Справа № 106/8590/2012
26 жовтня 2012 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - ЗАХАРОВОЇ І.О.
при секретарі - НЕКРАСОВІЙ Л.О.
за участю прокурора - СОБКО О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконком Євпаторійської міської Ради про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_1 звернувся в суді із позовом до ОСОБА_2 , третя особа виконком Євпаторійської міської Ради про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що від цивільного шлюбу з ОСОБА_2 в 2009 році у них народився син ОСОБА_5. Протягом останніх двох років відповідачка вела аморальний спосіб життя, на зауваження не реагувала, дитиною не займалася, що і послужило причиною розпаду сім'ї. У відповідності зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Зазначені вимоги Закону України щодо сина ОСОБА_2, 1978 р.н. не виконує, що підтверджується наступними фактами. З відповідачкою неодноразово співробітниками служби у справах дітей проводилась профілактична робота, однак результатів вона не принесла - ОСОБА_4 ніде не працює, не має засобів для існування, не в змозі забезпечити дитині умови для повноцінного розвитку. 08.06.2012 р. ОСОБА_4 приїхала в м Сімферополь, на вокзалі разом зі своєю матір'ю розпивала спиртні напої і в результаті загубила дитину. ОСОБА_5 доставлений в притулок м. Сімферополя працівниками міліції. 21.06.2012 р. з притулку дитина передана позивачу. За місцем її проживання у квартирі безлад, відсутнє опалення, дитина не має спального місця, іграшок. Умови проживання не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Дільничний інспектор міліції підтвердив, що ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, постійної роботи не має, вихованням дитини не займається, допускає жорстоке поводження з дитиною. Адміністрація дитячої поліклініки також підтверджує вищевикладене. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, дав пояснення відповідні викладеному в позовній заяві та просив задовольнити вимоги.
Відповідачка не погодилася із вимогами позову, пояснила, що дитина за взаємною згодою із позивачем проживає із ним, оскільки в м. Євпаторії сама вона не має власного житла та проживає на найманих квартирах. Дійсно випадок про загублення дитини на вокзалі в м. Сімферополі мав місце, однак це випадковість. Вона любить свою дитину, дбає про неї, Син більшість часу проводить із бабусею, а не з позивачем. Вона бачиться з дитиною, разом відвідують дитячі майданчика, читають книжки та інше. Просила відмовити в задоволенні позову та не позбавляти її батьківських прав відносно ОСОБА_5.
Представник виконкому Євпаторійської міської Ради (як органу опіки та піклування) також підтримав позов, пояснив, що за висновком органу опіки та піклування встановлений факт ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків щодо дитини. Просив позбавити її батьківських прав.
Прокурор вважав позов обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню , оскільки за наведеними обставинами в позові та встановленими в судовому засіданні, вбачаються підстави передбаченої ст. 164 Сімейного кодексу України для позбавлення батьківських прав відповідачки , бо докази її ухилення від виконання батьківських прав -представлені.
З матеріалів справи виходить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини на а.с.5
Сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, мають окремі місця проживання та за їхньої взаємною згодою та домовленістю дитина проживає з батьком -позивачем у справі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2. Разом з ними проживає бабуся дитини - ОСОБА_6.
Зазначені факти визнають обидві сторони, а тому за ч. 1 ст. 61 ЦПК України вони не підлягають додатковому доказуванню.
За змістом ст. ч.1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Отже, вирішення питання щодо місця проживання дитини із батьком, є реалізацією права сторін , а не проявом ухилення від виховання дитини з боку матері.
За поясненнями сторін, причини які спонукали їх до вирішення питання таким чином стало : відсутність коштів для найму житла, а потім розірвання сімейних відносин, та відсутність свого житла у відповідачки в м. Євпаторії.
За висновком органу опіки та піклування Євпаторійської міської Ради (а.с.6) та висновком дільничного інспектора (а.с.7) виходить, що дійсно ОСОБА_2 проживає на найманій квартирі за адресою АДРЕСА_1, в якій відсутні умови для проживання дитини, житло утримується в антисанітарному стані, відсутнє опалення, умови життя не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Отже, вирішення батьків про проживання малолітньої дитини із батьком є проявом турботи саме про дитину, про його належні умови проживання.
