0802/6088/2012 25.10.2012
Справа № 2/802/1146/2012
25 жовтня 2012 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого -судді: Сидоренко Ю.В.
при секретарі: Гончаровій К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути борг за договорами позики в сумі 4215,00 грн., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 220,40 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 27.09.2011 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4000,00 грн. та які він зобов'язався повернути у квітні 2012 року. На підтвердження укладеного договору позики ОСОБА_2 27.09.2011 року була написана розписка про отримання ним грошової суми 4000,00 грн. на строк шість місяців та які зобов'язався повернути у квітні 2012 року. У вказаний строк та до теперішнього часу відповідач суму позики їй не повернув, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договорами позики від 27.09.2011 року в загальній сумі 4000,00 грн. та 3 % річних від простроченої суми боргу за квітень-вересень 2012 року в сумі 60 грн., відповідно до ст.625 ЦК України та відсотки на рівні облікової ставки НБУ за період квітень-вересень 2012 року в сумі 155 грн., а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи у вигляді судового збору в сумі 220,40 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні у повному обсязі за підставами, викладеними у позовній заяві.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що заявлені позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти факту отримання ним у ОСОБА_1 грошової суми 4000 грн., проте зазначає, що ним частково було погашено суму боргу в розмірі 2500,00 грн., проте розписки про повернення ОСОБА_1 частини боргу в сумі 2500 грн. у позивачки не брав, оскільки ОСОБА_1 являється матір»ю його дружини та не міг подумати про подальшу недовіру. Дії ОСОБА_1 розцінює як особисту неприязнь та амбіції.
Вислухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З викладеного виходить, що підставою для пред'явлення вимоги позикодавцем до позичальника про повернення грошових коштів та сплати грошової суми відповідно до ст. 625 ЦК України є невиконання або несвоєчасне виконання позичальником свого зобов'язання.
Згідно ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Проте якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.
Договір позики є укладений з моменту передання грошей. Договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Судом встановлено, що 27 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4000,00 (чотири тисячі) гривень строком на шість місяців, до квітня 2012 року. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 власноруч написав розписку, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.13).
Враховуючи, що сума грошових зобов'язань, що визначена у розписці від 27.09.2011 року відповідачем ОСОБА_2 Д,В. у встановлений строк до 01 квітня 2012 року та до теперішнього часу ОСОБА_2 не повернута, належних та достовірних документів про часткове погашення суми боргу відповідачем не надано, тому сума боргу за даною розпискою підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, відповідач повинен повернути не лише суму позики у розмірі 4000,00 грн., а й проценти із рахунку 3% річних від простроченої суми на день судового розгляду справи, розраховану відповідно до положень ст.625 ЦК України, а саме: сума процентів, згідно розписки від 27.09.2011 року, за період з 01.04.2012 року по 01.10.2012 року (шість місяців) та складає 1,5 % від простроченої суми за 6 місяців (3 %: 2) та становить - 60,00 грн. з наступного розрахунку: 4000,00 грн. х 1,5 % = 60 грн.
Згідно положень статей 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у тій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядок, що встановлені договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядок, що встановлені договором.
Приймаючи до уваги, що розписка, що підтверджує боргові зобов»язання відповідача ОСОБА_2 знаходяться у позивача ОСОБА_1, доказів повернення грошових коштів в ході судового розгляду справи не добуто та відповідачем суду не надано та до теперішнього часу сума боргу ОСОБА_2 не повернута, тому суд приходить до висновку, що боргові зобов'язання, визначені у розписці від 27 вересня 2011 року відповідачем ОСОБА_2 не припинені, сума грошового зобов'язання у розмірі 4000,00 гривень у встановлений у розписці строк відповідачем не сплачена, сума основного боргу за договором позики в сумі 4000,00 грн. до теперішнього часу позивачу ОСОБА_1 не повернута, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.
Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем суду не надано належних доказів та відповідних розрахунків на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, відповідно до положень ст.1048 ЦК України. Тому в задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині суд вважає необхідним відмовити
На підставі вищевикладеного та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню частково та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 27.09.2011 року в сумі 4000,00 грн. та три відсотки річних від простроченої суми за договором позики в сумі 60,00 грн., оскільки між сторонами 27.09.2011 року був укладений договір позики та відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті зобов'язання та отримані грошові кошти позивачеві в добровільному порядку до теперішнього часу не повернув, тому борг за договорами позики підлягає стягненню у судовому порядку.
Крім того, відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору частково в сумі 214,60 грн., в межах заявлених позовних вимог та у відповідності до ставок судового збору, встановлених п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року, та в іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.530, 545, 599, 610, 612, 625, 626,1046, 1047, 1049,1050 ЦК України, ст. ст. 7, 10, ст.ст.11, 60, ст.ст.79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг за договором позики від 27.09.2011 року в сумі 4000,00 гривень, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 60,00 грн., судовий збір в сумі 214,60 грн., а всього -4274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 60 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копрії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_3