ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1105/2012-13/70
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А.
При секретарі судового засідання: Кучмі І.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство"
вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача:Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
вул.Шевченка,57, м.Івано-Франківськ,76018
про відшкодування збитків в розмірі 900742 грн. 22 коп.
за участю представників:
від позивача: Літвінова М.Р. - представник, ( довіреність №02-05 від 10.01.12);
Лисик М.В. - представник, ( довіреність №02-272 від 21.06.12);
від відповідача: Скільська Л.Д. - представник, (довіреність № 01-08/13/1163 від 26.09.12 );
Присутній: представник Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства - Олійник Р.Р. ( довіреність №10-30/147-1063 від 22.10.12)
Державне підприємство "Івано-Франківське лісове господарство" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника про відшкодування збитків в розмірі 900742 грн. 22 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2006 року № 839 «Про вилучення, надання у постійне користування і в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об'єктів та зміну цільового призначення" в ДП «Івано-Франківський лісгосп" було вилучено у постійне користування Прикарпатському національного університету імені Василя Стефаника земельні ділянки лісового фонду для розширення ботанічного саду, у зв'язку з чим позивачеві, як постійному землекористувачу були завдані збитки в сумі 900742 грн. 22 коп., які підлягають відшкодуванню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.09.12.
18.09.12 судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебування судді Шкіндер П.А. у відпустці; ухвалою від 25.09.12 призначено дату судового засідання - 04.10.12.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.10.12.
23.10.12 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли клопотання: про зупинення провадження у справі (вх.№ 6930/2012-свх) та про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України (вх.№ 6927/2012 свх).
Суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначених вище клопотань відповідача.
23.10.12, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.12.
25.10.12 представники позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених у позовній заяві та просять суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд в позові відмовити. Заперечення відповідача викладені письмово (а.с. 29-38).
Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Розпорядженням Івано-Франківської ОДА № 85 від 07.02.1996 року «Про надання в постійне користування Івано-Франківському держлісгоспу земель агроформувань»Державному підприємству «Івано-Франківський лісгосп"( позивачу) надано в постійне користування землі лісового фонду на території: Тисменицького, Тлумацького районів та Івано-Франківської міської ради.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2006 року № 839 «Про вилучення, надання у постійне користування і в оренду земельних ділянок для суспільних та інших потреб, погодження місць розташування об'єктів та зміну цільового призначення" у ДП «Івано-Франківський лісгосп"( позивача) було вилучено у постійне користування Прикарпатському національного університету імені Василя Стефаника (відповідачу) земельні ділянки лісового фонду площею 16,8868 га (Ямницьке лісництво квартал 33 виділи 13, 14, 15, 16, 19) та 14,122 га (Ямницьке лісництво квартал 34 виділи 10, 13, 15) для розширення ботанічного саду Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
26.02.2007 року Прикарпатському університету видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 125610 (а.с. 75).
Відповідно до затвердженої проектної документації та Державного акту, цільове призначення вказаних земельних ділянок змінено з «Землі лісового фонду" на «Землі природоохоронного призначення»та присвоєно код згідно з УКЦВЗ 4.1, який відповідає землям природоохоронного призначення.
Зазначені вище факти підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 61-64, 75) та підтверджені поясненнями представників сторін в судовому засіданні.
31.08.11 комісією виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради затверджено розмір збитків в сумі 587568 грн. 32 коп. спричинених вилученням і наданням у постійне користування Прикарпатському університету ділянки лісового фонду площею 16,8868 га (а.с.13).
Зазначений вище акт затверджено рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 541 від 14.09.11(а.с.12).
Згідно витягу від 08.05.12 з акту щодо визначення розміру збитків лісогосподарського виробництва на території Тисменицького району, комісія при Тисменицькій районній державній адміністрації визначила розмір збитків в сумі 313173 грн. 90 коп., спричинених вилученням і наданням у постійне користування Прикарпатському університету ділянки лісового фонду площею 14, 122 га (а.с.17).
Права землекористувачів встановлені статтею 95 Земельного кодексу України. Відповідно до приписів зазначеної вище статті, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За приписами ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вищенаведених правових норм правом на відшкодування збитків наділені лише власники землі та землекористувачі.
Крім того, відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою КМУ № 284 від 19.04.93 року, відшкодуванню підлягають:
- вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;
- вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;
- вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень;
- вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;
- понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;
- інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Пункт 5 Порядку встановлює, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Враховуючи вищевикладене, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Натомість в матеріалах справи міститься Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 125610, виданий Прикарпатському університету ім. Василя Стефаника 26.02.2007 року (а.с. 75).
Земельним кодексом України та законом України "Про природно-заповідний фонд України" передбачені умови звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Зокрема, статтею 208 ЗК України передбачено,що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів
сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.
Статтею 49 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", передбачено, що природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки в разі розширення їх територій за рахунок земель сільськогосподарських, лісогосподарських та інших угідь, що є державною власністю, звільняються від відшкодування пов'язаних з цим втрат сільськогосподарського, лісогосподарського та іншого виробництва. У разі включення до складу їх територій земель, що перебувають у колективній чи приватній власності, відшкодування пов'язаних з цим виробничих витрат здійснюється за рахунок:
державного бюджету - для територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів - для територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва регулюється Земельним кодексом та іншими законодавчими актами України.
Позивачем у судовому засіданні не доведено підстав для відшкодування відповідачем втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та реального завдання збитків.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Натомість, позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі 900742 грн. 22 коп.
За наведених обставин та правових норм, суд вважає вимоги позивача безпідставними, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 95, 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.93 року, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника про відшкодування збитків в розмірі 900742 грн. 22 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.10.12
Суддя П.А. Шкіндер
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Кучма І. І. 30.10.12