Справа № 2а/1770/3434/2012
11 жовтня 2012 року 14год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Макаренко І.Я.; Грицик А.В.;
відповідача: представник Ситай М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватне акціонерне товариство "Володимирецький молочний завод"
до Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне акціонерне товариство «Володимирецький молочний завод» (далі - ПрАТ «Володимирецький молочний завод») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Кузнецовська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000752340 та №0000762340 від 17.08.2012 року. Оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що правочин між ПрАТ «Володимирецький молочний завод» та його контрагентом Приватною агропромисловою фірмою «Дрос» (далі - ПАФ «Дрос») вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним. Позивач вважає дані висновки необґрунтованими, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки Васильківської ОДПІ Київської області, складеного за наслідками перевірки ПАФ «Дрос». Представники позивача зазначили про те, що податковий орган не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманого від ПАФ «Дрос» вершкового масла. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про нереальність такого правочину, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задовольнити.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 143/22-00446960 від 07.08.2012 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Володимирецький молочний завод» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. та податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. при проведенні фінансово-господарських операцій із ПАФ «Дрос». В основу акта перевірки ПрАТ «Володимирецький молочний завод» покладено висновки акта Васильківської ОДПІ Київської області №241/23-2/13737653 від 17.02.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ «Дрос» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р, у якому, серед іншого, зазначено про відсутність у ПАФ «Дрос» будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення діяльності. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про порушення вимог п. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, ст. 234 Цивільного кодексу України, а саме відсутність реального виконання господарських операцій на підставі договору, який позивач уклав з ПАФ «Дрос».
У підсумку відповідач зазначив, що ПрАТ «Володимирецький молочний завод» завищено валові витрати на загальну суму 133 333,00 грн. та завищено податковий кредит всього на загальну суму ПДВ 26 667,00 грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 30 667,00 грн. та з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем 26 667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 13 334,00 грн. і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ПрАТ «Володимирецький молочний завод» зареєстроване як юридична особа 21.06.1995 року виконавчим комітетом районної Ради народних депутатів. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, серед іншого, є перероблення молока та виробництво сиру.
В період з 27.07.2012 року по 31.07.2012 року Кузнецовською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Володимирецький молочний завод» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та податку на додану вартість за період за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ПАФ «Дрос», за наслідками якої складено акт №143/22-00446960 від 07.08.2012 року (далі - акт перевірки від 07.08.2012 року).
Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту та валових витрат за серпень 2011 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ПАФ «Дрос». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості масла, відповідач врахував висновки акта Васильківської ОДПІ Київської області №241/23-2/13737653 від 17.02.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ «Дрос» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., в якому податковий орган встановив, що ПАФ «Дрос» здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Крім того, податковий орган зазначив про те, що у названого контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, не підтверджено наявність реалізації товарів ПАФ «Дрос» у серпні 2011 року. Тому на думку відповідача фінансово-господарська діяльність ПАФ «Дрос» здійснюється поза межами правового поля, а отже його взаємини з ПрАТ «Володимирецький молочний завод» є фіктивним правочином, тобто таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались.
У висновках акта перевірки від 07.08.2012 року зазначено про порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 30 667,00 грн., в т.ч. ІІІ квартал 2011 року в сумі 30 667,00 грн., та п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1 п.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 26 667,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 26 667,00 грн.
ПрАТ «Володимирецький молочний завод» не погодився із висновками акта перевірки, внаслідок чого на адресу відповідача було направлено письмові заперечення. Листом №3725/22 від 17.08.2012 року податковий орган відхилив вказані заперечення та на основі вище вказаних висновків прийняв податкові повідомлення-рішення №0000752340 та №0000762340 від 17.08.2012 року, в результаті чого позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента.
ПрАТ «Володимирецький молочний завод» (Покупець) та ПАФ «Дрос» (Продавець) уклали договір № 23/08-11, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити масло солодковершкове «Селянське» (товар). Поставка товару згідно умов договору виконується зі складу Продавця. Розрахунок здійснюється по факту поставки товару при умові відповідності товару ГОСТ, ТУ. На виконання умов даного договору Продавець передав у власність Покупцю товар відповідно до видаткової накладної №70 від 23.08.2011 року на суму 160 000 грн., в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн.: масло «Селянське» в кількості 5 000 кг.
ПАФ «Дрос», у свою чергу, виписало позивачу податкову накладну № 70 від 23.08.2011 року на загальну суму 160 000 грн., в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн., що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Поставка товару зі складу ПАФ «Дрос» здійснювалося транспортним засобом, що належить ПрАТ «Володимирецький молочний завод», згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Даний факт підтверджується товарно-транспортною накладною №10 від 23.08.2011 року, подорожнім листом №784 від 21-23.08.2011 року та копією витягу із Журналу реєстрації довіреностей. Дані обставини також підтверджуються показами свідка ОСОБА_5, який працював водієм на ПрАТ «Володимирецький молочний завод».
За отриманий від ПАФ «Дрос» товар позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями: №864 від 23.08.2011 року на суму 100 000 грн. та №953 від 08.08.2011 року на суму 60 000 грн.
Суми ПДВ по взаємовідносинах з ПАФ «Дрос» відображено у податковій звітності ПрАТ «Володимирецький молочний завод», про що свідчить копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року, долученими до матеріалів справи.
Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
ПрАТ «Володимирецький молочний завод» є суб'єктом господарювання у сфері перероблення молока та виробництва сиру, оптової та роздрібної торгівля молоком, молочними продуктами, яйцями, тваринним маслом та жирами. Для здійснення організації обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано і оплачено солодковершкове масло «Селянське» в кількості 5000 кг.
Підставою для формування податкового кредиту ПрАТ «Володимирецький молочний завод» за серпень 2011 року в сумі 26 666,67 грн. була податкова накладна встановленої форми та змісту, виписаної ПАФ «Дрос» за наслідками операцій з продажу вищезазначеного товару.
Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ПрАТ «Володимирецький молочний завод» по придбанню товару підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача щодо нікчемності правочину позивача по суті ґрунтуються на акті Васильківської ОДПІ Київської області №241/23-2/13737653 від 17.02.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ «Дрос» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. для встановлення «вигодонабувача» по ланцюгу постачання, в якому податковий орган встановив, що усі операції купівлі-продажу ПАФ «Дрос» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
З приводу самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.
Суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.
Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 667,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 30 667,00 грн.
Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0000752340 та №0000762340 від 17.08.2012 року не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.
Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000752340 від 17 серпня 2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000762340 від 17 серпня 2012 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Володимирецький молочний завод» (вул. Сагайдачного, 88, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, ЄДРПОУ 00446960) 707 (сімсот сім) грн. судового збору.
Присудити на користь позивача Приватне акціонерне товариство "Володимирецький молочний завод" із судовий збір у розмірі
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Клименко О.М.