17 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5682/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі - Ємець Я.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Дем"яненко Д.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
30 серпня 2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.
У позові просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000611730/3686 та № 000401730/24444, якими ФОП ОСОБА_3 нараховано грошове зобов'язання з земельного податку із фізичних осіб в сумі 1 455,14 грн. та 1 585,73 грн. відповідно.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на неправомірність оскаржуваних рішень Кременчуцької ОДПІ, якими позивачу нараховано грошове зобов"язання із земельного податку з фізичних осіб, оскільки земельна ділянка, що є об'єктом оподаткування і перебуває в її власності сумісній з іншою особою, має належний їй також на праві сумісної власності об'єкт нерухомості і використовується для обслуговування цієї будівлі. ОСОБА_3 (як фізична особа-підприємець) здавала в оренду приміщення, що належить їй на праві власності, з метою здійснення своєї підприємницької діяльності та отримання від вказаних операцій прибутку. Так як вона є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок від задекларованої суми доходу, в силу приписів Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 звільнена від сплати земельного податку. Відтак, як на думку позивача, відповідачем неправомірно винесено оскаржувані рішення з нарахуванням грошового зобов'язання за вказаним платежем.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх в повному обсязі. Надала пояснення та докази в обґрунтування своїх позовних вимог на підтвердження факту сплати єдиного податку та використання нерухомості й земельної ділянки, що використовується для обслуговування цієї нерухомості, у господарській діяльності позивача. Крім того, вказувала на те,що податковим органом винесено два повідомлення-рішення з одного й того ж приводу, при цьому перше не є скасованим.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що нарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання з земельного податку проведено правомірно, відповідно до розділу ХІІІ Податкового Кодексу України, ст.13 Закону України "Про плату за землю". Аналізуючи вказані норми, податковий орган дійшов, як на його думку, об'єктивного висновку про те, що ОСОБА_3 як власник земельної ділянки повинна в обов'язковому порядку сплачувати земельний податок, розмір якого визначається згідно нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації, встановленого встановлено відповідно до ст.289 Податкового Кодексу України. З огляду на викладене, як на думку відповідача, спірні податкові повідомлення - рішення Кременчуцькою ОДПІ винесено правомірно, суми об'єктивно визначені як грошове зобов'язання на підставі нормативної грошової оцінки землі, тому рішення скасуванню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 30.06.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1. ( а.с. 8).
ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2012 року перебуває на обліку в органах податкової служби як платник єдиного податку.
Згідно задекларованих КВЕД, ФОП ОСОБА_3 займається у тому числі такими видами діяльності: 68.20. надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_2 від 11.05.2012 року ( а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 05.11.2007р. за № САВ №929711 та зареєстрованого у Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації 09.11.2007р. в реєстраційній книзі № ОН-5 за реєстраційним № 1010, ОСОБА_3 є власником нерухомого майна -перукарні з торговим кіоском (співвласник нерухомого майна ОСОБА_4).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 202019, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 314 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310436100:08:003:0001 (співвласник земельної ділянки ОСОБА_4). Цільове призначення (використання) земельної ділянки -експлуатація та обслуговування перукарні та прибудови кафе з влаштуванням сезонного майданчика та встановлення кіоску.
Відповідно до договорів оренди, що наявні у матеріалах справи, ФОП ОСОБА_3 надавала в оренду приміщення, що належать їй на праві власності, а саме:
- частину нежитлового приміщення перукарні "Наталі", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4 кв. м. (договір оренди № 01 від 04.01.2012р.);
- частину нежитлового приміщення перукарні "Наталі", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 8 кв. м. (договір оренди № 01/1 від 05.01.2012р.);
- частину нежитлового приміщення перукарні "Наталі", розташованої за адресою:
АДРЕСА_1, загальною площею 4 кв. м. (договір оренди № 02 від 01.02.2012р.).
У червні 2012 року Кременчуцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000611730/3686, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в сумі 1455,14 грн. з граничним строком сплати 29.08.2012року.
Рішенням сесії Кременчуцької міської ради від 29.05.2012р. "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року", встановлено, що з 01.06.2012р. нормативна грошова оцінка земель розраховується з коригуючим коефіцієнтом 0,75.
У зв'язку із тим, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000611730/3686 податковим органом не було враховано даного рішення сесії (що слідує із пояснень представника відповідача), ОСОБА_3 було проведено перерахунок земельного податку з фізичних осіб, із врахуванням коригуючого коефіцієнта 0,75, за 2012 рік та перераховано земельний податок з винесенням податкового повідомлення-рішення №0000401730/24444 про сплату земельного податку в сумі 1585,73 грн., замість раніше винесеного податкового повідомлення рішення №0000611730/3686. Однак будь-які рішення про скасування останнього Кременчуцькою ОДПІ суду не надані. Новим повідомленням-рішенням №0000401730/24444 позивачу визначена сума земельного податку з фізичних осіб в сумі 1585,73 грн. з граничним строком сплати 29.08.2012року.
Із вказаними рішеннями позивач не погодився, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування .
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет його відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, а відповідно -протиправність, виходячи з наступного.
Суд знаходить помилковими доводи та посилання відповідача про те, що ОСОБА_3, як фізична особа, у власності якої знаходиться земельна ділянка, щодо якої здійснено спірне грошове нарахування, повинна сплачувати земельний податок, у зв'язку з чим їй правомірно нараховано грошове зобов'язання за вказаним платежем, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою -підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок від отриманого доходу при здійсненні своєї господарської діяльності.
Згідно вищевказаних документів, у власності позивача знаходиться приміщення та земельна ділянка, на якій воно розташоване, і це приміщення здається ФОП ОСОБА_3 в оренду згідно договорів найму (оренди) нежитлового приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
В силу ст.132 вказаного Кодексу, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Оскільки здача в оренду нерухомого майна (у т.ч. земельної ділянки) передбачає отримання орендодавцем орендної плати, яка включає в себе не тільки компенсацію витрат, але й відповідний прибуток орендодавця, операції з оренди нерухомого майна (землі) за визначенням є підприємницькою діяльністю.
Таким чином, у 2012 році ФОП ОСОБА_3 здійснювала підприємницьку діяльність, надаючи послуги зі здачі в оренду власного нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1.
Згідно КВЕД, ФОП ОСОБА_3 має право надавати в оренду й експлуатацію власне чи орендоване нерухоме майно.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, надаючи в оренду власне нерухоме майно, використовувала його з метою здійснення своєї господарської діяльності для отримання прибутку.
Згідно п. 269.1.1 Податкового кодексу України, платниками податку «плата за землю»є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно п. 269.2 цього ж Закону, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Згідно п. 270.1.1 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
З огляду на вищевикладене, платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку за землі, які використовуються ним для впровадження господарської діяльності, тобто для здійснення підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.
Позивачем до Кременчуцької ОДПІ подавалася звітність платника єдиного податку фізичної особи -підприємця за відповідний звітний період, з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_3 оподатковано отриманий від здійснення своєї господарської діяльності дохід. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено суму єдиного податку, що підтверджується наданими квитанціями.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що власне нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, щодо якої нараховано грошове зобов"язання, використовувалося позивачем у господарській діяльності, від чого отримано дохід, який оподаткований згідно чинного законодавства та від суми якого позивачем сплачено єдиний податок.
Тому ФОП ОСОБА_3 підпадає під дію п. 297.1 ПК України та звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку площею 314 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310436100:08:003:0001.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000611730/3686 від 04.05.2012 року та № 0000401730/24444 від 14.06.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у сумі 107,30 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2012 року.
Суддя І.С. Шевяков