ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 вересня 2012 р. № 2а-7834/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судових засідань Чернявської О.Д.
представника позивача Коня А.В.
представника відповідача Мисяка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби до Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина»про стягнення заборгованості в сумі 11692,66 грн. та накладення арешту на кошти, -
встановив :
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС) звернулась до Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина»(далі -ЛКП «Муніципальна дружина»), в якому просить:
- накласти арешт на кошти та інші цінності Львівського комунального підприємства
«Муніципальна дружина», що знаходяться у банку;
- стягнути кошти у розмірі 11692,66 грн. з рахунків у банках відповідача на
погашення податкової заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зсилається на те, що станом на 11.07.2012 року у відповідача існує заборгованість по податках та платежах перед бюджету, а саме по збору за місця для паркування транспортних засобів сплачених юридичними особами. Загальна сума заборгованості становить 11692,66 грн. Зазначає, що вказана заборгованість виникла внаслідок самостійно задекларованих сум, зазначених у податковій декларації «збору за місця для паркування транспортних засобів»№ 7855 від 18.04.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши доводи представника позивача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та долучені до справи докази на їх підтвердження суд встановив наступне.
ЛКП «Муніципальна дружина»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа - 08.12.2005 року, та узятий на облік у ДПІ у Галицькому районі м. Львова з 14.08.2002 року за № 10306.
14.08.2012 року ЛКП «Муніципальна дружина» включене до категорії платників окремих податків у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, у зв'язку з наявністю структурної одиниці ЛКП «Муніципальна дружина», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кирилівська, 3/А. Такий факт підтверджується повідомленням про включення платника податків до категорії платників окремих податків від 14.08.2012 року № 123/18-2010, яке є доповненням до довідки про взяття на облік платника податків (а.с. 13).
18.04.2012 року ЛКП «Муніципальна дружина» подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС податкову декларацію збору за місця для паркування транспортних засобів № 7855 за півріччя 2012 року, згідно якої нараховано суму збору в розмірі 22038,99 грн.
Проте, як встановлено у судовому засіданні та підтверджено карткою особових рахунків відповідачем частково сплачено заборгованість, в результаті чого станом на день звернення до суду, сума податкового зобов'язання зі збору за місця для паркування транспортних засобів становить 11692,66 грн.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.
Положеннями п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1. ст.54 Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до норми п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно п.57.1. ст.57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
21.05.2012 року ДПІ у Шевченківським районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкову вимогу форми «Ю»№ 725 на суму податкового боргу в розмірі 11692,66 грн. Вимога вручена відповідачу 21.05.2012 року (а.с.10).
Згідно довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС, заборгованість відповідача по податках та платежах перед бюджетом станом на 11.07.2012 року складає 11692,66 грн.
Враховуючи наведене, а також наявні у матеріалах справи копії: декларації зі збору за місця для паркування транспортних засобів за півріччя 2012 року, виписки з картки особового рахунку платника податків а також відповідної довідки про заборгованість судом встановлено, що на час розгляду у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом по сплаті збору за місця для паркування транспортних засобів в розмірі 11692,66 грн.
У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно припису п.41.5 ст.41 Податкового Кодексу, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу і виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
пп. 20.1.18. п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства в їх сукупності, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми податкової заборгованості з рахунків у банках, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим позивачем заявлено вимогу, щодо накладення арешту на кошти та інші цінності ЛКП «Муніципальна дружина», що знаходяться у банку, в обґрунтування даної вимог позивач вказує на не сплату відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо підставності накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходять в банку, відповідача виходячи з наступних міркувань.
Дійсно у відповідності до п.п20.1.17. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Ця обставина наступає в разі встановлення податковим органом відсутності у платника податків, який має борг, майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового Кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області не було дотримано такої процедури, а за таких обставин, суд приходить до переконання, що податковим органом не вжито усіх передбачених заходів для встановлення майна відповідача, що може бути джерелом погашення існуючого податкового боргу, тому вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку є передчасними, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно положень 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В контексті викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача суми податкового боргу.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина»заборгованість у розмірі 11692 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 66 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих Львівське комунальне підприємство «Муніципальна дружина».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текс постанови виготовлений 01 жовтня 2012 року.
Суддя Мричко Н.І.