04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
25.10.2012 № 5011-67/8493-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Остапенка О.М.
Коршун Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Гаврищишин А.М. дов. - № 462/11.5.2. від 30.07.2010р.;
від відповідача: Мельник О.П. дов. - № 19 від 10.01.2012р.;
третя особа: не з'явилась
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
на рішення Господарського суду м.Києва
від 31.08.2012р.
у справі № 5011-67/8493-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
(позивач)
до Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "Уніка" (відповідач)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Коробов Олександр Геннадійович (третя особа)
про стягнення 215 003, 25 грн.
В судовому засіданні 25.10.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012р. для розгляду справи № 5011-67/8493-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Зеленін В.О.
Рішенням Господарського суду м.Києва вiд 31.08.2012р. у справi № 5011-67/8493-2012 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду м.Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва вiд 31.08.2012р. скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, неврахування рішення Чорнобаївського районного суду від 14.12.2010р. у справі № 2-948/2012, порушення ст.ст.209, 220, 340, 990, 998 ЦК України, ст.29 Закону України "Про страхування".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012р., в складі колегії суддів: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Зеленін В.О., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2012р.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р., в зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Коршун Н.М.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.10.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.10.2012р. представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції 25.10.2012р. третя особа або її представники не з'явились, третя особа про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2008р. між Коробовим Олександром Геннадійовичем та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо-Класик" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Уніка") (надалі - відповідач) укладено Договори добровільного страхування транспортного засобу №043004/4001/0002161 (надалі - Договір №1) та №043004/4001/0002170 (надалі - Договір №2).
Згідно умов Договору №1 об'єктом страхування за договором є транспортний засіб "Рено" , д.н. СА 6001 АС.
Відповідно до умов Договору №2 об'єктом страхування за договором є напівпричіп ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ.
За змістом Договорів вбачається, що вигодонабувачем є ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк".
Положеннями п. 1.6 Договорів визначено, що особою яка має право керувати транспортним засобом є Буц С.В.
Пунктами 3.1, 3.1.1 Договорів визначено, що страховим ризиком у тому числі вважається (з урахуванням п. 1.2 Договорів) будь-яке незаконне заволодіння транспортним засобом.
Положеннями п. 5.1 Договорів визначено, що договори набувають чинності з 00 год. 00 хв. дати зазначеної в п. 1.5 Договору, як дати початку строку дії договорів, але не раніше дня наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу (першої частини страхового платежу), і діють до 24 год. 00 хв. дати, зазначеної в п. 1.5 Договорів, як дата закінчення строку дії Договорів.
Відповідно до п. 9.2 Договорів право на отримання страхового відшкодування має вигодонабувач (якщо він призначений за договором).
Як зазначає позивач за змістом позовної заяви, 05.03.2009р. Буц С.В. повідомив відповідача та Коробова О.Г. про настання страхового випадку, а саме про те, що транспортним засобом "Рено" д.н. СА 6001 АС та напівпричепом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ незаконно заволодів громадянин Павлов Ю.П.
03.07.2009р. за заявою Буц С.В. транспортний засіб автомобіль "Рено" , д.н. СА 6001 АС та напівпричіп ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ були поставлені на облік в розшук, на підтвердження чого, заявнику було видано картки викрадення NZA № 033388 та NZA №033389 від 06.07.2009р. з приміткою незаконне заволодіння.
Як зазначає позивач за змістом позовної заяви, 07.07.2010р., Коробов О.Г., після отримання постанови про порушення кримінальної справи у справі № 0201000 від 21.06.2010р. слідчим СВ Придніпровського РВ ГУМВС України в Черкаській області, відносно громадянина Павлова Ю.П., звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату страхового відшкодування (вх. № 3412 від 29.07.2010р.).
Листом № 3412 від 29.07.2010р. відповідач відмовив Коробову О.Г. у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи відмову тим, що Коробовим О.Г. не було повідомлено відповідача про укладений договір оренди транспортного засобу "Рено", д.н. СА 6001 АС та напівпричепу ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, за яким Павлов Ю.В. набув право на керування зазначеними транспортними засобами.
Спір виник з приводу того, що позивач вважає, що має право на отримання суми страхового відшкодування у розмірі 215 003, 25 грн., внаслідок страхового ризику, а саме незаконного заволодіння Павловим Ю.В. транспортним засобом "Рено", д.н. СА 6001 АС та напівпричепом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, у виплаті якого відмовлено відповідачем.
Колегія суддів констатує, що договір, укладений між відповідачем та третьою особою, по якому вигодонабувачем є позивач, є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як вбачається зі змісту Договорів 1 та 2 страхувальником за договором, а також власником майна є Коробов О.Г., що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи.
Положеннями п. 1.6 Договорів визначено, що особою, яка має право керувати транспортним засобом є Буц С.В.
Зі змісту п. 4.1 Договорів вбачається, що не підлягають відшкодуванню збитки внаслідок керування застрахованим транспортним засобом особою, якій страхувальник/водій передав право користування застрахованим транспортним засобом, але не повідомив про це страховика.
Згідно п. 6.3.3 Договорів страхувальник зобов'язаний під час дії договору протягом 5 робочих днів письмово повідомити страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (продаж транспортного засобу, заміна кузова або двигуна, установка додаткового обладнання, видачі довіреності на керування транспортного засобу іншій особі, укладення іншого договору страхування транспортного засобу, передача транспортного засобу в оренду, прокат, заставу, користування або дарування, втрата ключів або реєстраційних документів), або зміну даних, зазначених в договорі.
Відповідно до п. 11.1.6 Договорів вбачається, що відмова у виплаті страхового відшкодування можлива внаслідок невиконання страхувальником умов договору.
З листа відповідача від 29.07.2010р. вбачається, що підставою для відмови у виплаті суми страхового відшкодування було неповідомлення страховика страхувальником Коробовим О.Г. про укладення договору оренди від 09.02.2010р. забезпеченого транспортного засобу "Рено", д.н. СА 6001 АС з напівпричепом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, за яким зазначене майно передано в оренду Павлову Ю.В.
В матеріалах справи наявна постанова слідчого Придніпровського РВ ГУМВС України в Черкаській області про порушення кримінальної справи від 21.06.2010р., відповідно до якої встановлено, що Павлов Ю.П. відповідно до договору суборенди отримав автомобіль "Рено"д.н. СА 6001 АС з причіпом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, що належить Буц С.В. та користуючись його довірою, привласнив дане майно.
До позовної заяви позивачем було також додано довідку ВКР Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.07.2009р., видану Буц С.В. в тому, що він дійсно звертався із заявою про те, що Павлов Ю.П. після скасування договору не повертає автомобіль "Рено", д.н. СА 6001 АС з причіпом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, у зв'язку з чим вказані автомобіль та напівпричіп занесено до бази ІПС "Угон".
В матеріалах справи також наявна копія самого договору оренди транспортного засобу від 09.02.2009р., укладеного між Буц С.В. та Павловим Ю.П.
Таким чином із матеріалів справи вбачається, що між Буц С.В. та Павловим Ю.П, було укладено договір суборенди транспортного засобу "Рено", д.н. СА 6001 АС та напівпричепом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, на підставі якого Павлов Ю.П. отримав право на керування зазначеними транспортними засобами.
В судових засіданнях місцевого господарського суду представник третьої особи зазначав про те, що Коробову О.Г. не було відомо про факт укладання договору суборенди забезпеченого у відповідача транспортного засобу та напівпричепу між Буц С.В. та Павловим Ю.П., що підтверджується рішенням Чорнобаївського районного суду від 14.12.2010р., а тому Коробов О.Г. об'єктивно не мав можливості повідомити відповідача про укладання даного договору суборенди.
Рішенням Чорнобаївського районного суду від 14.12.2010р. у справі №2-948/2010, визнано недійсним договір оренди транспортного засобу від 09.02.2010р., а саме: автомобіля "Рено", д.н. СА 6001 АС та причіпу ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ.
При цьому підставою для визнання недійсним договору оренди транспортного засобу від 09.02.2010р. згідно вказаного рішення суду була відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а не відсутність обізнаності Коробова О.Г. про факт укладення спірного договору.
Відповідно до ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Так, вказаним рішенням Чорнобаївського районного суду від 14.12.2010р. було встановлено, що Коробовим О.Г. 18.07.2008р. було передано в оренду Буц С.В. автомобіль та напівпричеп до нього, що підтверджується договором найму транспортного засобу від вказаної дати. Пунктом 2.5 цього договору передбачено право орендаря, тобто Буц С.В., самостійно здавати в суборенду найманий транспортний засіб.
