Справа №: 22-ц/0191/1471/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.
"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівСамойлової О.В., Притуленко О.В.,
При секретарі Кувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року
У січні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, в якому просила встановити факт проживання однією родиною із відповідачем ОСОБА_7 з 1992 року по 15 квітня 1999 року; визнати спільною сумісною власністю майно, набуте під час фактичних шлюбних відносин; поділити у натурі нерухоме майно та внески у Мале приватне підприємство «Едем» та Колективне підприємство «Час Пик» з урахуванням рівності часток; сплатити їй компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля HONDA CR-V 2004 року випуску; зобов'язати ОСОБА_7 внести зміни до статуту Малого приватного підприємства «Едем», якими визнати позивача одним із його засновників з п'ятдесяти відсотковою часткою статутного фонду; зобов'язати відповідачів, як членів вищого керівного органу управління Колективного підприємства «Час Пик», внести зміни до статуту підприємства, вказавши позивача одним з його засновників із долею статутного капіталу у розмірі 44,5 часток; зареєструвати зміни до статутів вказаних підприємств у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1992 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, під час яких придбали квартиру АДРЕСА_1; гараж НОМЕР_3 у автогаражному кооперативі «Горний»; заснували два підприємства: Мале приватне підприємство «Едем» та Колективне підприємство «Час Пик». 16 квітня 1999 року сторони зареєстрували шлюб, під час якого придбали домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0632 га, розташовані у АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,02 га, яка розташована по АДРЕСА_3; гараж у автогаражному кооперативі «Москвич»; гараж НОМЕР_4 у автогаражному кооперативі «Горний»; автомобіль HONDA CR-V, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; відповідач вніс пай у розмірі 800 000 грн. до Товариства спортсменів рибалок-любителів «Приморець». Відповідач у добровільному порядку поділити майно відмовляється, тому обґрунтовуючи свої вимоги нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про власність», Цивільного кодексу України, Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 29 серпня 2012 року позов в частині поділу гаражу НОМЕР_3 у автогаражному кооперативі «Горний», гаражу у автогаражному кооперативі «Москвич», 1/2 частини гаражу НОМЕР_4 у автогаражному кооперативі «Горний» залишено без розгляду.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року позов задоволений частково: визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0632 га, розташовану у АДРЕСА_2, кадастровий номер 0111600000:01:005:0625; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,02 га, розташовану у АДРЕСА_3. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду в частині відмови у позові скасувати та ухвалити нове - про задоволення цих вимог.
На думку апелянта, судом не надано оцінки доказам проживання сторін однією сім'єю та придбання майна за рахунок спільної праці подружжя, внаслідок чого помилково не застосовано норми Закону України «Про власність»; суд не звернув уваги на наявність згоди позивача на отримання компенсації частини вартості автомобіля HONDA CR-V 2004 року випуску; не врахував, що джерелом формування майна спірних підприємств є грошові та матеріальні внески засновників, одним із яких є відповідач ОСОБА_7, внаслідок чого ці підприємства підлягають поділу між сторонами; не згоден з висновками суду про те, що заявлені вимоги не є корпоративним спором та про те, що внесення змін до статутних документів не є компетенцією засновників вказаних підприємств.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення місцевого суду оскаржується в частині відмови у встановленні юридичного факту перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, відмови у поділі між ними квартири АДРЕСА_1, автомобіля HONDA CR-V 2004 року випуску, Малого приватного підприємства «Едем» та 99 часток Колективного підприємства «Час Пик».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 02 червня 1997 року на підставі договору купівлі - продажу № 1-1546 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.140), 22 листопада 1994 року став засновником Малого приватного підприємства «Едем» (а.с.87-97), 13 червня 1997 року зареєстрував Колективне підприємство «Час Пик», статут якого у новій редакції зі зміною складу засновників (включено до складу засновників ОСОБА_8), змінено 27 червня 2004 року (а.с. 64-86).
З 16 квітня 1999 року до вересня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.21), за час якого набули домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0632 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.130,141); земельну ділянку площею 0,02 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.133); автомобіль HONDA CR-V 2004 року випуску, який зареєстровано 14 червня 2007 року на ОСОБА_7 (а.с. 17 зворот).
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з рівності майнових прав сторін на нерухомість, яка є спільною сумісною власністю подружжя, тому дійшов висновку про необхідність поділу домоволодіння та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_2, та земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_3.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про встановлення факту проживання однією родиною, місцевий суд виходив з того, що встановлення цього факту не має юридичного значення, оскільки метою звернення до суду з цією вимогою є поділ майна подружжя, яке не може набути статусу спільної сумісної власності на підставі норм Кодексу законів про шлюб та сім'ю України, що діяв на час придбання спірного майна.
Відмова у поділі квартири АДРЕСА_1 та внесків до статутного капіталу Малого приватного підприємства «Едем» та Колективного підприємства «Час Пик» обґрунтована відсутністю правових підстав для задоволення цих вимог та їх недоведеністю.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення компенсації вартості автомобіля HONDA CR-V, місцевий суд виходив з того, що, всупереч вимогам частини 5 статті 71 Сімейного кодексу України, грошові кошти на депозитний рахунок суду не вносилися, позовні вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю не заявлялися.
У поділі суми внеску до Товариства спортсменів рибалок-любителів «Приморець» позивачу відмовлено за недоведеністю цих вимог.
Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов'язання відповідачів внести зміни до статутів юридичних осіб та зареєструвати ці зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд виходив з того, що спір у цій частині стосується корпоративних прав позивача, які не можуть бути розглянуті у судовому процесі про поділ майна подружжя.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Частинами 4 та 5 ст. 71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою на отримання такої компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної суми на депозитний рахунок суду.
Як роз'яснено у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Проте, матеріали справи не містять даних про попереднє внесення відповідачем на депозитний рахунок суду суми грошової компенсації, а, навпаки, свідчать про його відмову вносити такі кошти, а вимог на підставі статті 365 ЦК України позивачем не заявлено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у поділі між співвласниками спірного автомобіля у той час, як мав визнати за сторонами право власності на ідеальні частки у спірному неподільному майні.
Отже, правильно визначивши правовідносини сторін, суд першої інстанції неправильно витлумачив норми сімейного законодавства, внаслідок чого необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про поділ спільного майна подружжя - автомобіля HONDA CR-V.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення в частині поділу рухомого майна не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу вимог пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого у справі рішення та задоволення вимог позивача у цій частині.
З іншими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про безпідставність позовних вимог про встановлення юридичного факту наявності шлюбних відносин, про поділ квартири АДРЕСА_1, Малого приватного підприємства «Едем» та 99 часток Колективного підприємства «Час Пик».
Показанням свідка ОСОБА_9, на які посилається позивач, суд першої інстанції надав належної оцінки у сукупності з іншими обставинами справи, зокрема, й відсутністю доказів щодо отримання позивачем будь-яких грошових сум на придбання вказаної квартири від сторонніх осіб, розміру грошових коштів, витрачених нею на придбання цього майна.
Твердження вказаного свідка та позивача про розмір грошових коштів, витрачених останньою на придбання квартири АДРЕСА_1 суперечать одне одному та не підтверджене будь - якими іншими допустимими доказами.
Колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги про необґрунтоване незастосування судом статей 16 та 17 Закону України «Про власність», оскільки доказів внесення позивачем власних грошових чи майнових внесків у створення спірного майна (квартири та підприємств), його придбання за рахунок спільної праці сторін матеріали справи не містять.
Звертаючи увагу на вимоги частин 4, 5 статті 71 СК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявності лише однієї згоди позивача на отримання нею компенсації частини вартості спірного транспортного засобу недостатньо для поділу цього майна між співвласниками саме таким шляхом, на якому наполягає позивач, тому посилання апелянта на згоду позивача на отримання відповідних компенсаційних сум на увагу не заслуговує.
Враховуючи, що відповідач став засновником Малого приватного підприємства «Едем» та Колективного підприємства «Час Пик» до укладення сторонами шлюбу, та звертаючи увагу на відсутність доказів внесення позивачем власних коштів на їх створення, колегія суддів не може погодитися з доводом апелянта про необґрунтовану відмову суду у поділі фондів цих підприємств між сторонами.
Колегія суддів не може погодитися з незгодою апелянта з висновком суду про те, що спір про поділ майна подружжя не є корпоративним спором, оскільки відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із діяльністю та управлінням цього товариства.
Звертаючи увагу на предмет та підстави позову, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що питання про реєстрацію внесення змін до статутних документів юридичних осіб є похідним від вирішення спору по суті, після чого засновники мають подати відповідні документи державному реєстратору, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб (статті 6, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 5 статті 88 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 88 цього Кодексу з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 550 грн. за подачу апеляційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 1 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову про поділ автомобіля HONDA CR-V 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення - про задоволення цих вимог.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину автомобіля HONDA CRV, універсал, 2004 року випуску, номер двигуна НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на це майно.
В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2012 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 550 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова О.В. Самойлова О.В. Притуленко