Справа №: 22-ц/0191/1495/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.
"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівПритуленко О.В., Самойлової О.В.,
При секретарі Кувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Науково - дослідний інститут аеропружних систем» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року
У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Науково - дослідний інститут аеропружних систем» (далі - ДП «НДІ АУС») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47 087 грн.
Позов мотивовано тим, що при звільненні з роботи 17 березня 2008 року позивачу не виплачено усіх належних йому грошових сум, остаточний розрахунок проведено тільки 10 травня 2012 року, тому на підставі положень статей 116,117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 березня 2008 року по 10 травня 2012 року у сумі 47 087 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1958,82 грн. (сума визначена з урахуванням податків та необхідних платежів). В решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне визначення судом суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню за весь час затримки розрахунку у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 04 липня 1975 року по 17 березня 2008 року позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах.
17 березня 2008 року на підставі статті 38 КЗпП України позивач звільнився за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію.
При звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі з травня 2007 року по час звільнення в розмірі 14 703,55 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 15 січня 2009 року з ДП «НДІ АУС» на користь позивача стягнута заборгованість по заробітній платі за період з травня 2007 року по березень 2008 року в сумі 14 703,55 грн. та компенсація за порушення строків виплати заробітної плати станом на 01 грудня 2008 року в сумі 4 120,53 грн.
Вказане судове рішення виконано ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим 10 травня 2012 року (а.с.7).
Суд першої інстанції, встановивши порушення трудових прав позивача, керуючись роз'ясненнями пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 958,82 грн., зменшивши суму відшкодування з урахуванням істотності частки, на яку мав право позивач, порівняно із його середнім заробітком.
З таким висновком суду першої інстанції, колегія судів не може погодитися, виходячи за такого.
Абзацом 2 пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на обставини затримки остаточного розрахунку про звільненні, на які посилається роботодавець (відсутність коштів на оплату праці найманих працівників внаслідок скрутного фінансового становища), та відсутність між сторонами спору про розмір належних до виплати сум, що підтверджується, як поясненнями представника відповідача, так і змістом рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 15 січня 2009 року про стягнення з ДП «НДІ АУС» на користь позивача заборгованості з заробітної плати.
Звертаючи увагу на відсутність між сторонами спору щодо розміру належних до виплати грошових сум, застосування судом принципу пропорційності при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку є помилковим.
Посилання представника відповідача на відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті позивачу належних йому грошових коштів через порушення Господарським судом АР Крим провадження про банкрутство ДП «НДІ АУС» не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки матеріали справи не містять доказів припинення його господарської діяльності, арешту рахунків та майна та інше.
Крім того, справа про банкрутство порушена 28 квітня 2012 року, а заборгованість перед позивачем виникла ще у травні 2007 року.
Виходячи з того, що відповідач не довів, що відсутність можливостей для виплати позивачу заробітної плати виникла всупереч вжитим відповідачем заходам, направленим на виконання своїх обов'язків перед працівником, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, колегія суддів не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на порушення справи про банкрутство.
Таким чином, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції надав їм неправильну оцінку, внаслідок чого помилково стягнув на користь позивача компенсаційну суму, необґрунтовано зменшивши її розмір.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 18 березня 2008 року по 10 травня 2012 року (в межах заявлених вимог) в сумі 38 713, 14 грн. (середньоденний заробіток 37,26 грн. х 1039 днів).
Відповідно до положень частини 5 статті 88 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат: з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 387,13 грн. (38 713, 14 грн. грн. х 1%).
На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, статтями 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року в частині задоволення позову та розподілу судових витрат змінити: збільшити суму, яка стягнена з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут аеропружних систем» на користь ОСОБА_6 у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 38 713 (тридцяти восьми тисяч сімсот тринадцяти) грн. 14 коп. (сума визначена без урахування податків та обов'язкових платежів); збільшити розмір судового збору, який стягнено у дохід держави до 387 грн. 13 коп.
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова О.В. Притуленко О.В. Самойлова