Оскільки ОСОБА_2 діяла відповідно до наданого законом права та в інтересах дитини, не можна вважати, що визначення батьками місця проживання дитини із позивачем -є способом ухилення відповідачки від батьківських обов'язків по вихованню і розвитку дитини.
Більш того, за обставинами справи, дитина проживає з батьком за зазначеною вище адресою з 2010 року , тобто батьки домовилися про таке місце проживання понад два роки, однак органом опіки та піклування Євпаторійської міської Ради та дільничним інспектором зазначені обставини взагалі до уваги не взяті, ними вивчалися житлові умови для проживання дитини з позивачкою в 2012 році та їх неналежність поставлена на провину відповідачці, як підстава для підтвердження ухилення від батьківських обов'язків. Крім того, відповідного акту обстеження побутових умов суду як доказ -не надано.
Відсутні в матеріалах справи докази на підтвердження факту аморальної поведінки відповідачки, жорстокого ставлення до дитини та зловживання нею алкоголем, про що зазначається у позові та наведених вище висновках.
Як виходить із довідки «1246 від 27.09.2012 року, наданої КЗ «Євпаторійська міська лікарня №2»(а.с.38), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не полягає.
Однак, як пояснює сама відповідачка, бувають випадки, коли вона вживає алкоголь, це може тривати декілька днів.
Відповідно до листа завідуючої дитячої поліклініки КЗ «ДТМО м. Євпаторія»№56/121 від 25.06.2012 р. (а.с. 9), батьківські обов'язки відносно малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження в частині турботи про його здоров'я, здійсненні догляду за дитиною, обидва батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на виконують.
За поясненнями сторін та свідків, допитаних в судовому засіданні ОСОБА_7, ОСОБА_8, виходить, що фактично вихованням онука, його розвитком, лікуванням займається бабуся -ОСОБА_6, відповідачка рідко відвідує сина, позивач багато часу працює, приділяє сину більше часу ніж відповідачка, бо пов'язаний із ним повсякденним побутом.
Свідок ОСОБА_6 також пояснила, що фактично вона виховує онука, оскільки позивач у справі ОСОБА_1 знаходиться весь час на роботі, його участь в вихованні та розвитку дитини відбувається лише в вільний час, він гуляє з сином, грає з ним, у тому числі з розвиваючими іграшками та інше. Саме позивач дбає про матеріальне забезпечення сина, за його кошт придбаються харчі, одяг, іграшки, ліки та забезпечуються інші потреби дитини. Відповідачка ОСОБА_2 також приходить до дитини, забирає погуляти, поспілкуватися із сином, проти чого ніхто не заперечує та в цьому не перешкоджає. Матеріально вона не допомагає, бо не працює.
Із показань свідка ОСОБА_9 виходить, що відповідачка - її донька. Остання любить свого сина, дбає про нього як може. Оскільки в м. Євпаторії не має реєстрації та свого житла, вони разом наймають житло, відповідачка періодично неофіційно працює та допомагає сину, приносить одяг, продукти харчування, які позивачем повертаються. Відповідачка бачиться із сином, водить його на атракціони, читає йому книжки, знає про його потреби, цікавиться станом здоров'я. Однак більше часу із ОСОБА_5 займається інша бабуся -ОСОБА_6, з якою онук проживає.
Про будь-які випадки аморальної поведінки, що негативно впливає на виховання сина, на його гармонійний розвиток, ставлення до духовних цінностей та взагалі до самоусвідомлення себе у суспільстві, а також про випадки жорстокого ставлення до сина -ніхто із свідків суду не повідомив.
Оскільки на підтвердження висновків органу опіки та піклування та дільничного інспектора, в яких зазначено на прояв відповідачкою аморальної поведінки, жорстокого ставлення до дитини не надано доказів -суд вважає такі висновки безпідставними.
Однак безперечно встановлено, визнається позивачкою та не потребує додаткового доказування факт загублення малолітнього ОСОБА_5 на залізничному вокзалі в м. Євпаторії при обставинах, які встановлені за постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 31.07.2012 року.(а.с. 49).
За змістом постанови, 08.06.2012 року о 13 годині 30 хвилин на залізничному вокзалі м. Сімферополя був виявлений малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, який залишився без батьківського нагляду та засобів до життя, потребував соціального захисту, який був залишений своєю матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню малолітнього сина ОСОБА_5, чим порушила ч. 1 ст. 184 КУпАП
За правилами ст. 61 ч. 4 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже факт неправомірної поведінки відповідачки стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_5 та знехтування його правами у тому числі права на безпечні умови життя та належний батьківський нагляд, внаслідок неналежного виконання своїх батьківських обов'язків -доведений.
У сукупності з іншими обставинами справи, у тому числі вживання відповідачкою алкоголю під час скоєння правопорушення, та вживання алкоголю нею періодично, враховуючи періодичність спілкування із дитиною, рідкісні зустрічі та неналежне надання матеріального забезпечення з метою утримання сина, - вбачається, що поведінка ОСОБА_2 містить ознаки ухилення її від належного виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до статті 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»(Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 р. особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом позовна заява зводиться до ухилення відповідачки від обов'язків, передбачених ст. 150 СК України.
За встановленими обставинами факт свідомого ухилення від виховання, формування та розвитку дитини , відчуженості від неї -не доведений. Неправомірність поведінки відповідачки зумовлена іншими факторами, як об'єктивними так і суб'єктивними.
Будь-які інші обставини що можуть стати підставою відповідно до змісту ст.. 164 СК України для позбавлення батьківських прав відповідачки за матеріалами справи -не встановлено, належні та допустимі докази з цього приводу -відсутні.
Суд враховує дійове бажання відповідачки брати участь у житті свого сина, виправити своє ставлення до виконання обов'язків щодо нього. Також суд враховує, що до червня 2012 року поведінка ОСОБА_2 не підпадала на око органам опіки та піклування, будь-які скарги, заяви стосовно неправомірності такої поведінки або неналежного виконання батьківських обов'язків -відсутні. Саме з причин випадку , що стався 08.06.2012 року стосовно ОСОБА_2 порушене питання про позбавлення її батьківських прав перед органом опіки та піклування (а.с.8). Отже, період протягом якого спостерігаються випадки неправомірної поведінки відповідачки -є не тривалим, тобто характер такої поведінки не є притаманним та може бути змінений. Так саме час, протягом якого органи опіки та піклування спостерігають за поведінкою ОСОБА_2 є не тривалим та недостатнім для встановлення всіх обставин, фактів та факторів, за якими можна зробити висновок про належність виконання нею батьківських обов'язків .
Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»(із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 р. , зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
З огляду на встановлені обставини, що перевірені належними та допустимими доказами, суд вважає що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 батьківських прав слід відмовити із попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, бо відсутність спілкування в достатньому об'ємі, відсутність забезпечення потреб дитини (як матеріальних так і духовних) може мати негативні наслідки в її вихованні, формуванні особистості та розвитку.
Питання щодо відібрання дитини у відповідача та передачі її органам опіки і піклування не вирішується, оскільки за обставинами справи дитина проживає із батьком та загроза для його життя і здоров'я внаслідок будь-якої винної поведінки відповідачки, - не існує.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені,незнані або ос порені.
Позивач діє на захист прав своїх малолітнього сина, як законний представник та відповідно до вимог ст.. 165 Сімейного кодексу України.
Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження його вимог в заявлених межах, що дають підстави позбавити відповідачку батьківських прав. Суд вважає , що поведінка відповідачки , її ставлення до виконання батьківських обов'язків може бути змінена без застосування крайнього заходу впливу, та вважає необхідним забезпечити належний контроль за її поведінкою з боку органу опіки та піклування, що на даний момент буде більш відповідати правам малолітнього ОСОБА_5 та сприяти його захисту від впливу негативних обставин.
На підставі ст. ст. 3,11-16 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212 -215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконком Євпаторійської міської Ради про позбавлення батьківських прав -відмовити.
Попередити відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. народження, уродженку м. Євпаторія, про необхідність змінити ставлення до виховання та розвитку малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження.
Покласти на виконком Євпаторійської міської Ради (як орган опіки та піклування) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження..
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 -денний строк з дня проголошення рішення, а особами, що були відсутні -в той самий строк та в тому самому порядку -з моменту отримання копії судового рішення. .
СУДДЯ І.О. ЗАХАРОВА