Справа №: 22-ц/0191/1489/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"24" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 вересня 2012 року,
У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, мотивуючи вимоги тим, що 10 вересня 2007 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір №SIY3АU20074097, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 30190,30 грн. зі сплатою 16,08 відсотків річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 7 вересня 2012 року. Виконання зобов'язань за вказаним кредитний договором забезпечувалось договором застави, укладеним між сторонами 10 вересня 2007 року, згідно якого відповідач передав у заставу Банку належний йому автомобіль ВАЗ, модель 210700-20, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач виконав умови кредитного договору, однак відповідач свої обов'язки по поверненню кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 29 травня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 34786,36 грн. (яка складається з: заборгованості за кредитом - 18996,65 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 14094,02 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 211,35 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 1484,34 грн.). Крім того, в порушення умов договору застави, відповідач не передав предмет застави в заклад банку.
Посилаючись на зазначене, Банк просив суд витребувати у відповідача та передати в заклад банку предмет застави - автомобіль ВАЗ 210700-20, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), а також у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 34786,36 грн. звернути стягнення на зазначений предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також з наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 3 вересня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» залишений без задоволення.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 1 ст. 25, ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», які регулюють порядок позасудового звернення стягнення, в той час коли позивачем обраний судовий порядок звернення стягнення на заставлене майно. Також на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку щодо недотримання Банком порядку звернення стягнення на предмет застави та необхідність повідомлення відповідача про початок судового провадження.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності представника позивача та відповідача на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет застави в зв'язку з недодержанням останнім визначеного ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також умов кредитного договору щодо порядку зміни (збільшення) відсоткової ставки і відповідного нарахування заборгованості за кредитним договором .
При розгляді справи судом встановлено, що 10 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №SIY3АU20074097, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 39224,05 грн. на купівлю автомобіля, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту (а.с. 10-12). Кредит наданий на строк з 10 вересня 2007 року по 7 вересня 2012 року включно у вигляді непоновлюваної лінії.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10 вересня 2007 року між сторонами також був укладений договір застави рухомого майна, відповідно якого ОСОБА_6 передав у заставу Банку автомобіль ВАЗ-210700-20, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності (а.с.13-15).
Згідно частини 6 статті 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно зі статтею 24 Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 17), 17 квітня 2012 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі договору застави автотранспорту №SIY3АU20074097, укладеного 10 вересня 2007 року з ПАТ КБ «ПриватБанк». Тобто, позивач виконав вимоги ст.24 вказаного Закону.
Вирішуючи спір, в якості однієї з підстав для відмови у позові, суд першої інстанції зазначив порушення позивачем вимог ст.27 Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка передбачає порядок повідомлення боржника та інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
На підставі вказаної норми Закону, на думку суду, позивач зобов'язаний був письмово повідомити боржника про намір звернути стягнення на предмет застави, що не було виконано.
Однак, суд не звернув увагу на те, що положення ст.27 вказаного Закону стосуються порядку повідомлення про намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, що не має м'ясця у даному випадку.
Відтак, визначення вказаної обставини як підстави для відмови у позові не можна визнати обґрунтованим, в зв'язку з чим рішення підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду про порушення позивачем п. 2.3.1 кредитного договору, згідно змісту якого можливість зміни (збільшення) банком розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку передбачена лише за умови письмового повідомлення позичальника, оскільки вказаний висновок ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що 08 січня 2009 року письмове повідомлення відповідачу було направлено банком на іншу адресу, ніж зазначено у кредитному договорі (а.с. 36, 37). Відомостей про отримання відповідачем вказаного повідомлення матеріали справи не містять.
За таких обставин суд обґрунтовано при вирішенні спору врахував суми фактично сплачені відповідачем у виконання умов кредитного договору.
Доводами апеляційної скарги вказаний висновок не спростовується.
Посилаючись на порушення судом норм процесуального права (ст.ст. 5, 10, 11, 60, 214, 215 ЦПК України), позивач зазначає, що суд не мотивував у рішенні висновку про те, що звернення стягнення на предмет застави належить здійснити шляхом його продажу з публічних торгів, а не надання позивачу повноважень для здійснення такого продажу від імені ОСОБА_7
Доводи апелянта суперечать матеріалам справи, оскільки суд відмовив у позові, в зв'язку з чим взагалі не обговорював питання про обрання способу звернення стягнення на предмет іпотеки, і рішення суду не стосується ОСОБА_7, якій не брав участі у справі.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 3 вересня 2012 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення судження суду щодо невиконання Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» положень статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та визначення цієї обставини як підстави для відмови у позові.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.