Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4131/12 вх. № 4131/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бураковой А.М.
при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Чебан І.В. за довіреністю від 26.08.2011 року,
відповідача - не з'явився,
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мерефа
про стягнення заборгованості за Кредитним Договором №11307456000 від 28.02.2008 року в розмірі 1317430,81 грн.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мерефа про стягнення заборгованості за Кредитним Договором №11307456000 від 28.02.2008 року в розмірі 1317430,81 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушенням з боку відповідача зобов'язань за Кредитним Договором №11307456000 від 28.02.2008 року, щодо повного та своєчасного повернення кредиту (п.1.2.2., 1.3.2, п.4.6. Кредитного договору), з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03.10.2012 року о 12:00 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2012 року о 11:45 годині.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 22.10.2012 року повернулась ухвала суду від 03.10.2012 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним 'банком «УкрСиббанк», в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник, відповідач) був укладений Кредитний договір №11307456000 (Кредитний договір),
Відповідно до п.1.1. Кредитного Договору, банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 883750,00 (вісімсот вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) грн., а Позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути надані кредитні кошти, сплатити за користування ними проценти в розмірі 15% річних (п.1.3.1. Кредитного договору).
П.1.2.1. Кредитного договору, надання кредиту здійснюється з 28.02.2008 року.
Відповідно до п.1.2.2 Договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору) , якщо тільки не застосовується інший термін погашення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (Достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6., 5.9, 5.10, 5.11, 7.4. Договору.
Пунктом 1.5. Кредитного Договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.
Як свідчать матеріали справи, Банк виконав своє зобов'язання з Кредитним договором щодо надання Позичальникові кредиту, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 в АКІБ «УкрСиббанк» грошові кошти у сумі 883750,00 грн., що підтверджується розпорядженням від 28 лютого 2008 року на видачу кредиту та банківськими виписками, копія яких містяться в матеріалах справи (арк.с.18-34).
08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2949. Відповідно до умов договору, Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» придбав Права вимоги за кредитами Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст..514 ЦК України).
За приписами ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, керуючись Договором про купівлю-продаж прав вимоги за кредитами, а також статей 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - Кредитор) набув статус Нового кредитора за кредитом укладеним між Вами та АКІБ «УкрСиббанк».
Виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним Договором забезпечується також всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (Розділ 2 Кредитного договору).
Відповідно до п.1.2.2. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору).
У випадку порушення зобов'язання Позичальником в частині не сплати чергового платежу у встановлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому, ніж передбачено Кредитним договором, на прострочену суму основного боргу Банк нараховує підвищені проценти в розмірі 30% (п. 1.3.2 Кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання, передбачені Кредитним договором неодноразово порушувались та по цей час Боржником не виконуються, у зв'язку з чим Банк надіслав Відповідачу Претензію про наявність простроченої заборгованості та дострокове повернення кредитних коштів (лист №02.1-3539 від 12.07.2012 року). Проте, відповіді на зазначену претензію не надіслав, вимоги позивача Відповідач не виконав, наявний борг перед Банком не погасив.
Крім того, відповідно до п.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язався належним чином використовувати кредит на зазначені у Договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, слати нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.
Як встановлено судом, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, проте відповідач свої зобов'язання передбачені кредитним договором щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів виконав не належним чином, з урахуванням чого, станом на 20.08.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом - 821 345,73 грн.; заборгованості за відсотками - 494 632,98 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
За приписами ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст.. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 цього Кодексу.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на момент прийняття рішення, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, в той час як факт надання останньому кредиту підтверджується наданими суду доказами, а обов'язок повернути кредит та сплатити проценти за його користування встановлений вказаним кредитним договором.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором №11307456000 від 28.02.08 року, щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, тому заборгованості за кредитом - 821 345,73 грн.; заборгованості за відсотками - 494 632,98 грн. правомірні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 556,39 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків - 895, 71 грн.
Згідно п.7.1. Кредитного договору, у випадку порушення термінів повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором Банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4 % річних від суми зазначеної простроченої заборгованості , розрахований за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості "факт/360" , але у будь якому випадку такий розмір не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, зокрема, приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії за управління кредитом у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування відповідачеві пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі - 556,39 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків - 895, 71 грн.
Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк”є правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому суд вважає за можливе задовольнити їх в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.. ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст..ст.512, 513, 516, 526, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь АТ «Дельта Банк» (вул. Щорса, буд. 36-6, м. Київ, п/р 373910011 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020), заборгованість за Кредитним договором №11307456000 від 28 лютого 2008 року в на загальну суму 1317430,81 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 821 345,73 грн.; заборгованості за відсотками - 494 632,98 грн.; заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 556,39 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків - 895, 71 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 26348,62 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.10.2012 р.
Суддя Буракова А.М.
5023/4131/12