04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
29.10.2012 № 5011-32/2003-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Алданової С.О.
при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська інвестиційно-будівельна компанія»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2012р.
у справі № 5011-32/2003-2012 (суддя Підченко Ю.О.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська інвестиційно-будівельна компанія»
до Відкритого акціонерного товариства «КИЇВОЗДОББУД»
про стягнення заборгованості
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «КИЇВОЗДОББУД»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська інвестиційно-будівельна компанія»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Костадіва»
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "КИЇВОЗДОББУД" (далі - відповідач) про стягнення 53 551,16 грн. основного боргу за договором субпідряду №25, 23 160,17 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних в сумі 14 052,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 40 170, 64 грн. за прострочення грошових зобов'язань відповідно до Договору відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009 р.
22.03.2012р. ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" подало до суду зустрічний позов до позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" (правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Костадіва») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія", а також про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 145 635 грн., набутих останнім без достатньої правової підстави (а.с.74-76).
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі № 5011-32/2003-2012 у задоволені первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) б/н від 04.02.2009 року, укладений між ТОВ "Київський Будівельний Альянс" та ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія". Стягнуто з ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" на користь ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" 145 635,00 грн., набутих без достатньої правової підстави та судові витрати.
Відмовляючи позивачу у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції послався на ст.ст. 258, 513, 514, 515, 517 ЦК України, ч.6 ст. 232 ГК України та дійшов висновку про його необґрунтованість. Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем порушено умови Договору відступлення права вимоги, не надано суду доказів отримання згоди з боку Боржника на передачу прав та обов'язків, в тому числі передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права вимоги, як це передбачено Договором субпідряду. Враховуючи, що позивачем за первісним позовом не доведено право стягнення основного зобов'язання, суд дійшов висновку, що відсутні й правові підстави для задоволення решти частини позовних вимог. Стосовно зустрічних вимог відповідача, які судом було задоволено, рішення вмотивовано тим, що позивачем за зустрічним позовом доведені правові підстави за законом для визнання спірного Договору відступлення права вимоги від 04.02.2009 р. недійсним, при цьому відповідач за зустрічним позовом не надав суду доказів того, що права та обов'язки за Договором відступлення права вимоги передані за письмової на це згоди Боржника, а також, що умови спірного договору відповідають вимогам законодавства. Враховуючи доведеність позивачем факту придбання та утримання першим відповідачем у справі - ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" грошових коштів в сумі 145 635 грн., а також факту помилкового перерахування вказаних грошових коштів за іншим реквізитами, з огляду на невиконання першим відповідачем зобов'язань за Договором субпідряду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими ст.1212 ЦК України пов'язує право особи вимагати повернення майна (грошових коштів) набутого без достатньої правової підстави.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі
№ 5011-32/2003-2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача за первісним позовом 53 551,16 грн. основного боргу за договором субпідряду №25, 3% річних в сумі 14 052,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 40 170, 64 грн. за прострочення грошових зобов'язань відповідно до Договору відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009 р., а також відшкодувати витрати, пов'язаны з наданням адвокатських послуг в сумі 5 000 грн. В задоволенні зустрічного позову позивач просить відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а тому підлягає частковому скасуванню. Зокрема, скаржник посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і є помилковими, ґрунтуються лише на доводах відповідача, натомість судом не було взято до уваги доводи позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом зазначає про необґрунтованість доводів скаржника та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відзиву на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Костадіва» не надійшло.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 04.09.2012р.
Згідно з розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. у складі колегії здійснено заміну судді Агрикової О.В. на суддю Алданову С.О., у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. розгляд апеляційної скарги у справі відкладено на 24.09.2012р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 2 за зустрічним позовом та клопотанням представника позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р. розгляд апеляційної скарги у справі відкладено на 29.10.2012р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.
У судове засідання 29.10.2012р. представник відповідача 2 за зустрічним позовом втретє не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та в установленому ГПК України порядку. В матеріалах справи наявні довідки органу поштового зв'язку про повернення поштової кореспонденції суду у зв'язку з відсутністю відповідача за зареєстрованою адресою та закінченням терміну зберігання кореспонденції.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З урахуванням належного повідомлення відповідача 2 за зустрічним позовом про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду за відсутності представника відповідача 2.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "КИЇВОЗДОББУД" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс", правонаступником якого є "Компанія "Костадіва" (Субпідрядник), укладено договір субпідряду №25 на реконструкцію з добудовою ДМШ № 14 ім. Д.Кабалевського на бул. І. Лепсе, 69 (далі - Договір субпідряду
№ 25, а.с.12-16).
Відповідно до п.1 Договору субпідряду № 25 предметом договору є виконання робіт з реконструкції з добудовою ДМШ №14 ім. Д. Кабалевського на буд. І. Лепсе 69.
04.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (Цесіонарій) укладено договір б/н відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) (далі - Договір відступлення права вимоги, а.с. 10-11).
Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах визначених цим Договором Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає новим кредитором за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008р., укладеного між Цедентом та ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" (Боржник).
Свої позовні вимоги до відповідача за первісним позовом позивач обґрунтовує тим, що боржник належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором субпідряду № 25, а тому Цесіонарій має право на стягнення з Боржника за первісним позовом вартості виконаних робіт за Договором субпідряду, переданої за Договором відступлення права вимоги в сумі 199 186,16 грн., штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних. Вказані вимоги, на думку позивача, ґрунтуються на тому, що сума переданого зобов'язання в розмірі 199 186,16 грн. була визнана Боржником шляхом часткового перерахування ним Цесіонарію грошових коштів в сумі 145 635 грн. за період з 04.02.2009р. по 02.02.2012 р. відповідно до платіжних доручень. У зв'язку з неповною сплатою Боржником заборгованості станом на 03.12.2012 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 53 551,16 грн., яку позивач просить стягнути.
У зв'язку з несвоєчасним виконання грошових зобов'язань, позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 23 160,17 грн. за період прострочення з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р., 3% річних в сумі 14 052,98 грн. за період з 04.02.2009 р. по 26.12.2011 р. та інфляційні втрати в сумі 40 710,64 грн. за період з 04.02.2009 р. по 30.11.2011 р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову у даній справі з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор та позивач уклали відповідний Договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав позивачу право вимагати від відповідача за первісним позовом сплати заборгованості за Договором субпідряду № 25.
Водночас, обставини справи свідчать, що умови щодо передачі права вимоги, передбачені законом і договором не були дотримані.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до п. 3 Договору відступлення права вимоги, це право засновано на договорі субпідряду № 25, актах виконаних робіт (ф. КБ-2в), довідках про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3).
Пунктом 4 цього ж Договору передбачено передачу вказаних в пункті 3 Договору відступлення права вимоги копій документів, які є невід'ємними його частинами, первісним кредитором позивачу в момент підписання цього договору.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, матеріали справи не містять і позивачем у першій інстанції не надано суду ані доказів виконання обсягу робіт за Договором субпідряду, ані доказів реальної передачі права вимоги на умовах прямо встановлених у самому Договорі відступлення, оскільки документи, які мали б передаватися під час його підписання, як то акти виконаних робіт ( ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) відсутні в матеріалах справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при апеляційному перегляді даної справи, суд своєю ухвалою від 24.09.2012р. витребовував від первісного позивача докази виконання робіт за Договором субпідряду № 25, а саме акти виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3). Проте, вказані документи суду первісним позивачем не були надані. На запитання головуючого у судових засіданнях 24.09.2012р. та 29.10.2012р. щодо наявності у позивача зазначених документів, представник позивача повідомив суд, що такі документи у позивача, нажаль, відсутні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів укладення між первісним кредитором і позивачем договору відступлення права вимоги ( ЦЕСІЇ) позивачем суду не надано.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем було перераховано позивачу відповідні кошти у сумі 145 635 грн., яке, на думку позивача, підтверджує схвалення відповідачем умов Договору відступлення права вимоги та часткове виконання зобов'язань за Договором субпідряду № 25, колегія суддів також погоджується з наведеними судом першої інстанції висновками про те, що вказані кошти перераховані відповідачем помилково. Зокрема, про це свідчить та обставина, що у призначенні платежу значиться: "За будівельно-монтажні роботи по музичній школі №14 ім. Кабалевського згідно Договору субпідряду №25 від 04.03.2008року". Однак сам позивач жодних будівельно-монтажних робіт на згаданому об'єкті не проводив, і Договір субпідряду №25 з ним не укладався, доказів, які б спростовували зазначені обставини, позивачем ні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 2.11 Договору субпідряду № 25 передбачено право відповідача не сплачувати (притримувати) 5% відкладених платежів до виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за Договором субпідряду, тобто до введення в експлуатацію системи вентиляції та підписання відповідного акту технічного приймання.
Однак, доказів того, що первісним кредитором систему вентиляції було введено в експлуатацію та доказів підписання відповідного акту технічного приймання матеріали справи також не містять, і позивач не надав таких доказів. Вказані обставини також підтверджуються: листом Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві від 27.01.2012 р., листами Київської дитячої музичної школи №14 ім. Кабалевського №59 від 01.09.2011 р., №12 від 13.05.2011р., №442 від 27.08.2009р., №382 від 10.02.2009 р., які наявні у матеріалах справи.
Отже, слід дійти висновку, що первісний кредитор - ТОВ "Київський будівельний альянс", правонаступником якого є другий відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва", в порушення умов Договору субпідряду, не ввів в експлуатацію систему вентиляції на об'єкті та не підписав відповідного акту технічного приймання обєкту, як це передбачено Договором субпідряду № 25.
За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
При цьому, згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 24.09.2012р. витребовував від первісного позивача докази поштового повідомлення боржника про заміну кредитора, оскільки вони були відсутні у матеріалах справи, проте представник позивача вказаних доказів не надав, зазначивши в судовому засіданні про їх відсутність у позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 53 551,16 грн. у зв'язку з недотриманням позивачем умов Договору відступлення права вимоги, відсутності доказів отримання письмової згоди Боржника (відповідача за первісним позовом) на передачу прав та обов'язків, доказів передачі новому кредиторові (позивачу) документів, які засвідчують права вимоги, як це передбачено в п.п. 3.3, 8.5 Договору субпідряду та недотриманням вимог ст.ст. 516, 517 ЦК України, а тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також погоджується з місцевим господарським судом, що в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 23 160,17 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 04.02.2009 р. по 03.08.2009 р. також слід відмовити, оскільки пропущено строк позовної давності щодо застосування якої заявляє відповідач у своєму відзиві.
Враховуючи те, що право на стягнення основного зобов'язання позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, відтак відсутні й правові підстави для задоволення решти частини позовних вимог. У зв'язку з цим, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 23 160,17 грн. 3% річних в сумі 14 052,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 40 170, 64 грн. слід відмовити, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Стосовно заявленого відповідачем зустрічного позову колегія суддів зазначає таке.
Відповідачем за первісним позовом заявлено зустрічний позов до первісного позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Костадіва", у якому відповідач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський Будівельний Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна компанія", а також стягнути з ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" грошові кошти в сумі 145 635 грн., набуті останнім без достатньої правової підстави.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивач та первісний кредитор уклали договір відступлення права вимоги без письмової згоди відповідача всупереч чинному законодавству, з недотриманням умов договору субпідряду № 25, а тому він має бути визнаний недійсним. Крім того, відповідач вказує на те, що грошові кошти в сумі
145 635 грн. були помилково перераховані позивачу і не повернуті відповідачу, та оскільки роботи по Договору субпідряду № 25 не були виконані повністю первісним кредитором, а також не проводились позивачем, відповідач вважає, що отримання позивачем коштів у сумі 145 635 грн. відбулося без достатньої правової підстави, що є підставою для їх повернення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову у даній справі з огляду на наступне.
Як вже зазначалося раніше, 04.02.2009 р. між ТОВ "Київський Будівельний Альянс" (Цедент) та ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" (Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах визначених цим Договором Цедент передає Цесіонарієві,а Цесіонарій набуває право вимоги належного виконання зобов'язань щодо сплати суми заборгованості в розмірі 199 186,16 грн. за виконанні Цедентом підрядні роботи за Договором субпідряду №25 від 04.03.2008р. на реконструкцію з добудовою ДМШ №14 ім. Кабалевського на бул. Івана Лепсе,69, належне Цедентові, і стає новим кредитором за Договором субпідряду № 25 від 04.03.2008р., укладеного між Цедентом та ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" (Боржник).
Відповідно до п. 3 Договору відступлення права вимоги, це право засновано на договорі субпідряду № 25, актах виконаних робіт (ф. КБ-2в), довідках про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3).
Пунктом 4 цього ж Договору передбачено передачу вказаних в пункті 3 Договору відступлення права вимоги копій документів, які є невід'ємними його частинами, первісним кредитором позивачу в момент підписання цього договору.
Зазначений пункт договору кореспондується з приписами ст. 517 ЦК України, відповідно до якої, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Пунктом 8.5 Договору субпідряду зазначено, що сторона має право передати свої права та обв'язки за цим договором третім особам за письмової на це згоди іншої сторони.
За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення зазначених у ст. 516 ЦК України вимог та умов, викладених у п. 8.5 Договору субпідряду № 25, позивач без письмової згоди відповідача уклав спірний Договір відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009 р.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, передання прав і обов'язків за договором однією стороною іншій, пов'язане з певними законодавчо встановленими застереженнями, а саме таке відступлення права вимоги не повинно:
- суперечити закону або договору, на якому вона базується;
- здійснюватися стосовно зобов'язань, що виникли внаслідок відшкодування збитків, спричинених заподіянням шкоди здоров'ю фізичної особи або її смерті;
- відступлення права вимоги передбачає обов'язок первинного кредитора перед новим кредитором, що виник у зв'язку з недійсністю переданої ( відступленої) вимоги;
- на час відступлення права вимоги боржника має бути повідомлено у будь-який належний спосіб про відступлення права вимоги, що відбулася. За відсутності такого повідомлення (або за відсутності доказів такого повідомлення) виконання зобов'язання первинному кредитору визнається виконанням зобов'язання боржником належному кредитору.
- на час відступлення права вимоги, боржник має право пред'являти проти нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первинного кредитора на момент отримання повідомлення про відступлення права вимоги;
- первинний кредитор не повинен залишати за собою вимоги за зобов'язаннями, які передаються ним новому кредиторові.
До Цесіонарія переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника. У випадку порушення сторонами зобов'язань за Договором відступлення права вимоги сторони несуть відповідальність згідно законодавства України.
Пунктом 9 Договору відступлення права вимоги передбачено, що Цедент відповідає перед Цесіонарієм за недійсність переданого за цим договором права вимоги.
За загальним правилом, підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч.1 статті 215 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів вважає, що, оскільки відповідачем не було надано письмової згоди на укладення Договору відступлення права вимоги, яка у даному випадку була обов'язковою відповідно до пункту 8.5 Договору субпідряду та ст. 516 ЦК України, спірний Договір відступлення права вимоги не створив обов'язку для відповідача, що кореспондується з приписами ст.ст. 511, 512 ЦК України та було вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, сторони Договору про відступлення права вимоги не дотримались положень ст. 516 ЦК України, оскільки надання письмової згоди відповідача на укладення Договору відступлення права вимоги, у даному випадку, було прямо передбачено Договором субпідряду № 25.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведеність позивачем за зустрічним позовом правових підстав, з якими закон пов'язує визнання спірного Договору відступлення права вимоги від 04.02.2009 р. недійсним. Водночас, відповідачем 1 за зустрічним позовом наявність письмової згоди Субпідрядника на укладення спірного Договору не доведено, відповідних доказів не надано.
За вказаних підстав, колегія суддів вважає вимогу про визнання спірного Договору відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009 р. недійсним, такою що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про визнання недійсним Договору цесії, позивачем за зустрічним позовом також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 за зустрічним позовом грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, яку, на думку колегії суддів, правомірно задоволено судом першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач за зустрічним позовом помилково перерахував першому відповідачу за зустрічним позовом у справі - ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" кошти в розмірі 145 635 грн., які призначалися другому відповідачу у справі - ТОВ "Компанія "Костадіва",
Факт перерахування коштів підтверджуються наступними платіжними дорученням позивача за зустрічним позовом:
- № 694 від 28.06.2010 року;
- №1376 від 29.12.2010 року;
- №862 від 22.06.2011 року;
- № 1039 від 22.07.2011 року;
- № 1290 від 26.08.2011 року;
- №1443 від 16.09.2011 року.
Зі змісту вказаних платіжних доручень вбачається здійснення оплати ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" з призначенням платежу "за будівельні роботи по музичній школі №14 ім. Кобалевського згідно Договору №25 від 04.03.2008року".
Судами першої та апеляційної інстанцій раніше вже було встановлено, що перший відповідач за зустрічним позовом на згаданому об'єкті роботи не виконував і Договір субпідряду №25 від 04.03.2008 р. з ним не укладався.
Більше того, позивач за зустрічним позовом не надавав письмової згоди, яка є обов'язковою, на укладення спірного договору відступлення права вимоги.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом про те, що перерахування вказаних коштів першому відповідачу здійснено без належної правової підстави.
Положення щодо ідентифікації платежу при здійсненні розрахункових операцій у правовідносинах між суб'єктами, у випадку його невірного або помилкового зазначення, визначено законодавством, яке регулює дані відносини.
Згідно статті 6 Указу Президента України від 16.03.95р. №227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", що за наявністю встановлених підстав - відповідно до статті 35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.01р. № 2346 у випадку помилкового перерахування коштів на рахунок отримувача в установі банку, без вказівки призначення платежу або неправильним його визначенням грошові кошти у визначений законом строк підлягають поверненню на рахунок платника.
При цьому, за наявності у платника заборгованості перед особою, на рахунок якого з банку надійшли грошові кошти без вказівки призначення платежу або з неправильним його визначенням, а також у разі, якщо грошові кошти помилково перераховані, отримувач платежу має право на свій розсуд вибрати заборгованість вказаного платника та заявити про припинення саме цієї суми боргу в порядку заліку зустрічних вимог (вимога платника щодо повернення суми, перерахованої їм без вказівки платежу або з невірним його призначенням, і зустрічної вимоги щодо погашення заборгованості по оплаті товарів наданих послуг та виконаних робіт.
Це може бути остання за строком заборгованість платника, яка утворилася перед отримувачем платежу. Коли отримувач платежу не заявить та не поверне грошові кошти, отримані без призначення платежу, платник на свій розсуд, як власник грошових коштів у будь-який час може визначити раніше зроблений платіж. Таким чином припинено може бути лише те зобов'язання, яке вказано платником.
Факт отримання від позивача та неповернення першим відповідачем у справі - ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія" грошових коштів в сумі 145 635 грн. від позивача доведено наявними у справі доказами та не заперечується першим відповідачем за зустрічним позовом, з урахуванням невиконання першим відповідачем зобов'язань за Договором субпідряду № 25, відсутності у сторін взаємних прав і обов'язків за вказаним договором, та оскільки перерахування грошових коштів здійснено без належної правової підстави, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ВАТ "КИЇВОЗДОББУД", заявлені на підставі ст.1212 ЦК України.
У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з першого відповідача на користь ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" грошових коштів в сумі 145 635 грн. як безпідставно набутих, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах законодавства.
Отже, зустрічні позовні вимоги ВАТ "КИЇВОЗДОББУД" підлягають задоволенню повністю.
Стосовно посилань скаржника на подальше схвалення умов договору про відступлення права вимоги, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з умовами, визначеними у п. 8.5 Договору субпідряду № 25, для передачі прав і обов'язків за цим договором, в тому числі права вимоги, є обов'язковим наявність письмової згоди на це іншої сторони, яка передує моменту укладення. Подальші ж дії сторони після укладення угоди, у тому числі й дії щодо схвалення стороною такої угоди, не можуть замінити попередньої письмової згоди.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з позицією позивача за первісним позовом стосовно подальшого схвалення угоди про відступлення права вимоги шляхом здійснення оплати, оскільки в платіжному дорученні у графі «призначення платежу» не зазначено, що кошти сплачуються за договором про відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ) від 04.02.2009р. Платіж згідно з призначенням, вказаному у дорученні, здійснювався з посиланням на інший договір № 25 від 04.03.2008р.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі
№5011-32/2003-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська інвестиційно-будівельна компанія» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі №5011-32/2003-2012 без змін.
2. Матеріали справи № 5011-32/2003-2012 повернути до господарського суду
м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст складено та підписано 02.11.2012р.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Алданова С.О.