю належного матеріального забезпечення, не є достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_8, оскільки в цілому вона належним чином приділяла йому увагу, виховувала, годувала, одягала та приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав, як крайнього заходу впливу.
Разом з тим, частиною 1 ст. 170 СК України передбачено, що з підстав передбачених п. 2 ч.1 ст. 164 СК України суд може відібрати дитину від когось із батьків без позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається комусь із батьків.
Виходячи з викладеного, суд вважає за неможливе залишення дитини відповідачці у зв'язку з незабезпеченням нею належних умов проживання та виховання дитини, а також наявністю рідних та сторонніх осіб, які постійно в будинку зловживають алкоголем, а враховуючи те, що органом опіки дитина вже в неї відібрана та перебуває у батька ОСОБА_2, у зв'язку з чим вжиті належні заходи для відвернення небезпеки життю та здоров'ю дитини, а тому суд погоджується з цим рішення та не вбачає підстав дублювати рішення органу опіки та піклування в цій частині та відібрати у неї дитину за судовим рішенням.
Разом з тим, частиною 4 ст. 170 СК України передбачено, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав суд вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.
Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
За змістом ст. ст. 182, 183 СК України, частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом і мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Але в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ніде не працює та постійного заробітку немає, а тому суд вважає за неможливе прийняття рішення про стягнення з неї аліментів у частці, оскільки вона заробітку немає.
За змістом ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 жовтня -складає 930 гривень.
Виходячи з викладеного, з урахуванням матеріалів та обставин справи, матеріального, сімейного стану відповідачки, її стану здоров'я, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з неї на користь сина аліментів на його утримання в розмірі не менше 30% діючого на час постановлення рішення прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років в розмірі 300 грн. щомісячно.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 164, 170, 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд, -
позов прокурора Машівського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Машівської райдержадміністрації, ОСОБА_6, Селещинська сільська рада до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на його утримання в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 18 вересня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 214, 60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя: ( підпис)
«Згідно з оригіналом»
Суддя Машівського районного суду Кравець С.В.
Повний текст Рішення виготовлено та підписано 02 листопада 2012 року