Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
31.10.2012р. справа №2а-10666/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Третяк В.В., Зеленська І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
гр. ОСОБА_4
до Харківської обласної митниці Державної митної служби
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, гр. ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив 1) скасувати рішення відповідача, Харківської обласної митниці Державної митної служби, у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2012/00253 від 12.09.2012р., 2) зобов'язати відповідача, Харківську обласну митницю Державної митної служби, здійснити митне оформлення автомобіля марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску зі звільненням від оподаткування митними платежами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що до прийняття рішення про повернення до України постійно проживав на території США більше 3 років, на консульському обліку громадян України в США не перебував, бо такий облік є правом, а не обов'язком громадянина, право власності на спірний автомобіль набув 03.09.2010р. За таких обставин, позивач вважав, що при ввезенні згаданого автомобіля на митну територію України не повинні справлятись відповідні митні платежі згідно з п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Харківська обласна митниця Державної митної служби, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що при ввезенні автомобіля марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску на митну територію України гр. ОСОБА_4 не подав митному органу доказів постійного проживання на території США перед поверненням до України на протязі часу, котрий перевищує 3 роки. На думку митного органу, таким доказом є відповідний документ про консульський облік на території США. Питання здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу розглядалось на засіданні спірної комісії митного органу, де і було прийнято рішення про відмову у звільненні від оподаткування. У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи і вимоги заперечень проти позову, просили суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що 06.09.2012р. позивач, гр. ОСОБА_4, з метою здійснення митного оформлення автомобіля марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску склав та подав до Харківської обласної митниці ДМС митну декларацію типу ІМ 40 Г №807110000/2012/599666.
12.09.2012р. відповідачем, Харківською обласною митницею ДМС, за згаданою ВМД було прийнято рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2012/00253.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб'єктом владних повноважень було обрано положення п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про відсутність документів про постійне, більше 3 років, проживання гр. ОСОБА_4 на території США до переселення на постійне проживання в Україну.
Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.
При цьому, суд бере до уваги, що обставини належності гр. ОСОБА_4 спірного автомобіля на праві власності на протязі періоду часу, що перевищує 1 рік, а також обставини знаходження спірного автомобіля на обліку в реєстраційних органах США, Харківською обласною митницею у спірних правовідносинах не заперечувались, стосовно вказаних обставин відсутній спір, ці обставини визнані сторонами по справі, а відтак, з огляду на приписи ст.ст.72 і 76 КАС України наведені обставини не підлягають додатковому доказуванню.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Станом на 06.09.2012р. правовідносини з митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться громадянами України та митну територію України при переселенні на постійне проживання до України, були унормовані приписами Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI.
Згідно з п.п.2 п.2 розділу ХХІ Митного кодексу України з дня набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01.06.2012р., втратив чинність Закон України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", положення якого врегульовували порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, що ввозяться (пересилаються) в супроводжуваному й несупроводжуваному багажі, вантажних, експрес- та міжнародних поштових відправленнях на митну територію України і належать громадянам.
За правилами п.п.«б»п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років, а саме: транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд відмічає, що позивач, гр. ОСОБА_4, є громадянином України, до прийняття рішення про переселення на постійне проживання до України мешкав на території США, право приватної власності на автомобіль марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску набув 03.09.2010р., згаданий автомобіль знаходився на обліку в реєстраційних органах штату Пенсільванія, США.
Стверджуючи про неподання позивачем до органу митного контролю документального підтвердження факту постійного проживання на території США терміном більше 3 років, відповідач, Харківська обласна митниця, посилається п.4.2 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (затверджено наказом ДМС України від 17.11.2005р. №118, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.11.2005р. за №1428/11708; далі за текстом -Порядок №1118), де передбачено, що підтвердженням права на здійснення митного оформлення ТЗ зі звільненням від оподаткування, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", є такі документи та відмітки в них: для громадян України, які переселяються на постійне місце проживання в Україну: а) паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання", проставленим й анульованим відповідним підрозділом міграційної служби, або з відміткою про анулювання напису "Постійне проживання", засвідченого гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина (для громадян України, які раніше виїхали за межі України тимчасово та подали клопотання про залишення на постійне проживання за кордоном), та відмітками про дату поставлення та зняття з постійного консульського обліку, засвідченими гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина або анульованою відміткою про дату поставлення на постійний консульський облік, засвідченою гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина; б) паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (може бути відсутнім при перетині митного кордону України).
З приводу даного доводу суб'єкта владних повноважень суд зауважує, що станом на дату прийняття спірного рішення, тобто на 12.09.2012р., Закон України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" втратив чинність, а відтак, митний орган не мав правових підстав для застосування до спірних правовідносин підзаконних актів, котрі були видані на розвиток положень означеного закону.
Натомість суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами на момент виникнення спору були деталізовані Правилами справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012р. №581, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.2012р. за №916/21228; далі за текстом -Правила №581), котрі були видані на розвиток положень, зокрема, ст.374 Митного кодексу України.
При цьому, приписи Правил №581 не містять визначення переліку документів, що можуть підтверджувати факт проживання громадянина України на території іноземної держави, а у п.2.8 Правил №581 зазначено, що звільнення від оподаткування при ввезенні (пересиланні) громадянами на митну територію України товарів здійснюється відповідно до законодавства України.
Досліджуючи обставини тривалості строку проживання позивача на території США до прийняття рішення про переселення на постійне проживання до України, суд відзначає, що ані приписи Правил ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, які всиновлені іноземцями (затверджено наказом МЗС України від 29.11.1999р. №207-а, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.1999р. за №904/4197; далі за текстом -Правила №207-а), ані приписи Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном (затверджено наказом МЗС України від 17.11.2011р. №337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.12.2011р. за №1458/20196; далі за текстом -Правила №337) не встановлювали правила відносно обов'язковості консульського обліку.
Так, п.1.7 Правил №337 зазначено, що прийняття на консульський облік здійснюється на добровільній основі, а Правилами №207-а дане питання взагалі не було врегульовано.
За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України, згідно з якою місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
З витребуваних судом на виконання вимог ст.11 КАС України документів випливає, що 05.11.1993р. позивач вибув на постійне проживання до США за іноземним паспортом громадянина України 40 №9130761, 13.09.1999р. разом з дружиною -ОСОБА_5 -придбав на території США за адресою АДРЕСА_1 житловий будинок, мав право приватної власності на згаданий об'єкт нерухомості до дати відчуження - 01.03.2012р., 20.06.2011р. в Генеральному консульстві України в Нью-Йорку (США) замість іноземного паспорту громадянина України 40 №9130761 отримав закордонний паспорт громадянина України серії КР №013884. 20.06.2012р. став на консульський облік в Генеральному консульстві України в Нью-Йорку (США), 11.05.2012р. був знятий з консульського обліку в Генеральному консульстві України в Нью-Йорку (США) у зв'язку з поверненням на ПМП до України.
Окремо суд бере до уваги ті обставини, що й іноземний паспорт громадянина України 40 №9130761, й закордонний паспорт громадянина України серії КР №013884 мають штампи про вибуття позивача на ПМП саме до США та позначки про анулювання таких штампів. Жодних позначок про вибуття до інших країн оглянуті судом копії сторінок паспортів не містять.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У ході розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах органом митного контролю не забезпечено достеменне встановлення обставин відносно строку проживання позивача на території США до переселення на ПМП в України, у той час як зібрані судом докази, як-то: документи про придбання житлового будинку в США та відсутність іншого житла, засвідчують факт такого проживання на протязі більш як 3 років.
Таким чином, судом встановлено відсутність законодавчих перешкод для здійснення митного оформлення автомобіля марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску, в порядку п. «б»п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України.
Однак, вказані обставини помилково не були взяті відповідачем до уваги при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, внаслідок чого митний орган дійшов хибного судження про наявність у позивача обов'язку по сплаті податків (зборів) при ввезенні автомобіля марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску, на митну територію України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов гр. ОСОБА_4 до Харківської обласної митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.
Скасувати винесену Харківською обласною митницею Державної митної служби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2012/00253 від 12.09.2012р.
Зобов'язати Харківську обласну митницю Державної митної служби повторно вирішити питання про здійснення митного оформлення автомобіля марки TOYOTA моделі HIGHLANDER VIN, кузов НОМЕР_1, 2010 року випуску в порядку п. «б»п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 01.11.2012р.
Суддя А.В. Сліденко