79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.07.11 Справа№ 5015/1035/11
За позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна", м. Львів,
до відповідача :відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Львів,
про: стягнення 5 286,44 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Мотрук М.Ю. -довіреність № 68 від 04.01.2011 р.,
відповідача :не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 5 286,44 грн. Ухвалою від 28.02.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.03.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач на виконання умов договору добровільного страхування автотранспорту здійснив страхове відшкодування на користь застрахованої особи -Сунака Василя Івановича. Оскільки винуватець дорожньо-транспортної пригоди -Опришко Степан Іванович, застрахував власну цивільно-правову відповідальність у відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", то це дає правові підстави для вимоги про стягнення у порядку регресу з цієї страхової компанії сплаченого страхового відшкодування в сумі 5 286,44 грн.
В судове засідання 04.04.2011 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду. Розрахунок такої шкоди здійснює аварійний комісар або експерт. Згідно з вимогами позивача, сума регресного відшкодування сформована на підставі рахунків приватного підприємця. Виплату відшкодування лише по рахунках приватного підприємця не враховує зносу, перепробігу, втрат товарного вигляду автомобіля, а також інші фактори, що впливають на збільшення чи зменшення вартості автомобіля.
В судове засідання 04.04.2011 р. позивач подав пояснення на відзив відповідача. У цьому поясненні зазначив, що автотоварознавче дослідження автомобіля потерпілої в ДТП особи не проводилось. Одночасно посилається на Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та вказує, що згідно з цим Законом оцінка майна може проводитись, але це не є обов'язком. Крім того, ні в цьому Законі, ні в інших нормативно-правових актах, ні в договорі не зазначено, що для визначення вартості ушкоджень автомобіля застрахованого за договором добровільного страхування (КАСКО) обов'язково потрібно проводити незалежну оцінку (автотоварозначе дослідження). До того, вважає, що посилання відповідача на Закон України "Про обов'язкове страхування правової відповідальності власників транспортних засобів" невірним, оскільки він не може застосовуватись до проведення виплат за договором КАСКО.
З метою визначення дійсної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу суд ухвалою від 27.04.2011 року призначив судову автотоварознавчу експертизу та зупинив провадження у справі. Оскільки відповідач оспорював вірність визначення розміру страхового відшкодування, витрати на проведення експертизи покладено на нього. Проте судової експертизи проведено не було з огляду на відсутність оплати її вартості, а тому матеріали було повернуто до суду.
В судове засідання 27.07.2011 року представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.07.2011 року, причин неприбуття не повідомив.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНПРО" прийнято рішення змінити найменування закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНПРО" на закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна". Зазначене підтверджено витягом з протоколу №18 Загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНПРО" від 15.10.2008 р.
Сунак Василь Іванович є власником автомобіля Шкода Октавія д.н.з. ВС3788АІ (надалі - Автомобіль), про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КХС №876459, видане Стрийським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ. Сунак Василь Іванович уклав з закритим акціонерним товариством страховою компанією "ІНПРО" (правонаступником є закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна") договір №0007961.30-0900.001 добровільного страхування від 28.11.2007 р., за яким він застрахував Автомобіль на умовах повного КАСКО.
Опришко Степан Іванович уклав з відповідачем договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс №ВА/6172074 18.01.2008 р., за яким він застрахував власну цивільно-правову відповідальність у відповідача. Забезпечений транспортний засіб -ВАЗ-2102, д.н.з. 57846ТВ. Строк дії договору: 19.01.2008 р. -18.01.2009 р.
03 жовтня 2008 року о 10 год. 45 хв. Опришко Степан Іванович, керуючи автомобілем ВАЗ-2102, д.н.з. 578-46ТВ, який належить Собко Валерію Альбертовичу, в місті Стрию по вулиці Колеси не виконав вимог дорожнього знаку "В'їзд заборонено", після чого розпочав рух транспортного засобу заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого зіткнувся з Автомобілем. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області №3-10210/08 від 04.11.2008 р. Опришка Степана Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 53,50 гривень в дохід держави.
Сунак Василь Іванович звернувся до ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО" із заявою-повідомленням від 10.10.2010 р. про страховий випадок. Позивачем за результатами проведеної перевірки складено страховий акт СНТ/0007961.30-0900.001/2 від 04.11.2008 р. та додаток до нього -розрахунок страхового відшкодування. Сума страхового відшкодування (вартості відновлювальних робіт) в розмірі 5 286,44 грн. складається з вартості замінених деталей -2 614,21 грн., вартості робіт -1 478,00 грн., вартості матеріалів -1 194,23 грн. Враховуючи наведене, Сунак Василь Іванович звернувся до ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО" із заявою від 10.10.2008 р. про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл Стрий-Авто" виставлено рахунок №0160 від 1010.2008 р. за виконання робіт щодо ремонту автомобіля на суму 5 286,44 грн. (в т.ч. ПДВ 881,07 грн.).
ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО" оплатила виконані роботи товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл Стрий-Авто" у сумі 5 286,44 грн., про що свідчить платіжне доручення №1723 від 07.11.2008 р. У цьому платіжному дорученні вказано, що платіж здійснюється як виплата страхового відшкодування Сунак В.І. згідно з актом СНТ/0007961.30-0900.001/2 від 04.11.2008 р. та рахунку №1060 від 10.10.2008 р.
Позивачем надіслано відповідачу претензію, якою вимагає відшкодувати виплачене страхове відшкодування у розмірі 5 286,44 грн. Відповідач не надав суду доказів реагування на зазначену претензію.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди є повний склад цивільного правопорушення: протиправність, вина, шкода, причинний зв'язок.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області №3-10210/08 від 04.11.2008 р. Опришка Степана Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 та статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 53,50 гривень в дохід держави. Таким чином, установлено такі елементи складу цивільного правопорушення, як протиправність його дій та вина.
Внаслідок зіткнення з Автомобілем, останньому завдано шкоди, яка полягає у його пошкодженні, витратах, необхідних для його відновлення. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про наявність шкоди та причинного зв'язку між діями правопорушника та завданою шкодою.
Таким чином, судом установлено повний склад цивільного правопорушення у діях Опришка Степана Івановича, що завдало майнової шкоди майну (Автомобілю) Сунака Василя Івановича.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цей Закон регулює відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно зі статтями 3, 29 цього закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, оскільки Опришко Степан Іванович застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник наземного транспортного засобу, у відповідача виник обов'язок з відшкодування майнової шкоди, завданої майну Сунака Василя Івановича.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення передбачено і статтею 27 Закону України "Про страхування". Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 286,44 грн.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які зводяться до відсутності висновку експерта, оскільки судом вчинено дії для визначення дійсної вартості відновлювального ремонту, проте відповідач не скористався своїм правом, не оплатив вартості судової експертизи, а тому і не спростовував належними доказами невірність дій позивача щодо виплати страхового відшкодування. Крім того, в таких випадках відсутність висновку експерта не є визначальною умовою, за якої здійснюється страхова виплата.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на усі сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені обставини, керуючись статтями 625, 979, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 230, 232, 355 Господарського кодексу України, статтями 9, 27 Закону України "Про страхування", статтями 3, 12, 22, 28, 29, 37, 56 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", пунктом 1.4, розділом 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (адреса: вулиця Жилянська, будинок 75, Голосіївський район, місто Київ, 01032; ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" (адреса: проспект В. Чорновола, будинок 45А, корпус 9, місто Львів, Львівська область, 79058; ідентифікаційний код 19243047) 5 286,44 грн. завданої шкоди у порядку регресу, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.