25 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3836/2012
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі -Педані О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до державного підприємства «підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України (№92)»про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з державного підприємства «підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України (№92)»заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з березня 2012р. по вересень 2012р. в сумі 19374,84грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що кошти в сумі 19374,84грн. понесені позивачем за період з березня 2012р. по вересень 2012р. є витратами на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам відповідача, які отримали право на пенсію на пільгових умовах. Обов'язок відшкодувати вказані витрати покладено на відповідача. Враховуючи ту обставину, що відповідач не сплатив вказані кошти в добровільному порядку, позивач звернувся до суду про примусове їх стягнення.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились.
Позивач просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача до суду також не з'явився, проте надав суду заяву щодо розгляду справи без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо всіма особами, які беруть участь у справі, буде заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Пунктом 10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, письмовим провадженням у справі є розгляд і вирішення адміністративної справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту «а» цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Пунктами «б»-«з»зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р. №400/97-ВР (далі - Закон№400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»ст. 13 Закон №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закон №1788-XII.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (ст. 3 Закону №400/97-ВР).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі -Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
З огляду на викладені норми Законів Українивід 05.11.1991р. №1788-ХІІ, від 26.06.1997р. №400/97-ВР, від 09.07.2003р. №1058-IVта Інструкції від 19.12.2003р. №21-1, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.
Державне підприємство «підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України (№92)»зареєстроване як юридична особа 16.03.2000р. (ідентифікаційний код 08681063).
На обліку в управліннях Пенсійного фонду перебуває 3 особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б»-«з»ст. 13 Закону №1788-XII, як колишні працівники відповідача.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача за березень 2012р. у сумі 6081,36грн., за квітень 2012р. у сумі 2109,83грн., за травень 2012р. у сумі 2235,44грн., за червень 2012р. у сумі 2235,44грн., за липень 2012р. у сумі 2237,59грн., за серпень 2012р. у сумі 2237,59грн., за вересень 2012р. у сумі 2237,59грн.
Понесені витрати підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за відповідний період, які були направлені та отримані відповідачем.
В свою чергу, відповідач на виконання вимог УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області платіжними дорученнями: №115 від 13.03.2012р. на суму 2526,33грн., №170 від 23.03.2012р. на суму 725,00грн., №204 від 05.04.2012р. на суму 2000,00грн., №224 від 09.04.2012р. на суму 4100,00грн., №56 від 07.05.2012р. на суму 1100,00грн., №116 від 17.05.2012р. на суму 2110,00 грн., №135 від 25.05.2012р. на суму 150,00 грн., №229 від 21.06.2012р. на суму 2300,00грн., №296 від 06.06.2012р. на суму 2500,00грн., №503 від 17.09.2012р. на суму 2500,00грн., №574 від 04.10.2012р. на суму 2300,00 грн., сплатив позивачеві 21056,28грн., із призначенням платежу: фактичні витрати по доставці та виплаті пільгових пенсій за березень 2012р., квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р.
При вивченні матеріалів справи судом встановлено, що позивач зазначені кошти зараховував в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення.
Суд зазначає, що загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність об'єктів переказу визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001р. №2346-III (далі - Закон №2346-III).
Відповідно до статті 17 Закону №2346-III, реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.
За змістом пункту 3.8 глави 3 названої Інструкції від 21.01.2004р. №22 реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Прицьому, повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.
Крім того, відповідно до положення як Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV так і Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. №2464-VI, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, суд вважає дії відповідача по зарахуванню таких сум в порядку календарної черговості виникнення заборгованості такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
За таких обставин, оскільки, матеріали справи свідчать, що відповідачем повністю виконано свій обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що призначені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за період з березня 2012р. по вересень 2012р. в сумі 19374,84грн., суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цей період та вважає їх такими, щозадоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 122, 128, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до державного підприємства «підприємство Старобабанівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України (№92)»про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Гриньковська