23 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/12113/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції
третя особа Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»
про зобов'язання вчинити певні дії, -
11.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, яке належить позивачу, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом винесення постанови про звільнення майна з під арешту.
Під час судового розгляду справи судом залучено у якості третьої особи - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 06.04.2010 року відкрито провадження по виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на квартиру, що належить на праві власності позивачу та накладено арешт на дане нерухоме майно. В процесі здійснення виконавчого провадження сторонами було досягнуто згоди щодо добровільного виконання боржником вимог стягувача, шляхом самостійної реалізації заставленого майна за згодою стягувача, та перерахування отриманих коштів в рахунок погашення боргу перед стягувачем. 25.09.2012 року від стягувача до Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції надійшла заява про повернення виконавчого документа без виконання стягувачеві, у зв'язку з чим винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Проте, виконати домовленість між іпотекодавцем та іпотекодержателем про добровільну реалізацію предмету іпотеки неможливо, у зв'язку з існуванням арешту накладеним в ході виконання виконавчого провадження. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд зобов'язати зняти арешт з нерухомого майна, яке належить позивачу шляхом винесення постанови про звільнення майна з під арешту.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти розгляду в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі та зазначив, що просить суд винести рішення по справі відповідно до чинного законодавства. Будь-яких заперечень відповідач не надіслав.
Представник третьої особи, надіслав суду заяву, у якій зазначив, що задоволення позовних вимог позивача відповідає інтересам ПАТ «ВТБ Банк», позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутністю її представника.
У відповідності до ст. 122, ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.07.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір № 72/08В - R513. Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_1 в користування надані кредитні кошти.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 72/08В - R513 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 72-08 В-1, згідно якого ОСОБА_1 надав власну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення повернення кредиту.
23.03.2010 року ПАТ «ВТБ Банк» отримав виконавчий напис № 840, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задовольнити вимоги ПАТ «ВТБ Банк» у розмірі 59821,01 дол. США та 4508, 57 грн.
01.04.2010 року до Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ПАТ «ВТБ Банк» було подано заяву про примусове виконання виконавчого напису, на підставі якої 06.04.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № В7-142. Даною постановою накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить боржнику - ОСОБА_1
Під час здійснення виконавчого провадження сторонами виконавчого провадження досягнуто домовленості про порядок подальшого погашення заборгованості, у зв'язку з чим, 17.09.2012 року ПАТ «ВТБ Банк» було подано до Амур - Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції заяву про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання № 1837/500-2.
25.09.2012 року Амур - Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст. 47 зазначеного Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану, зокрема, у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Відповідно до ч. 4, ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків,
встановлених статтею 22 цього Закону.
З аналізу зазначеної норми права вбачається, що на державного виконавця не покладено обов'язок одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документа скасувати арешт майна боржника.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 49 вищевказаного Закону, визначені підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава як заява стягувача про повернення виконавчого документа.
З огляду на викладене, відповідач при винесенні постанови про повернення виконавчого документа правомірно не зазначив про зняття арешту з нерухомого майна боржника, оскільки правові підстави для вчинення таких дій відсутні, а виконавче провадження не є закінченим.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» закріплює за судом повноваження щодо зняття арешту з майна боржника, у випадках коли виконавче провадження не є завершеним.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, яке належить позивачу, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом винесення постанови про звільнення майна з під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, яке належить позивачу, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом винесення постанови про звільнення майна з під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122,128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов'язати Амур - Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна, яке належить позивачу, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом винесення постанови про звільнення майна з під арешту.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв