Справа № 1805/10692/2012
Провадження № 2-с/1805/99/2012
29 жовтня 2012 р. м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого - судді Шершак М.І.,
при секретарі -Кузьмичовій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -
Заявник звернувся до суду з зазначеною заявою, свою вимоги мотивує тим, що 10.09.2012 р. Зарічним районним судом м. Суми було винесено наказ про стягнення з нього на користь ТОВ „Сумитеплоенерго” заборгованості в сумі 3155,67 грн. та 107,30 грн. судового збору. Вважає, що наказ підлягає скасуванню з тих підстав, що сплив строк позовної давності, оскільки загальна позовна давність складає 3 роки, а стягувач просить стягнути борг за 6 років. Стягувач не надав доказів на підставі яких вимагає стягнути 853,74 грн. абонплати. Окрім того, зазначає, що він не укладав з ТОВ „Сумитеплоенерго” ніякого договору. Просить скасувати судовий наказ з даних підстав. В судовому засіданні заявник свою заяву підтримав.
Представник стягувача заперечує проти задоволення заяви про скасування судового наказу, в якому з викладеним у заяві ОСОБА_1 не погоджується з наступних підстав:
Стосовно твердження боржника щодо застосування строку позовної давності, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, в даному випадку боржник сплачує поточні нарахування, чим фактично визнає свій обов'язок щодо сплати за спожиті послуги. В деяких випадках боржником сплачуються поточні нарахування, які не відповідають виставленим рахункам, оскільки сума оплати перевищує суму нарахувань. ОСОБА_1 є власником квартири, а ч. 4 ст. 319 ЦК України встановлює, що власність зобов'язує, також згідно ст. 322 ЦК України на власника покладено тягар утримання майна: власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Стосовно твердження боржника щодо відсутності між ним та стягувачем письмового договору, ст. 218 ЦК України передбачає, що правова дія (правочин), для якої передбачена обов'язкова письмова форма, але вона не дотримана, вважається лише в тому разі недійсною, якщо це прямо передбачено в законах (нормативних актах). Стосовно договорів про надання житлово-комунальних послуг застереження про недійсність договору у разі недотримання письмової форми немає, а тому договір може бути укладений в усній формі шляхом прийняття послуги. Оскільки стягувач ТОВ „Сумитеплоенерго” отримав в оренду цілісний майновий комплекс з виробництва та транспортування теплової енергії, визнаний надавачем житлово-комунальних послуг, займає монопольне становище, він зобов'язаний надавати боржникові послуги з теплопостачання незалежно від укладення останнім договору. Відповідно до п. 3 ст. 20 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, а відповідно до п. 3 ст. 2, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Законодавством, що регулює надання послуг з теплопостачання не передбачено право виконавця відключити споживача від мережі теплопостачання за не укладення договору, боржник жодним чином не відмовився від отримання послуг і не висував претензій щодо їх якості. А тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог щодо скасування судового наказу.
Суд, заслухавши заявника та представника стягувача, дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява про скасування судового наказу не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 10.09.2012 р. Зарічним районним судом м. Суми було видано судовий наказ справа № 1805/10054/2012, провадження № 2-н/1805/1667/2012, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Сумитеплоенерго” заборгованість за теплопостачання в сумі 3155,67 грн. та 107,30 грн. судового збору, а всього 3262,97 грн.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 105 та ч. 8 ст. 105-1 ЦПК України, підставами для скасування судового наказу є наявність доказів, що свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
У своїй заяві про скасування судового наказу боржник посилається на те, що відносини між сторонами не врегульовані договором, однак дані твердження не можуть бути взяті на уваги, оскільки, в даному випадку, у відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов»язки сторін виникли із їх дій, пов»язанних із наданням житлово-комунальних послуг. Боржник, зокрема, дійсно отримував такі послуги. Стосовно його тверджень щодо спливу строку позовної давності, то вони теж не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки як вбачається з оборотної відомості, боржником вчинялися дії щодо проведення часткового погашення заборгованості, а згідно ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Стосовно доводів боржника стосовно того, що стягувачем не надано доказів нарахувавання абонплати, це не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів справи, а саме розрахунків оборотної відмості вбачається, наявність заборгованості боржника з абонплати 853,74 грн.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що боржник не обґрунтував можливість скасування судового наказу, тому його заяву необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 105-1 ЦПК України:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишити без задоволення.
Роз'яснити боржнику, що він має право оскаржити судовий наказ в апеляційному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Шершак