ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
29.10.2012 р. № 2а-8585/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Кравціва О.Р.,
за участю секретаря Дасюк О.С.,
від позивача ОСОБА_1,
від відповідача не прибув,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького міського відділу Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання прийняти рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Дрогобицького міського відділу Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання прийняти рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 09.08.2012 р. вона та ОСОБА_1, ОСОБА_3 подали заяву до Дрогобицького міського відділу головного управління МВС України про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. На думку позивача, орган дізнання повинен був вчинити всі належні дії по розгляду цієї заяви та прийняти рішення на виконання завдань кримінального судочинства. Складовою належних дій по розгляду заяви про вчинення злочину є інформування заявника про результати її розгляду, чого зроблено не було. Вважаючи, що відповідач умисно не надає інформацію про результати розгляду заяви про злочин, позивач оскаржує його дії (бездіяльність) в адміністративному суді.
У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з тих же підстав. Представник відповідача у попереднє судове засідання не прибув, клопотання про відкладення не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Провівши попереднє судове засідання, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із наведеними нормами Конституції України кореспондуються норми, закріплені у ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), відповідно до якого, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 3 ст. 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 р., кримінальне судочинство -це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (суддів) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Отже, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами ч. 1 і 2 ст. 3 КПК України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до ст. 2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані КПК України.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує процесуальні дії відповідачів стосовно порушення кримінальної справи в контексті кримінально-процесуального судочинства, а порядок даного провадження є завданням не адміністративного, а кримінально-процесуального судочинства.
Суд не бере до уваги покликання позивача на те, що кримінальну справу ще не порушено, а тому позивач звертається до суду в порядку КАС України, а не в порядку кримінального судочинства, оскільки вважає правовідносини стосовно інформування про результати розгляду заяви про злочин частиною кримінально-процесуальних правовідносин, які підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Вказана позиція підтверджується Рішенням Конституційного суду України від 14.12.2011 р. у справі № 19-рп/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), у п. 2 резолютивної частини якого чітко вказано: "Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві".
Згідно з ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 17-19, 157, 160, 165, КАС України, суд, -
1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання прийняти рішення -закрити.
2. Роз'яснити позивачу, що дану справу належить розглядати у порядку кримінального судочинства.
Ухвалу може бути оскаржено протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, згідно ст. 186 КАС України. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано, згідно ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кравців О.Р.