Справа №2-371/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Школа М.Г.
Номер провадження 22-а/1890/16817/12 Суддя-доповідач - Литовченко
Категорія - 99
17 серпня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Литовченко Н. О.,
суддів - Ведмедь Н. І., Рибалки В. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Сумської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісяче підвищення до пенсії, як дитині війни,
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі (далі - Управління).
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 лютого 2009 року до квітня 2010 року включно з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто з Управління на користь позивача витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 гривень та 17 гривень в рахунок повернення судового збору.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України "Про соціальний захист дітей війни", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу відповідні нарахування за спірні періоди. Але, у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов'язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У зв'язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відсутність Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" на час вирішення спору місцевим судом ніяким чином не обмежила обов'язки відповідача щодо своєчасного нарахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги у розмірах, визначених ст.6 Закону № 2195-ІV.
До того ж, до спірних виплат за 2010 рік, як і за попередній рік, не можна застосовувати положення ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", який прийнято 27 квітня 2010 року, щодо надання Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат.
У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у 2009 році мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 лютого 2009 року до квітня 2010 року включно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що по суті позовних вимог оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни в цій частині не вбачається.
Однак, вирішуючи питання відшкодування судових витрат суд помилково стягнув з Управління на користь позивача судовий збір в розмірі 17 гривень. Суд не врахував, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір судового збору для вимог немайнового характеру - 8 грн. 50 коп. та, що відповідач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення підлягає зміні в частині відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 31 травня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -