Справа № 2-3400/11
Провадження № 2/1007/225/2012
07.06.2012
Іменем України
07 червня 2012 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 02 липня, 2003 року між нею і її покійним чоловіком ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6, був укладений договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 3835. Необхідність укладення цього договору була викликана тим, що вони досягли пенсійного віку, тому вони потребували допомоги.
На момент укладення цього договору їм на праві власності належав житловий будинок із надвірними будівлями за № 38 по вулиці Вокзальній в селі Шевченково Броварського району Київської області.
За договором довічного утримання вони передали у власність відповідача вказане вище нерухоме майно, взамін чого ОСОБА_4 зобов'язувався надавати їй та її чоловікові ОСОБА_5 довічне забезпечення.
Відповідно до п. 7 договору довічного утримання відповідач ОСОБА_4 мав довічно забезпечити їй з чоловіком безоплатне довічне проживання у відчужуваному будинку, забезпечувати їх щоденним триразовим харчуванням (сніданок, обід, вечеря), забезпечувати їх придатним для носіння одягом та взуттям, здійснювати повсякденний догляд та надавати необхідну допомогу. Надавати побутові послуги (прання білизни, прибирання житла тощо), забезпечувати належними лікувальними засобами визначеними лікарями.
За умовами п. 8 договору довічного утримання грошова оцінка зазначених в п. 7 цього договору видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін складає одну мінімальну заробітну плату, визначену законодавством України, на кожного із відчужувачів.
Згідно із п. 11 укладеного між ними договору він може бути розірваний за згодою сторін, а у разі невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін -у судовому порядку.
Своїх обов'язків, передбачених договором довічного утримання, протягом тривалого часу, особливо після смерті її чоловіка ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконував.
З 2005 року по травень 2008 року відповідач разом зі своєю сім'єю проживав разом із нею, а починаючи з травня 2008 року став проживати в іншому населеному пункті.
Після переїзду відповідач взагалі став рідко приходити та надавати допомогу, не турбується про її здоров'я, не забезпечує належними лікувальними засобами, продуктами харчування, не сплачує комунальні платежі.
Починаючи з листопада 2010 року і по теперішній час вона неодноразово зверталась до сільської ради з проханням зафіксувати факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з приводу виконання умов договору довічного утримання.
Звернувшись до відповідача добровільно розірвати договір довічного утримання, останній відмовився від його розірвання у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з цим позовом.
Просила:
- розірвати договір довічного утримання, укладений 02 липня 2003 року між нею, ОСОБА_3 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за
№ 3835;
- визнати за нею, ОСОБА_3, право власності на Ѕ частину житлового будинку із надвірними будівлями, що розташовані за адресою: село Шевченково, Броварського району Київської області, вулиця Вокзальна, 38.
Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно між ОСОБА_4 та позивачкою і її покійним чоловіком було укладено договір довічного утримання від 02 липня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області. Згідно п. 1 договору ОСОБА_3 та її покійний чоловік передали у власність ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями № 38 по вул. Вокзальній в с. Шевченково Броварського району на зобов'язання останнього надати відчужувачам довічне матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
На думку відповідача свої зобов'язання по договору довічного утримання він виконував належним чином. Зокрема відчужувачі залишились проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Протягом 2006 року в будинку був зроблений капітальний ремонт, поміняні вікна, двері, дах. З моменту укладення договору він та його дружина приїжджали до позивачки та її покійного чоловіка через день, а з 2005 року по травень 2008 року постійно там проживали. Ніяких претензій зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо неналежного догляду та надання їм допомоги не було. Харчуванням позивачку та її покійного чоловіка забезпечували в повному обсязі, якщо не могли приїхати кожного дня, то привозили продукти харчування на 2-3 дні. Дбали про здоров'я позивачки та її покійного чоловіка. Коли захворів ОСОБА_5, то вони відвозили його до лікарні, купували ліки, відвідували, а коли він 06 грудня 2004 року помер, відповідач за своєю сім'єю здійснив поховання.
В травні 2008 року позивачка запропонувала їм проживати окремо, при цьому сказавши, що вони їй не потрібні. Незважаючи на це вони продовжували виконувати свої обов'язки за спірним договором, він приносив позивачці продукти харчування, хоча та відмовлялася їх брати та викидала вслід за ним, мотивуючи, що її хочуть отруїти. Після 2008 року він 6-7 разів провідував позивачку, привозив їй продукти харчування, надсилав грошові перекази, однак та відмовлялась від них.
Також пояснила, що до травня 2008 року між відповідачем та позивачкою були стосунки нормальні, проживаючи однією сім'єю, його дружина у всьому допомагала, прала білизну, прибирала в будинку, купувала продукти харчування, виконувала всю роботу по господарству. Причини поведінки позивачки йому не відомі. Вважає, що з травня 2008 року відповідач належним чином виконував свої обов'язки за договором, однак позивачка не бажає їх приймати, скаржиться, що він не приділяє їй належної уваги та не надає допомоги. Просила у позові відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь
якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Судом встановлено, що 02 липня 2003 року між ОСОБА_5, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої сторони був укладений договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 3835. Необхідність укладення цього договору була викликана Тим, що позивач та ОСОБА_5 досягли пенсійного віку, тому вони потребували допомоги.
З п.1 цього договору вбачається, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 непрацездатні за віком, передали у власність ОСОБА_4 налележні їм на праві власності по Ѕ частині жилий будинок із надвірними будівлями, що розташований за адресою: село Шевченково Броварського району Київської області, вулиця Вокзальна, 38, взамін чого відповідач зобов'язувався надавати відчужувачам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 довічно матеріальне забезпечення.ського району во Брои будівлями, що розташований за адрессть ОСОБА_4 налележний їм на прЛебединцем Ю.М. з іншої сторони
Відповідно до п. 7 договору довічного утримання за згодою сторін обов'язок набувача майна з надання відчужувачам довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваному будинку; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря); забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям; здійснення повсякденного догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, прибирання житла тощо); забезпечення належними лікувальними засобами, визначеними лікарями.
У п. 8 даного договору визначено, що грошова оцінка зазначених у цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін складає одну мінімальну заробітну плату, визначену законодавством, на користь відчужувачів.
Згідно свідодоцтва про смерть серії 1-БК № 524512 ОСОБА_5 06 грудня 2004 року помер.
Відповідно до рішень Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2009 року та 18 травня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа: - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсним договору довічного утримання -відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_11 -відхилено, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2009 року -залишено без змін.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 перераховані вище обов'язки за договором довічного утримання після червня 2009 року виконував не повному обсязі, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які у суді показали, що вони з червня 2009 року не бачили, щоб ОСОБА_4 належним чином допомагав позивачу.
Доказів того, що починаючи з червня 2009 року відповідач ОСОБА_4 продовжував належним чином виконувати усі свої зобов'язання, передбачені договором довічного утримання, судом не здобуто та відповідачем суду не надано.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо розірвання договору довічного утримання ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Ті обставини, що позивач ОСОБА_3 відмовлялась від допомоги передбаченої в умовах договору довічного утримання висновків суду ніяким чином не спростовують, оскільки відповідно до вимог ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) підлягає розірванню у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
У ч. 1 ст. 756 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 212 -215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 02 липня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 3835.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку житлового будинку із надвірними будівлями, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Шевченково, вулиця Вокзальна, 38.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар