Постанова від 29.10.2012 по справі 2а/1770/1749/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1749/2012

29 жовтня 2012 року 11год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Овдійчук Оксана Олександрівна,

відповідача: представник Білик Мирослава Володимирівна, Воробйова Ольга Володимирівна, Ларіна Тетяна Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Представництва "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан"

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342200, № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200, № 0000302200 від 06.12.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Представництво "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12. 2011 року № 0000342200, № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200, № 0000302200.

В процесі розгляду справи Позивач подав заяву, якою зменшив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200 повністю з моменту прийняття, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000302200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14 570 409,80 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч чотириста дев'ять гривень 80 копійок) гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 642 602,85 (три мільйони шістсот сорок дві тисячі шістсот два гривні 85 копійок) гривень.

Крім того, у даній заяві позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000342200, яким донараховані податкові зобов'язання в сумі 512248,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 128062,00 грн. по податку на прибуток.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року провадження у справі за позовом Представництва "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області № 0000342200 від 06.12. 2011 року - закрито.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, та зменшенням і збільшенням суми бюджетного відшкодування. Стверджує, що порушень податкового законодавства з податку на додану вартість не вчиняв, в підтвердження названих обставин позивач надав: первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по спірних правовідносинах, на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту, розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви. Просила позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та зокрема зазначали, що господарські операції, викладені в акті перевірки, невірно відображені в податковому обліку. Відтак, вважають, що позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за такими операціями, формувати розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість, а в подальшому відносити суми ПДВ до складу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до Довідки статистики з ЄДРПОУ видами діяльності Представництва "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" є будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд (т. 1 а.с. 133).

Положенням про Представництво "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан", затвердженим рішенням ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" 27.06. 2008 року, передбачено, що до функцій Представництва належить спорудження шляхів та спеціальні шляхобудівельні роботи загалом; прийняття замовлень на будівництво, організацію та спорудження шляхів, автобанів, дамб та будь-яких інших об'єктів (т. 1 а.с. 230-234).

Представниками позивача також надано пояснення, що Представництво "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" здійснює на території України ремонтні роботи на автошляхах по виконанню довгострокового контракту.

Згідно свідоцтва № 100331202 від 13.04. 2011 року Представництво "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 236)

За результатами проведення документальної виїзної планової перевірки Представництва в Україні TOB "Азеркорпу-Аутобан" (в подальшому Представництво) код ЄДРПОУ 26607596 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04. 2009 р. по 30.06. 2011 р. ревізорами відповідача складено акт № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011р. (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки) (т. 1 а.с. 12-107).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкові повідомлення-рішення № 0000332200 від 06.12. 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229207,00 грн., № 0000322200 від 06.12. 2011 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469005,00 грн., № 0000312200 від 06.12. 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 83454,00 грн. та № 0000302200 від 06.12. 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 18 259 963,00 грн. (т. 1 а.с. 109, 110, 111, 112).

Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргами на названі податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, однак рішеннями про результати розгляду скарг дані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги залишено без задоволення (т. 1 а.с. 113-131).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

У п. 3.2.2 Акта перевірки № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011 р. вказується, що Представництвом ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" на порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 року, з наступними змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на загальну суму 89 186 грн.

При цьому вказується, що згідно інформації, отриманої від ДПІ у Сихівському районі м. Львова листом № 14752/23-209 від 14.10. 2011 року, надіслано акт перевірки від 05.08. 2011 року № 3003/23-209/35563037 про документування нікчемних операцій в ході проведення планової виїзної перевірки ПП "Експертльвівмаркетбуд" за період з 01.01. 2009 р. по 31.03. 2011 року, яке перебувало в господарських відносинах з Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан". Відповідно до наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт, накладних, договорів, податкових накладних, реєстрів накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей) ПП "Експертльвівмаркетбуд" перебувало у взаємовідносинах з ПП Будівельна компанія "Віалекс", ПП "Сервіс доріг", ТзОВ "Віктор і Ко", у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про нікчемність укладених договорів, що призвело нібито до завищення Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" податкового кредиту та валових витрат.

За твердженням податкового органу, Представництво не має права на податковий кредит по ПДВ, що сплачений в ціні придбаних послуг, які використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, оскільки постачальники постачальника (друга ланка у ланцюгу поставок) виявилися недобросовісними платниками податків.

Водночас як встановлено судом, 14 квітня 2009 року між ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" (Постачальник) та Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" (Покупець) було укладено Угоду № 29, згідно з п. 1.1 якої протягом дії цієї Угоди Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця металопрокат та бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, далі по Угоді товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити товар на умовах, передбачених цією угодою (т. 4 а.с. 113-114).

Так, в даному випадку Представництво «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» не має статусу юридичної особи і господарську діяльність здійснює від імені іноземної компанії ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» (м. Баку, Азербайджан) з метою реалізації міжнародної угоди, укладеної між Автодором (Україна) та ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» по ремонту автомобільної дороги М06 Київ-Чоп.

Відповідно до Положення про Представництво ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» основними функціональними обов'язками Представництва є представництво інтересів іноземної компанії на території України з питань виконання умов договору на будівництво автодоріг, мостів та інше, тобто іноземна компанія здійснює свою діяльність на території України по виконанню умов вище вказаного контракту.

До податкового кредиту перевіряємого періоду Представництвом "ТОВ "Азеркорпу-Аутобан" включено суми ПДВ на підставі податкових накладних №27 від 05.08.2009 року, №28 від 05.08.2009 року, №29 від 11.08.2009 року, №30 від 18.08.2009 року, №31 від 27.08.2009 року, №37 від 07.09.2009 року, №39 від 18.09.2009 року, №30 від 01.06.2010 року, №30-1 від 02.06.2010 року, №38 від 18.06.2010 року, №43 від 21.06.2010 року, №48 від 22.06.2010 року, №49 від 23.06.2010 року, №50 від 23.06.2010 року, №52 від 25.06.2010 року, №60 від 30.06.2010 року, №56 від 27.06.2010 року, №74 від 13.07.2010 року, №75 від 15.07.2010 року, №76 від 16.07.2010 року, №80 від 17.07.2010 року, №84 від 20.07.2010 року, №85 від 21.07.2010 року, №88 від 22.07.2010 року, №90 від 23.07.2010 року, №90-1 від 23.07.2010 року, №92-1 від 24.07.2010 року, виписаних ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" на поставку відповідно до умов Угоди №29 від 14.04.2009 року (т. 4 а.с. 115-141).

Фактична поставка товару підтверджується видатковими накладними, які виписані ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»: №33 від 29.08.2009 року, №31 від 22.08.2009 року, №30 від 16.08.2009 року, №29 від 15.08.2009 року, №28 від 08.08.2009 року, №27 від 07.08.2009 року, №39 від 12.09.2009 року, №34 від 01.09.2009 року, №30 від 01.06.2010 року, №38 від 21.06.2010 року, №42 від 22.06.2010 року, №48 від 23.06.2010 року, №49 від 24.06.2010 року, №57 від 30.06.2010 року, №53 від 27.06.2010 року, №50 від 25.06.2010 року (т. 4 а.с. 142-158).

Факт сплати податку на додану вартість при перерахуванні коштів Постачальнику підтверджується платіжними дорученнями: №2121 від 18.06.2010 року, №1972 від 08.06.2010 року, №2142 від 21.06.2010 року, №2183 від 22.06.2010 року, №2348 від 29.06.2010 року, №2211 від 23.06.2010 року, №2370 від 30.06.2010 року, №2430 від 02.07.2010 року, №2470 від 05.07.2010 року, №2516 від 07.07.2010 року, №2606 від 13.07.2010 року, №2475 від 19.07.2010 року, №2785 від 20.07.2010 року, №3055 від 30.07.2010 року, №2894 від 23.07.2010 року, №2699 від 05.08.2009 року, №2853 від 11.08.2009 року, №2986 від 18.08.2009 року, №3151 від 27.08.2009 року, №,3348 від 07.09.2009 року, №3551 від 18.09.2009 року (т. 4 а.с. 159-165).

Відповідно до ч. 2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що в даному випадку придбання позивачем у ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» бітуму дорожнього та перерахування коштів в оплату поставленого товару відповідає основному виду господарської діяльності позивача. Дорожньо-будівельні матеріали придбавалися позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем податкового кредиту із названих господарських операцій, ПП «ЕкспертЛьвівмаркетБуд» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видані ПП «ЕкспертЛьвівмаркетБуд» податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обов'язкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97).

Таким чином, Представництво сформувало податковий кредит з названих операцій у повній відповідності до приписів Закону № 168/97, а зокрема по даті здійснення першої із подій, пов'язаної з придбанням товару, з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, на підставі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, які містять всі необхідні реквізити, сплативши суму ПДВ у складі вартості придбаваємого товару.

Закон № 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентом та від того, чи дотримується він податкової дисципліни.

З аналізу положень Закону № 168/97 вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції, за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобов'язань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобов'язання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобов'язання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при від'ємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ, що припадає на вартість бітуму дорожнього нафтового, придбаного у ПП «ЛьвівЕкспертМаркетБуд» в розмірі 89 186,00 грн. на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються, відомостями відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) щодо реєстрації ПП «ЕкспертЛьвівМаркетБуд» платником податків на додану вартість.

Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12. 2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення щодо відсутності наміру у ПП «ЛьвівЕкспертмаркетБуд» на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, дотримання ними порядку та строків подання податкової звітності.

Закон не надає права і не зобов'язує одного платника податку витребувати у іншого платника підтвердження належної подачі декларації, її визнання податковим органом чи підтвердження належної сплати податкового зобов'язання. Відповідно до приписів Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання постачальника відображається в податковому обліку в одному й тому періоді, що й податковий кредит покупця, а кінцевий термін декларування податкових зобов'язань настає через 20 днів після звітного періоду, в якому виникає право платника на податковий кредит.

Оцінка податковим органом господарських операцій позивача здійснена не шляхом дослідження факту господарських відносин безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а на підставі кваліфікації як недійсних правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі № 742/11/13/-11 від 02.06. 2011 року роз'яснив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Разом з тим, відповідач не надав доказів безтоварності господарських операцій безпосередньо постачальником та контрагентами. Правочини недійсними в судовому порядку не визнані.

Жодним законодавчим актом не встановлена солідарна відповідальність двох і більше платників податків за допущені порушення одним із них.

Водночас відомості про будь-яку юридичну особу України включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Згідно з п. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. ПП «Експертльвівмаркетбуд» зареєстроване, є платником податку на додану вартість. Отже, держава легалізувала діяльність контрагента Представництва.

Крім того, податковий орган не зазначає у чому саме зміст договору, укладеного між Представництвом та ПП «Експертльвівмаркетбуд», суперечить моральним засадам суспільства.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з ПП «ЕкспертЛьвівМаркетБуд» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ПП «ЛьвівЕкспертМаркетБуд» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

А тому доводи відповідача щодо зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «ЛьвівЕкспертМаркетБуд» є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

У розділі 3 Акта перевірки № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011 р. вказується, що Представництвом ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» на порушення п.п. «д» п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, та п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 (г) ст. 201 Податкового кодексу України №2755 від 01.12.2010 року завищено податковий кредит на загальну суму 878 311 грн., а саме: вересень 2010р. - 466 372 грн., січень 2011р. - 241 676 грн., березень 2011р. - 170 263 грн. по господарських операціях з придбання бітуму у ТОВ «Укрдорцентр», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. При цьому відповідач посилається на те, що у податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрдорцентр» в обов'язковому реквізиті «місцезнаходження продавця» вказало недостовірну інформацію щодо свого місцезнаходження як продавця.

Проте в судовому засіданні дослідженими матеріалами справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №725405, виданого 24.06. 2010 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи, ТОВ «Укрдорцентр» було зареєстроване за адресою: 04060, м. Київ, вул. Котовського, будинок 21, квартира, 32, що відповідає адресі, вказаній у податкових накладних (т. 4 а.с. 167).

Зазначена адреса місцезнаходження ТОВ «Укрдорцентр» вказується у Довідці статистики АА №352310 з ЄДРПОУ, виданій 25.06.2010 року (т. 4 а.с. 168).

10.07. 2010 року ТОВ «Укрдорцентр» ДПІ у Шевченківському районі місті Києва було видано Свідоцтво № 100291101 про реєстрацію платника податку на додану вартість за місцезнаходженням платника: 04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 21, кв. 32 (т. 4 а.с. 166).

Отже, виходячи з цих документів, ТОВ «Укрдорцентр» мало право виписувати податкові накладні після 24.06. 2010 року із зазначенням місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 21, кв. 32.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та пп. 7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкова накладна.

01 грудня 2009 року між ТОВ «Укрдорцентр» та Представництвом було укладено Договір № 37-09/УДЦ, предметом якого стала поставка товариством для представництва нафтопродуктів (т. 4 а.с. 11-16).

Фактичне здійснення поставки нафтопродуктів підтверджується:

- податковими накладними: № 24403 від 01 вересня 2010 р., № 24505 від 02 вересня 2010 р., № 24403 від 01 вересня 2010 р., № 24403 від 01 вересня 2010 р., № 24505 від 02 вересня 2010 р., № 24601 від 03 вересня 2010 р., № 25202 від 09 вересня 2010 р., № 25302 від 10 вересня 2010 р., № 25604 від 13 вересня 2010 р., № 25703 від 14 вересня 2010 р., № 25805 від 15 вересня 2010 р., № 25905 від 16 вересня 2010 р., № 26005 від 17 вересня 2010 р., № 26309 від 20 вересня 2010 р., № 26602 від 23 вересня 2010 р., № 27004 від 27 вересня 2010 р., № 1 від 01 лютого 2011 р., № 2501 від 25 січня 2011 р., № 2601 від 26 січня 2011 р., № 2701 від 27 січня 2011 р., № 3101 від 31 січня 2011 р., №27405 від 01.10.2010 року, №27702 від 04.10.2010 року; №28002 від 07.10.2010 року; №28103 від 08.10.2010 року; №28403 від 11.10.2010 року; №28503 від 12.10.2010 року; №28701 від 14.10.2010 року; №28801 від 15.10.2010 року; №30101 від 28.10.2010 року; №30201 від 29.10.2010 року; №31502 від 11.11.2010 року; №31601 від 12.11.2010 року; №31903 від 15.11.2010 року; №18701 від 06.07.2010 року; №19402 від 13.07.2010 року; №19502 від 14.07.2010 року; №19602 від 15.07.2010 року; №19603 від 15.07.2010 року; №20004 від 19.07.2010 року; №20103 від 20.07.2010 року; №20202 від 21.07.2010 року; №20307 від 22.07.2010 року; №20308 від 22.07.2010 року; №20403 від 23.07.2010 року; №20406 від 23.07.2010 року; №20702 від 26.07.2010 року; №20804 від 27.07.2010 року; №20902 від 28.07.2010 року; №21001 від 29.07.2010 року; №21105 від 30.07.2010 року; №021204 від 31.07.2010 року; №21409 від 02.08.2010 року; №21501 від 03.08.2010 року; №21603 від 04.08.2010 року; №21703 від 05.08.2010 року; №21804 від 06.08.2010 року; №21905 від 07.08.2010 року; №22106 від 09.08.2010 року; №22204 від 10.08.2010 року; №22406 від 12.08.2010 року; №22506 від 13.08.2010 року; №22802 від 16.08.2010 року; №22902 від 17.08.2010 року; №23003 від 18.08.2010 року; №23203 від 20.08.2010 року; №23706 від 25.08.2010 року; №23801 від 26.08.2010 року; №23908 від 27.08.2010 року; №24202 від 30.08.2010 року; №24306 від 31.08.2010 року; №22303 від 11.08.2010 року (т. 4 а.с. 17-29, 66, 181-211, т. 5 а.с. 74-93);

- товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 43-65, 68-94, 230-250, т. 5 а.с. 1-33, 35-36, 38, 40-41, 43-44, 46, 114-153);

- видатковими накладними: № 024403 від 01 вересня 2010 р., № 024505 від 02 вересня 2010 р., № 024601 від 03 вересня 2010 р., № 025202 від 09 вересня 2010 р., № 025302 від 10 вересня 2010 р., № 025604 від 13 вересня 2010 р., № 025703 від 14 вересня 2010 р., № 025805 від 15 вересня 2010 р., № 025905 від 16 вересня 2010 р., № 026005 від 17 вересня 2010 р., № 026309 від 20 вересня 2010 р., № 026602 від 23 вересня 2010 р., № 027004 від 27 вересня 2010 р., № 003201 від 01 лютого 2011 р., № 002501 від 25 січня 2011 р., № 002601 від 26 січня 2011 р., № 002701 від 27 січня 2011 р., № 003101 від 31 січня 2011 р., №021204 від 31.07.2010 року; №021105 від 30.07.2010 року; №021001 від 29.07.2010 року; №020902 від 28.07.2010 року; №020804 від 27.07.2010 року; №020702 від 26.07.2010 року; №020403 від 23.07.2010 року; №020406 від 23.07.2010 року; №020308 від 22.07.2010 року; №020307 від 22.07.2010 року; №020202 від 21.07.2010 року; №020103 від 20.07.2010 року; №020004 від 19.07.2010 року; №019603 від 15.07.2010 року; №019602 від 15.07.2010 року; №019502 від 14.07.2010 року; №019402 від 13.07.2010 року; №018701 від 06.07.2010 року; №027405 від 01.10.2010 року, №027702 від 04.10.2010 року, №028002 від 07.10.2010 року, №028103 від 08.10.2010 року, №028403 від 11.10.2010 року, №028503 від 12.10.2010 року, №028701 від 14.10.2010 року, №028801 від 15.10.2010 року, №030101 від 28.10.2010 року, №030201 від 29.10.2010 року, №031502 від 11.11.2010 року, №031601 від 12.11.2010 року, №031903 від 15.11.2010 року, №024306 від 31.08.2010 року; №024202 від 30.08.2010 року; №023908 від 27.08.2010 року; №023801 від 26.08.2010 року; №023706 від 25.08.2010 року; №023203 від 20.08.2010 року; №023003 від 18.08.2010 року; №022902 від 17.08.2010 року; №022802 від 16.08.2010 року; №022506 від 13.08.2010 року; №022406 від 12.08.2010 року; №022303 від 11.08.2010 року; №022204 від 10.08.2010 року; №022106 від 09.08.2010 року; №021905 від 07.08.2010 року; №021804 від 06.08.2010 року; №021703 від 05.08.2010 року; №021603 від 04.08.2010 року; №021501 від 03.08.2010 року; №021409 від 02.08.2010 року (т. 4 а.с. 30-42, 67, 80-83, 212-229, т. 5 а.с. 10, 12, 15, 17, 19, 22, 25, 30, 34, 37, 39, 94-113).

Факт оплати товару Представництвом для постачальника - ТОВ «Укрдорцентр», в тому числі сплати ПДВ в сумі придбання товару, підтверджується платіжними дорученнями: № 3689 від 31 серпня 2010 р., № 3730 від 02 вересня 2010 р., № 3768 від 06 вересня 2010 р., № 3758 від 03 вересня 2010 р., № 3895 від 15 вересня 2010 р., № 3857 від 14 вересня 2010 р., № 3944 від 16 вересня 2010 р., № 3984 від 21 вересня 2010 р., № 4138 від 28 вересня 2010 р., № 4058 від 24 вересня 2010 р., № 80 від 19 січня 2011 р., № 113 від 21 січня 2011 р., № 288 від 28 січня 2011 р., № 134 від 24 січня 2011 р., № 291 від 31 січня 2011 р., № 333 від 02 лютого 2011 р., № 345 від 03 лютого 2011 р., № 358 від 04 лютого 2011 р., №4197 від 01.10.2010 року; №4235 від 05.10.2010 року; №4320 від 08.10.2010 року; №4354 від 11.10.2010 року; №4443 від 13.10.2010 року; №4469 від 14.10.2010 року; №4479 від 15.10.2010 року; №4549 від 20.10.2010 року; №4685 від 28.10.2010 року; №4810 від 11.11.2010 року; №4834 від 12.11.2010 року; №4937 від 22.11.2010 року; №2431 від 02.07.2010 року; №2471 від 05.07.2010 року; №2515 від 07.07.2010 року; №2547 від 08.07.2010 року; №2604 від 13.07.2010 року; №2719 від 15.07.2010 року; №2739 від 19.07.2010 року; №2891 від 23.07.2010 року; №2924 від 26.07.2010 року; №2983 від 28.07.2010 року; №3005 від 29.07.2010 року; №3054 від 30.07.2010 року; №3108 від 02.08.2010 року; №3120 від 03.08.2010 року; №3139 від 04.08.2010 року; №3188 від 06.08.2010 року; №3220 від 09.08.2010 року; №3294 від 11.08.2010 року; №3303 від 12.08.2010 року; №3335 від 13.08.2010 року; №3392 від 17.08.2010 року; №3417 від 18.08.2010 року; №3478 від 19.08.2010 року; №3523 від 21.08.2010 року; №3533 від 25.08.2010 року; №3548 від 26.08.2010 року; №3657 від 30.08.2010 року (т. 4 а.с. 95-112, т. 5 а.с. 47-73).

Водночас підставою для тверджень щодо наявності відхилень по податкових зобов'язаннях між Представництвом та даним контрагентом стало неприйняття органом державної податкової служби податкової звітності з податку на додану вартість від ТОВ «Укрдорцентр».

Окружний адміністративний суд м. Києва у своїй постанові від 11.07. 2011р. (складена та підписана в повному обсязі 15.07. 2011р.) у справі № 2а-5498/11/2670 за позовом TOB «Укрдорцентр» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зазначив, що «...податкові декларації з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. і січень, лютий місяці 2011р. були подані до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з дотриманням необхідних вимог».

Адміністративний позов ТОВ «Укрдорцентр» задоволений судом в повному обсязі, а ДПІ у Шевченківському районі м. Києва суд зобов'язав прийняти та вважати поданими податкові декларації з ПДВ та внести показники, вказані в деклараціях до електронних баз податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку позивача. Також суд зобов'язав ДПІ у Шевченківському районі м. Києва внести виправлення до електронних баз податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку позивача щодо строків подачі TOB «Укрдорцентр» податкових декларацій з ПДВ за усі перелічені звітні періоди.

Відтак, суд підтвердив факт неправомірних дій податкового органу.

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2011р. залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02. 2012 року у справі №2а-5498/11/2670 (т. 2 а.с. 63-64, 65).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що декларації з податку на додану вартість, подані ТОВ «Укрдорцентр» за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року і січень, лютий місяці 2011 року мають всі необхідні реквізити; підписані посадовою особою та скріплені печаткою, зазначене в них місцезнаходження Позивача відповідає адресі, вказаній у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Представництво мало повне право формувати податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Укрдорцентр» по придбанню бітуму дорожнього.

Водночас закон не зобов'язує і не надає права одному платнику витребовувати у іншого платника підтвердження належної подачі декларації, її визнання податковим органом чи підтвердження належної сплати податків.

Це і неможливо в силу того, що за ПК України та Законом України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання постачальника відображається в податковому обліку в одному і тому ж періоді, що й податковий кредит покупця. Кінцевий строк декларування податкових зобов'язань з ПДВ наступає через 20 днів після звітного періоду, в якому виникає право платника па податковий кредит.

Представництво, відображаючи податковий кредит, наприклад, у січні 2011р. не може знати і не повинно знати про подання чи неподання декларації з ПДВ його контрагентом, яке відбувається за Законом до 20 лютого 2011р., не може і не повинно знати про сплату податку, яка відбувається у період з 21 до 31 лютого 2011р., не може і не повинно знати про визнання чи невизнання декларацій податковим органом, яке відбувається протягом 30- 60 днів за датою подачі декларації, не має повноважень витребовувати таку інформацію у своїх контрагентів і за Законом не зобов'язане це робити.

У податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати по сплаті ПДВ у вартості товарів внаслідок неподання іншим платником декларації з ПДВ.

Разом з тим, відповідач не надав доказів безтоварності господарських операцій безпосередньо між Представництвом та його прямим контрагентом. Правочини недійсними в судовому порядку не визнані. Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість, не несе відповідальність за податкові зобов'язання продавця.

Крім того, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Таким чином, податковий орган не навів будь-яких доказів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не додав жодних даних, які би спростовували реальність виконання операцій з поставки товарів позивачу.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили порушення.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальником товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Аналогічна позиція узагальнюючих висновках інформаційного листа ВАСУ від 20.07. 2010 року № 1112/11/13-10, де зазначено, що « б) відсутність платника податку за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків», «не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, що вчинене контрагентом платника податку», «операції вчинені контрагентом платника, до припинення його діяльності, не можуть розглядатись автоматично як нікчемні правочини і т.д.».

Таким чином, позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях, що виникли у взаємовідносинах з ТОВ «Укрдорцентр».

Як вказується у Акті перевірки, за результатами поточної планової перевірки Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 14 459 764 грн., в т.ч. за результатами попередніх перевірок на суму 9 514 320 грн., за результатами поточної планової перевірки на 4 945 444 грн., а саме: червень 2009р. на суму 2 478 354 грн., вересень 2009р. на суму 155 946 грн., грудень 2009р. на суму 1 765230 грн., квітень 2010 року на суму 51 284 грн., червень 2010 року на суму 60243 грн., вересень 2010 року на суму 38 620 грн., лютий 2011 року на суму 76 214 грн., квітень 2011 року на суму 319 553 грн. Вказане завищення податкового кредиту відповідач пов'язує із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених митним органам при ввезенні із-за меж митних кордонів України товарів (техніки та устаткування) - імпорту товарів з метою їх використання у господарській діяльності (для ремонту автодороги М06 Київ-Чоп).

Проте факт порушення спростовується наявними матеріалами справи.

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у червні 2009 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 2 478 354,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204000001/9/003044 від 05.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 255802,24 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 05.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003039 від 05.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 202 426,00 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 05.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003038 від 05.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 76100,00 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 05.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000003/9/001993 від 05.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 54350,39 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 05.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003054 від 05.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 278 960,63 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 05.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000003/9/002106 від 10.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 41855,55 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 10.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000003/9/002207 від 11.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 150678,00 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 11.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000003/9/002201 від 11.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 150678,00 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 11.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000003/9/002350 від 16.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 166183,20 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 16.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000003/9/002336 від 16.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 83725,40 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 16.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/00329 від 18.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 417211,44 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 18.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003460 від 26.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 88621,00 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 26.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003457 від 26.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 114132,53 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 26.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003456 від 26.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 294476,35 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 26.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.),

№204000001/9/003454 від 26.06.2009 року (податок на додану вартість в сумі 103153,05 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 26.06.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2009р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у вересні 2009 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 155 946,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204000001/9/005023 від 03.09.2009 року (податок на додану вартість в сумі 50809,88 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 03.09.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту вересня 2009р.),

№204000001/9/005095 від 07.09.2009 року (податок на додану вартість в сумі 42034,58 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 07.09.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту вересня 2009р.),

№204000001/9/005355 від 18.09.2009 року (податок на додану вартість в сумі 60570,22 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 18.09.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту вересня 2009р.),

№204000001/9/005471 від 23.09.2009 року (податок на додану вартість в сумі 2531,42 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 23.09.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту вересня 2009р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у грудні 2009 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 1 765 230,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204000001/9/007152 від 01.12.2009 року (податок на додану вартість в сумі 1723975,33 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 01.12.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту грудня 2009р.),

№204000001/9/007149 від 01.12.2009 року (податок на додану вартість в сумі 12501,20 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 01.12.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту грудня 2009р.),

№204040000/2009/000171 від 16.12.2009 року (податок на додану вартість в сумі 28753,52 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 16.12.2009 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту грудня 2009р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у квітні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 51284,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204040000/0/000045 від 23.04.2010 року (податок на додану вартість в сумі 5936,73 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 23.04.2010 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту квітня 2010р.),

№204000011/0/002499 від 28.04.2010 року (податок на додану вартість в сумі 45021,85 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 28.04.2010 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту квітня 2010р.),

№204040000/0/000048 від 30.04.2010 року (податок на додану вартість в сумі 325,63 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 30.04.2010 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту квітня 2010р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у червні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 60243,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204040000/2010/000074 від 24.06.2010 року (податок на додану вартість в сумі 60243,20 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 24.06.2010 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту червня 2010р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у вересні 2010 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 38620,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204000011/2010/005936 від 10.09.2010 року (податок на додану вартість в сумі 38619,98 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 10.09.2010 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту вересня 2010р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у лютому 2011 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 76214,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204000016/2011/000043 від 14.02.2011 року (податок на додану вартість в сумі 31269,00 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 14.02.2011 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту лютого 2011р.),

№204000016/2011/000042 від 14.02.2011 року (податок на додану вартість в сумі 44944,61 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 14.02.2011 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту лютого 2011р.).

Представництвом «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан» у квітні 2011 року до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість в розмірі 319553,00 грн., сплачену митним органам при ввезенні на територію України техніки та запчастин з метою їх використання у господарській діяльності. Вказане обладнання та техніку ввезено з-за меж митного кордону України згідно вантажно-митних декларацій:

№204000016/2011/000108 від 20.04.2011 року (податок на додану вартість в сумі 59186,41 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 20.04.2011 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту квітня 2011р.),

№204000011/2011/001969 від 20.04.2011 року (податок на додану вартість в сумі 243618,79 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 20.04.2011 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту квітня 2011р.),

№204000016/2011/000105 від 15.04.2011 року (податок на додану вартість в сумі 16747,36 грн. при митному оформленні сплачено згідно штампу Рівненської митниці 15.04.2011 року та віднесено Представництвом до складу податкового кредиту квітня 2011р.) (т. 3 а.с. 9-40).

Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин - квітень 2009 року - жовтень 2010 року порядок нарахування, сплати до бюджету, бюджетного відшкодування податку на додану вартість були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп.7.5.2 п.7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно з пп.3.1.2 п.3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України:

об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України); 34

об'єкта майнової застави на користь заставодержателя (іншої особи за його дорученням);

майна, переданого у схов (відповідальне зберігання) або в користування чи розпорядження;

товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України для їх подальшого вільного обігу на території України (крім поставки на територію іншого магазину безмитної торгівлі, митного складу та спеціальної митної зони (тільки для спеціальних митних зон, які відповідно до закону мають тотожні умови оподаткування цим податком);

продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки на митній території України згідно з положеннями глави 38 Митного кодексу України;

продуктів переробки (готової продукції) з-під митного режиму переробки за межами митної території України згідно з положеннями глави 39 Митного кодексу України (крім транспортних засобів, які відправлялися під митним режимом переробки за межі митного кордону України з метою їх ремонту та повертаються на митну територію України для їх подальшого вільного обігу);

товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Згідно п.2.4 статті 2 Закону № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку. При цьому в законі відсутня така виключна умова для виникнення права на податковий кредит як оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, а визначальним є сплата такого податку до державного бюджету згідно з підпунктом 7.3.6 п.7.3 статті 7 названого закону.

Згідно пп.7.2.7 п.7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Пунктом 201.2 ст. 201 розділу V Податкового кодексу встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 ст. 187 Кодексу.

Отже, під час ввезення на митну територію України товарів імпортером - платником ПДВ, який здійснює сплату ПДВ при розмитненні таких товарів безпосередньо зі свого поточного рахунку, датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу є дата сплати (нарахування) податку за такими податковими зобов'язаннями.

Таким чином, відповідно до наведених норм Податкового кодексу та Закону «Про податок на додану вартість», що був чинний до 01.01.2011 р., до податкового кредиту включаються суми податку на додану вартість, сплачені на підставі вантажних митних декларацій за операціями з ввезення на митну територію України в митному режимі "імпорт" товарів, незалежно від передачі права власності на них, для подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Цей висновок зробила Державна податкова адміністрація в листі від 18.06.2011р. №11326/6/15-0516 «Щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість».

Перевіряючі під час перевірки мали можливість переконатися, що імпортні матеріальні цінності фактично використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Усі вантажні митні декларації оформлені у відповідності до вимог законодавства і вказують сплачену суму ПДВ до бюджету.

Таким чином, позивачем виконані основні вимоги Закону «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу щодо права на відображення податкового кредиту з ПДВ.

Вантажні митні декларації, копії яких додано до матеріалів справи, підтверджують факт увезення товару в Україну та сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України. На неналежність оформлення вантажно-митної декларації податковий орган не покликається.

Безпідставними є доводи податкового органу про тимчасовий ввіз майна, позаяк у вантажно-митній декларації визначено митний режим ІМ (імпорт).

Крім того, оскільки позивачем сплачено ПДВ при ввезенні товарів, то суду слід зазначити, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України лише у митному режимі імпорту, а не тимчасовий ввіз.

Таким чином, за наявності належним чином оформленої вантажно-митної декларації, що підтверджує факт сплати податку на додану вартість при імпорті в Україну товару, призначеного для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позиція податкового органу щодо виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при імпорті, є неправомірною, а висновок про порушення платником п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - безпідставним.

Тому, виконавши перед бюджетом зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів для подальшого використання в межах господарської діяльності, платник податків має всі підстави для зарахування сум такого податку до складу податкового кредиту.

При цьому відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечується, що техніка та запчастини отримані Представництвом в подальшому використовувалися в межах господарської діяльності представництва.

У відповідності до вимог п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та пп.7.2.7 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в разі ввезення товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на нарахування податкового кредиту є вантажно-митна декларація, в якій зазначено суму сплаченого податку.

Стосовно доводів відповідача щодо виникнення у платника податків права на нарахування податкового кредиту лише в разі здійснення оплатних операцій з придбання або виготовлення товарів, то суд зазначає, що згідно з п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне трактування) прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин, виходячи із змісту зазначеної норми, податковий кредит, сформований за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених при імпорті на безоплатній основі товарів, що в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податків, вважається таким, що сформований правомірно.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що імпорт у Податковому кодексі України та Законі України «Про податок на додану вартість» згадується нарівні з операціями з придбання та виготовлення товарів, а не включається до складу придбання товару та передбачає обов'язкову оплатність. Інакше була б відсутня необхідність окремо закріплювати в чинному законодавстві порядок сплати податку на додану вартість під час імпорту товарів та зазначати його в нормах, що передбачають право на формування податкового кредиту.

Крім того, в акті перевірки містяться покликання на результати попередніх перевірок Представництва «ТОВ «Азеркорпу-Аутобан», викладені у відповідних актах.

В такому випадку податковий орган фактично допускає притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності двічі за одне і те ж порушення вимог податкового законодавства, покликаючись на результати попередніх актів перевірок та, відповідно, зменшуючи суму податкового кредиту та застосовуючи штрафні (фінансові санкції).

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно, податковий орган не має права зменшувати суму податкового кредиту платника податків повторно до узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях.

Відтак, на думку суду, в цій частині висновки акта перевірки також однозначно суперечать вимогам законодавства і є неправомірними.

Крім того, як зазначається в акті перевірки внаслідок порушення п.п. «д» п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п.п. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ: у лютому 2011 року на 26 183 грн., у квітні 2011 року на 2430 грн., у червні 2011 року на 440392 грн. та завищено від'ємне значення (ряд. 24 декларації за червень 2011 року) на суму 229207 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ: у березні 2011 року на 164051 грн., у травні 2011 року на 2857 гривень; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту за січень 2011 року на 241 675 грн.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

В даному випадку на формування бюджетного відшкодування мали вплив господарські операції, описані вище, що не заперечується відповідачем.

А тому встановивши відсутність порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість Представництвом, суд, враховуючи взаємозв'язок між формуванням податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, і, як наслідок, бюджетним відшкодуванням, констатує відсутність порушень Представництва при формуванні від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, описаних в акті перевірки.

Крім того, відповідно до таблиці № 2, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за лютий 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування березня 2011 року, у розмірі 142326,06 грн. (т. 3 а.с. 117-119).

При цьому при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 193 974 грн., що підтверджується податковими накладними від 31.01. 2011 року № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 (т. 6 а.с. 185-193).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці №2 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не змогли. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

Відповідно до таблиці № 3, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за березень 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування квітня 2011 року, у розмірі 777891,40 грн. (т. 3 а.с. 120-123).

При цьому при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 193 747 грн., що підтверджується податковими накладними від 28.02. 2011 року № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10,11 (т. 6 а.с. 199-207).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці № 3 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не змогли. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

Відповідно до таблиці № 4, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за квітень 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування травня 2011 року, у розмірі 1236428,68 грн. (т. 3 а.с. 124-128).

При цьому при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 188909 грн., що підтверджується податковими накладними від 31.03.2011 року № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 (т. 6 а.с. 214-222).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці № 4 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не змогли. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

Відповідно до таблиці № 5, яка є додатком до акту перевірки Представництва, вказано підтверджену суму податкового кредиту за травень 2011 року, що приймає участь в розрахунку бюджетного відшкодування червня 2011 року, у розмірі 1986190,22 грн. (т. 3 а.с. 129-133).

При цьому при проведенні звірки відповідачем не враховано суми податкових зобов'язань, сплачені при отриманні Представництвом на території України послуг від нерезидента - на суму 186390,35 грн., що підтверджується податковими накладними від 30.04.2011 року № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10,11 (т. 6 а.с. 229-237).

Пояснень щодо розбіжностей сум, наведених в акті перевірки та таблиці №5 та причин неврахування вказаних первинних документів при здійсненні звірки розрахунку бюджетного відшкодування представники відповідача в судовому засіданні не змогли. Надання цих документів під час перевірки не спростували.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200 від 06.12. 2011 року та № 0000302200 від 06.12. 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14 570 409,80 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3642602,85 грн.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 2146 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 914 від 03.05. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 06.12. 2011 року № 0000332200, № 0000322200, № 0000312200 повністю з моменту прийняття.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12. 2011 року № 0000302200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14 570 409,80 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч чотириста дев'ять гривень 80 копійок) гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 642 602,85 (три мільйони шістсот сорок дві тисячі шістсот дві гривні 85 копійок) гривень.

Присудити на користь позивача Представництва "Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.