Справа №2-1049/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ольховик А.І.
Номер провадження 22-а/1890/17205/12 Суддя-доповідач - Литовченко
Категорія - 99
21 серпня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Литовченко Н. О.,
суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 21 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 21липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області (далі - Управління) щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки позивачу в розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії незаконними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2007 та 2009 роки в розмірі, встановленому ст.48 цього закону.
Стягнуто з відповідача в доход держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.
Стягнуто з Управління на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37грн.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі відповідно до ст.48 названого Закону має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат .
Відповідач, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатив позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 100 грн. - 26.11.2007р., за 2008 рік в сумі 100 грн. - 15.05.2008р., за 2009 рік в сумі 100 грн. - 23.01.2009р.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розміри щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки, встановлені зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України не відповідають розмірам цих виплат встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому , виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру спірних виплат відповідач повинен керуватися ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат ( розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати).
Дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 19.12.2006р.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладений в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана із Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, Рішенням Конституційного Суду №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно зі ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України .
Відповідно до ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, висновок суду щодо неправомірності дій відповідача по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 та 2009 роках є обґрунтованим, оскільки на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - 26.11.2007р. внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визнано неконституційним відповідним рішенням Конституційного Суду України.
Крім того, ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ні у інший, передбачений законом спосіб, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати при реалізації положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія названої норми права не обмежувалась.
Є безпідставним посилання відповідача на те, що ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який і визначив розміри щорічної допомоги на оздоровлення Постановою від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Надання законодавцем вказаною ст.62 Закону права Кабінету Міністрів України на роз'яснення порядку застосування цього Закону і положення цієї норми про те, що рішення Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, не означає, що Уряд, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання спірних виплат у розмірах, встановлених Законом, який має вищу юридичну силу, та встановлювати розмір таких виплат.
Посилання відповідача на положення ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» про фінансування передбачених цим Законом виплат за рахунок державного бюджету, а тому норми, які вводяться відповідними Законами про Державний бюджет України є пріоритетними відносно інших законів , є необґрунтованими, оскільки відповідач як орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання покладених на нього зобов'язань, встановлених Конституцією та законами України.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Вірним є і висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на перерахунок суми допомоги на оздоровлення за 2008 рік, оскільки допомога була ним отримана 15.05.2008р., тобто до прийняття Конституційним Судом рішення, яким визнано такими, що не відповідає Конституції України зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області залишити без задоволення.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 21 липня 2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -