Справа № 2а/1770/2677/2012
26 вересня 2012 року 12год. 54хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Драка С.І. третьої особи відповідача: представник не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Зарічненська селищна рада
про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зарічненська селищна рада Рівненської області, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Зарічненського відділення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 30.04.2012 р. №0000042351, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання на суму 106530,89 грн. зі сплати орендної плати з фізичних осіб на бюджетний рахунок Зарічненської селищної ради.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з доводами, викладеними в адміністративному позові. Також зазначив, що хоча спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем згідно із підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 чинного Податкового кодексу України, однак, визначена ним сума податкового зобов'язання зі сплати орендної плати повністю не відповідає діючим умовам внесення орендної плати, які встановлені у договорах оренди землі, укладених між позивачем і Зарічненською селищною радою, зареєстрованих компетентним органом, які були підставою для нарахування відповідачем орендної плати. Вказував, що доки встановлені у цих договорах умови внесення орендної плати залишаються чинними, то за змістом пункту 288.4. статті 288 Податкового кодексу України вони не можуть бути невраховані податковим органом. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до змісту частин 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, і Цивільним кодексом України, укладені між позивачем і селищною радою договора оренди є за своєю суттю цивільно-правовими договорами, а тому стверджує, що доки залишаються діючими і незміненими визначені ще до набрання чинності Податковим кодексом України цими договорами умови виконання позивачем зобов'язань по сплаті орендної плати, то відповідно до норм статті 526, частини 1 статті 530 та статті 629 Цивільного кодексу України позивач має право і повинен сплачувати орендну плату відповідно до цих умов договорів оренди землі і податковий орган не вправі при визначенні зобов'язанні зі сплати орендної плати не враховувати такі умови. Тому, представник позивача зауважив, оскільки визначені пунктом 4.1. договору оренди землі від 16.02.2010 р. об'єктом якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1, умови, з якими настає обов'язок позивача сплачувати за цим договором орендну плату не настали, а орендну плату за оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 позивач сплачує з початку року за умовами договору без визначення її сум податковим органом, то спірне податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим, а отже і незаконним. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмові заперечення № 3017/10 від 03.08.2012 р., які співпадають із його поясненнями оголошеними ним усно та із його позицією по суті спору. Так, заперечуючи проти позовних вимог позивача, представник відповідача зазначив, що податкове зобов'язання з орендної плати в сумі 106 530,89 грн. для ОСОБА_3 визначене прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000042351 від 30 квітня 2012 року на підставі укладених 16 лютого 2010 року між Зарічненською селищною радою і позивачем договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 який був зареєстрований 05.07.2011 року, та договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 зареєстрованого 29.12.2011 р. Представник відповідача вказував, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом у відповідності із нормами підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України і що порядок оподаткування землі в Україні починаючи із 01.01.2011 року визначається розділом ХІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України. Представник відповідача не погоджуючись із доводами представника позивача відзначав, що орендна плата є видом плати за землю, яку Податковим кодексом України віднесено до загальнодержавних податків і зборів, а податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків. Наголошував, що використання землі є платним, що згідно із статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів визначаються Податковим кодексом України. Також, представник відповідача заперечуючи проти позову вказував, що розмір та умови оплати, вказані у договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству і що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, а тому, на думку представника відповідача, ці відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засобів диспозитивності. Також, представник відповідача пояснював, що хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства і не може залежати від умов договору. З цих підстав просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та просив суд розглянути цей спір на розсуд суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, всебічно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
30.04.2012р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042351, яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб на бюджетний рахунок Зарічненської селищної ради на суму 106530,89 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та Зарічненською селищною радою Рівненської області було укладено два договори оренди земельної ділянки: договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2, загальною площею 4227 м.кв., від 16 лютого 2010 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 05.07.2011 року за №562225514000001, та договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 24 780 м.кв., від 16 лютого 2010 року, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 29.12.2011 року за № 562225514000004.
Відповідно до змісту пунктів 4.1. зазначених договорів оренди річні суми орендної плати, які позивач зобов'язаний сплати за оренду вказаних земельних ділянок, становлять 20449,35 грн. та 85381,69 грн. відповідно.
Судом також встановлено, що зазначені договори стали підставою прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення від 30.04.2012 р. № 0000042351 і саме на підставі передбачених цими договорами розмірів орендної плати позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 106 530,89 грн., що визнано в судовому засіданні представниками позивача і відповідача, та що підтверджується розрахунком податкових зобов'язань.
Згідно пункту 4.1. договору оренди землі від 16 лютого 2010 року зареєстрованого 05.07.2011 року за № 562225514000001 орендна плата становить 20 449,35 грн. в рік і вноситься у грошовій безготівковій формі на рахунок орендодавця в розмірі 1704,11грн. щомісячно, починаючи з дня використання орендарем орендованої за цим договором земельної ділянки за її цільовим призначенням (тобто з дня відкриття ринку та (або) його обслуговування, обслуговування торгівельних місць та (або) осіб які здійснюватимуть на орендованій земельній ділянці торгівлю), але не пізніше шести місяців починаючи з місяця в якому здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до закону, що становить п'ять відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до пункту 4.3. цього договору орендна плата вноситься у строки не пізніш п'ятнадцятого числа наступного за звітним місяцем.
Згідно пункту 4.1. договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2010 року зареєстрованого 29.12.2011 року за № 562225514000004 орендна плата становить 85381,69 грн. в рік і вноситься у грошовій безготівковій формі на рахунок орендодавця в розмірі 7 115,14 грн. щомісячно, починаючи з дня використання орендарем орендованої за цим договором земельної ділянки за її цільовим призначенням (тобто з дня відкриття ринку та (або) його обслуговування, обслуговування торгівельних місць та (або) осіб які здійснюватимуть на орендованій земельній ділянці торгівлю), але не пізніше шести місяців починаючи з місяця в якому здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до закону, що становить три відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до пункту 4.3. цього договору орендна плата вноситься у строки не пізніш п'ятнадцятого числа наступного за звітним місяцем.
Таким чином, за цими двома договорами, які були підставою для визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язання по сплаті орендної плати виникає у позивача лише починаючи з дня використання ним як орендарем орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням, а це, як зазначено у пунктах 4.1. цих договорів - з дня відкриття ринку та (або) його обслуговування, обслуговування торгівельних місць та (або) осіб які здійснюватимуть на орендованій земельній ділянці торгівлю), але не пізніше шести місяців починаючи з місяця в якому здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до закону.
Отже, договорами оренди землі, які були підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, встановлено такі дві обставини та умови з настанням яких у позивача виникає обов'язок сплачувати визначену договорами орендну плату:
1) з дня використання позивачем орендарем земельної ділянки за її цільовим призначенням, під чим сторони договору визначили день відкриття ринку та (або) його обслуговування, обслуговування торгівельних місць та (або) осіб які здійснюватимуть на орендованій земельній ділянці торгівлю;
2) факт спливу шестимісячного терміну після здійснення державної реєстрації права оренди орендованих земельних ділянок відповідно до закону.
Також, зазначеними договорами оренди земельних ділянок, встановлено, що річні суми орендної плати сплачуються позивачем як орендарем щомісячно у рівних частках, а саме, щомісяця по 1704,11 грн. за оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 та 7115,14 грн. за оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1
Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 30.04.2012 р. №0000042351, позивачу, визначено податкове зобов'язання на суму 106530,89 грн. зі сплати орендної плати за оренду зазначених земельних ділянок за період із 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. по першому договору, та за загальний період із 29.12.2011 р. по 31.12.2012 р. по другому договору.
Земельні ділянки по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, які є об'єктами зазначених договорів оренди, були передані у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Зарічненський ринок», що підтверджується наявними у справі та дослідженими у судовому засідання двома договорами суборенди, які були зареєстровані в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 05 серпня 2011 року за №562225514000002 та 20 січня 2012 року за №562225514000005 відповідно.
Як вбачається із матеріалів справи, що на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також на час розгляду цієї справи в суді на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка є об'єктом договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2010 року зареєстрованого 29.12.2011 року за №562225514000004, та яка одночасно є об'єктом договору суборенди від 13 січня 2012 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Зарічненський ринок», зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 20 січня 2012 року за №562225514000005, ринок як об'єкт торгівлі ще не відкритий, торгівельна діяльність на цій земельній ділянці не здійснюється та не обслуговуються торгівельні місця, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні довідкою ТзОВ «Зарічненський ринок» від 21.06.2012 р. № 7, листом Зарічненської селищної ради Рівненської області від 07.07.2012 р. № 435 підписаним селищним головою та скріпленим печаткою цього органу місцевого самоврядування, відповідно до змісту якого, зокрема, станом на 06.07.2012 р. торгівельна діяльність на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не проводилась.
Отже, встановлені у пункнті 4.1. договору оренди землі від 16 лютого 2010 року, об'єктом якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1, умови та обставини, з якими сторони цього договору пов'язали виникнення у позивача обов'язку по сплаті орендної плати, а саме з дня використання позивачем земельної ділянки за її цільовим призначенням, не настали.
Одночасно, як чітко вбачається із відміток Управління держкомзему у Зарічненському районі, зроблених ним на договорах оренди, та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 р. № 791 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 і від 18 серпня 2010 р. № 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073» та до чинної на той час редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» і затверджених нею порядків, Управлінням держкомзему у Зарічненськогому районі було здійснено державну реєстрацію укладених між позивачем і Зарічненською селищною радою договорів оренди земельних ділянок.
Тобто було здійснено державну реєстрацію договорів оренди як таких, здійснення ж державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до закону, в 2010-2011 роках не було передбачено.
Відповідно до змісту п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», пункнтів 1, 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації» обов'язок реєстрації права оренди земельної ділянки і правовий механізм його реалізації впроваджується лише із 01 січня 2013 року.
При цьому, шестимісячний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 також на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішенням ще не минув.
Таким чином, судом встановлено, що жодна із тих обставин та умов, визначених у пункнті 4.1. договору оренди землі від 16 лютого 2010 року, укладеного між позивачем і Зарічненською селищною радою, зареєстрованого 29.12.2011 року за № 562225514000004, об'єктом якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1, з якими сторони цього договору пов'язали виникнення обов'язку по сплаті орендної плати, не настала, а тому, суд приходить до переконання, що станом на день прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення та за визначений розрахунком податкових зобов'язань період у позивача за встановленими в договорі оренди землі умовами внесення орендної плати ще не виникало обов'язку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1
Суд погоджується із доводами представника позивача про те, що зазначені договора оренди земельних ділянок, укладені між позивачем і Зарічненською селищною радою за своєю суттю є цивільно-правовими договорами, які були укладені сторонами добровільно за взаємною згодою сторін.
Судом встановлено, що зазначені договора оренди землі від 16 лютого 2010 року, укладені між позивачем і Зарічненською селищною радою, і визначені ними у пунктах 4.1. умови внесення позивачем орендної плати були на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення чинними і залишаються такими на час судового розгляду. В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до таких умов договору чи визнання їх нечинними.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Таким чином, беручи до уваги встановлені у пункті 4.1. Договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 24 780 м.кв., від 16 лютого 2010 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 29.12.2011 року за № 562225514000004, умови внесення позивачем орендної плати, які як на час прийняття відповідачем 30.04.2012 р. спірного податкового повідомлення-рішення № 0000042351, так і на час розгляду цієї справи в суді були і залишаються чинними, то за змістом пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі», статті 526, частини 1 статті 530 та статті 629 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу зобов'язання по сплаті орендної плати на бюджетний рахунок Зарічненської селищної ради за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за визначені розрахунком податкових зобов'язань періоди на підставі зазначеного вище договору оренди.
Одночасно, відповідно до змісту пунктів 4.1. та 4.3. договору оренди землі від 16 лютого 2010 року, зареєстрованого 05.07.2011 року за №562225514000001 річна сума орендної плати 20 449,35 грн. за оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 вноситься позивачем на рахунок Зарічненської селищної ради щомісячно по 1704,11 грн. кожного місяця у строк не пізніш п'ятнадцятого числа наступного за звітним місяцем.
Однак, спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.04.2012 № 0000042351, яким у тому числі визначено і зобов'язання по сплаті орендної плати на підставі зазначеного договору, позивача зобов'язано сплатити річну суму орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у такий граничний строк - протягом 60 днів від дати вручення позивачу спірного податкового повідомлення- рішення.
З цих підстав суд вважає, що визначення позивачу зобов'язання по сплаті річної суми орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою у встановлений спірним податковим повідомленням-рішенням строк не грунтується та діючих умовах внесення орендної плати, визначених у пунктах 4.1. та 4.3. зазначеного договору оренди землі.
Тому, суд приходить до висновку про необгунтованість спірного податкового повідомлення-рішення від 30.04.2012 № 0000042351 і в частині встановлення позивачу обов'язку сплатити річну суму орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у встановлений цим рішенням граничний строк сплати.
Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що умови договору, у тому числі по розміру та умовах внесення орендної плати, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.
Разом з тим, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину і відповідно до цієї статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до змісту частини 3 статті 15 Закону України «Про оренду землі» за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема, порядок виконання зобов'язань сторін.
Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Отже, зареєстровані договори оренди землі, які були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, умови внесення орендної плати яких можуть не відповідати нормам закону, у тому числі того, який прийнятий пізніше, лише можуть бути за певних обставин визнані недійсними, проте їх недійсність прямо не встановлена законом, а тому, доки ці правочини чи ті конкретні їх умови внесення орендної плати не визнані в суді недійсними, то за змістом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України такі правочини є правомірними.
Таким чином, відповідно до змісту зазначених норм статей 204, 215 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про оренду землі» договора оренди землі від 16 лютого 2010 року зареєстровані 05.07.2011 року за № 562225514000001 та 29.12.2011 року за № 562225514000004 є на час розгляду цієї справи в суді дійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом.
Тому, при прийнятті рішення суд виходить з того, що на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення і на час розгляду цієї справи в суді такі умови внесення орендної плати є чинними, зобов'язання по сплаті орендної плати має виконуватися відповідно до умов такого договору, відтак зацікавлені особи мають право вирішити питання про приведення укладених між позивачем і третьою особою у справі договорів оренди землі від 16 лютого 2010 року у відповідність до діючого законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлень-рішень № 0000042351 від 30 квітня 2012 року .
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов позивача слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 30.04.2012року №0000042351.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1065,31грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.