У вказаному рішенні суд також прийшов до висновку про те, що твердження позивача Коробова О.Г. про те, що позивач Коробов О.Г. лише в середині серпня 2010р. дізнався про те, що відповідач Буц С.В. самостійно без його згоди передав автомобіль та напівпричеп в суборенду відповідачу Павлову Ю.П. спростовується п.2.5 договору найму від 18.07.2008р.
За таких обставин, Коробов О.Г., укладаючи договір найму транспортного засобу від 18.07.2008р., був обізнаний про наявність у Буц С.В. права самостійно передавати автомобіль та напівпричеп до нього в суборенду, у зв'язку з чим дана обставина не знімає з Коробова О.Г. як з власника транспортного засобу та страхувальника за договором добровільного страхування, відповідальності за невиконання умов договору щодо повідомлення відповідача про укладання договорів оренди (суборенди) забезпеченого автомобіля з напівпричепом.
Матеріали справи не містять доказів, а позивачем не доведено факту повідомлення відповідача Коробовим О.Г. про укладення договору суборенди забезпеченого транспортногого засобу "Рено", д.н. СА 6001 АС та напівпричепом ПП "ROSSART", д.н. СА 5007 ХХ, за яким зазначене майно було передано в оренду Павлову Ю.В.
Позивачем також не надано суду доказів письмового повідомлення (згідно п.6.3.3 договорів добровільного страхування) відповідача Коробовим О.Г. про укладання між Коробовим О.Г. та Буц С.В. договору оренди від 18.07.2008 застрахованих автомобіля та напівпричепа, умовами якого було передбачено право орендаря самостійно здавати в суборенду найманий транспортний засіб, що також є обставиною, яка збільшує ступінь страхового ризику.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що Коробовим О.Г. не було виконано умови п.п. 11.1.5, 11.1.6, 6.3.3 договорів страхування щодо своєчасного письмового повідомлення страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (передача транспортного засобу в оренду (суборенду)), що є підставою для відмови у виплаті суми страхового відшкодування.
При цьому, надані позивачем на підтвердження факту настання страхового випадку матеріали ДАІ та слідчих органів, не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.
Як вбачається з довідки Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві та постанови про порушення кримінальної справи, страхувальник Коробов О.Г. взагалі не звертався до слідчих органів із заявою про викрадення або про незаконне заволодіння його майном -автомобілем з напівпричепом до нього.
Крім того, з постанови про порушення кримінальної справи також вбачається, що кримінальну справу було порушено за фактом заволодіння майном, що належить Буц С.В., а не Коробову О.Г.
Матеріали справи також не містять доказів звернення Коробова О.Г. до Павлова Ю.П. з вимогою повернути належний страхувальнику автомобіль з напівпричепом до нього.
Відповідно до п.2.2 Договорів страхування під незаконним заволодінням транспортним засобом розуміється вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом (грабіж, крадіжка, розбій) транспортного засобу у власника чи у користувача транспортного засобу всупереч їх волі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, застраховані автомобіль з напівпричепом вибули з володіння Буц С.В. шляхом добровільної передачі останнім вказаного транспортного засобу на підставі договору суборенди від 09.02.2009р. та акту приймання-передачі до нього, а з постанови про порушення кримінальної справи також вбачається, що кримінальну справу було порушено за фактом заволодіння майном шляхом шахрайських дій, а не шляхом грабежу, крадіжки чи розбою.
Отже, місцевий господарський суд вірно зазначив, що на момент настання події, про яку було повідомлено відповідача 05.03.2009р. та на момент звернення Коробова О.Г. до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 07.07.2010р., а також на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування згідно листа від 29.07.2010р., договір суборенди транспортного засобу з напівпричем, на підставі якого Павлов Ю.П. користувався майном страхувальника, не було визнано недійсним у судовому порядку (рішення суду лише від 14.12.2010р.), а отже у суду відсутні підстави вважати, що у даному випадку мало місце незаконне заволодіння майном шляхом грабежу, крадіжки чи розбою.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення 215 003,25 грн. страхового відшкодування та про відмову у позові.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, повністю спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2012р. у справi № 5011-67/8493-2012, прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2012р. у справi № 5011-67/8493-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2012р. у справi № 5011-67/8493-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-67/8493-2012 повернути до господарського суду м.Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 30.10.2012р.
Головуючий суддя Скрипка І.М.
Судді Остапенко О.М.
Коршун Н.М.