Справа № 1802/655/2012
1/1802/43/2012
10 травня 2012 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Комлєва В. С.
при секретарі Лігерко Т. О.
з участю прокурора Бауліна О.І.
потерпілої ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, ,
- за ст. 189 ч.2, 186 ч.3 КК України
27.09.2009 р., близько 14-ї години підсудний ОСОБА_4, разом з невстановленою слідством особою та особою, яку засуджено за вчиненого цього злочину вироком Путивльського районного суду Сумської області від 02.09.2010 р., перебуваючи в селі Лінове Путивльського району Сумської області побачили автомобіль “Мерседес-Бенц 312” держ. номер НОМЕР_1, який належить потерпілій ОСОБА_5, під керуванням її чоловіка потерпілого ОСОБА_6, мешканців м. Ясинувате Донецької області. Діючи як співучасники, на керованому ОСОБА_4 автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_2 вони обігнали та зупинили автомобіль потерпілих, а надалі особа, яка засуджена, пред»явила до них протиправну вимогу про передачу грошових коштів у сумі 500 грн. за те, що ті приїхали закупляти в район картоплю, а в разі невиконання цієї вимоги - погрожувала, що до них застосується фізична сила, будуть порізані колеса або спалений їхній автомобіль.
Перебуваючи в іншій області, серед незнайомих людей, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сприйняли ці погрози як реальну небезпеку для свого життя, здоров»я та належного їм майна, і намагаючись врятуватись від протиправного посягання шляхом втечі, почали рух автомобілем. Особа, яка засуджена і невстановлена слідством особа задля досягнення своєї протиправної мети почали кидати каміння в автомобіль потерпілих, розбивши його заднє скло, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілим в розмірі 697 грн. Своїми діями змусили потерпілих зупинити автомобіль, однак коли потерпіла ОСОБА_5почала викликати по мобільному телефону міліцію, остерігаючись бути затриманими покинули місце злочину.
Крім того, повторно, 08.05.2010 року близько 12-ї години ОСОБА_4 разом з особою, справу стосовно якої виділено в окреме провадження в звязку з її розшуком, на автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_2, під керуванням підсудного, приїхали до належного ОСОБА_1 магазину “Автозапчастини”, що розташований по вул. Першотравневій, 68/12 в м. Путивль. ОСОБА_4 зайшов до приміщення працюючого магазину та попросив продавця ОСОБА_7 показати автомобільну антену, відволікаючи у такий спосіб його увагу від дій співучасника. В цей час особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, шляхом вільного доступу потрапила до приміщення магазину й непомітно для продавця ОСОБА_7 в іншій кімнаті магазину таємно, умисно, з корисливою метою заволоділа двома автомобільними покришками фірми “Amtel Planet” вартістю 600 грн., які винесла на вулицю.
Надавши співучаснику достатнього часу для реалізації спланованого злочину, ОСОБА_4також покинув магазин. Однак такі дії були помічені ОСОБА_8, яка повідомила про це по мобільному телефону ОСОБА_7, який, виявивши пропажу покришок, вибіг на вулицю, де побачив як особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, завантажує викрадене в багажник автомобіля ВАЗ-217030. Намагаючись завадити викраденню майна ОСОБА_7 підбіг до зазначеного автомобіля під керуванням ОСОБА_4, вимагаючи повернення покришок.
Усвідомлюючи, що їхні дії викрито, ОСОБА_4 та особа, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, проігнорувавши вимоги ОСОБА_7 про повернення викраденого майна, продовжили свої узгоджені дії відкрито та поїхали з місця злочину, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину свою визнав частково і пояснив, що 02 вересня 2009 року на автомобілі ВАЗ-217030 держ. № НОМЕР_2 разом зі ОСОБА_9 їздив в с Лінове до свого знайомого ОСОБА_10 Є, але по дорозі зупинили автомобіль, в якому їхали потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_11 ОСОБА_12 у невідомої на той час жінки вимагав гроші. Коли потерпілі відмовились платити і поїхали, ОСОБА_12 кидав вдогонку камні і в мікроавтобусі розбилось скло. Після того, як ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вийшли з машини, між ними та ОСОБА_12 виникав конфлікт, але він зупинив ОСОБА_12 і вони поїхали в місто Путивль.
08 травня 2010 року приїжджав на автомобілі ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_2 разом зі своїм знайомим до магазину “Автозапчастини”, де відволік увагу ОСОБА_7, попросивши показати автомобільну антену, а в цей час знайомий непомітно для продавця виніс дві покришки, які лежали в коридорі магазину. ОСОБА_7 вийшов з магазину, просив повернути покришки, але вони поїхали. Проникнення до магазину вони не вчиняли, так як вхід до нього був вільний для всіх, бо це був робочий час.
Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його вина підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як вбачається з неодноразових показань потерпілої ОСОБА_5 упродовж досудового слідства вона послідовно стверджувала про те, що 27.09.2009 р. вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 і сусідом ОСОБА_13 на належному їй автомобілі “Мерседес-Бенц 312” держ. номер 315-30ЕВ їхали до своїх сватів в село Манухівка Путивльського району. В с. Лінове їх обігнав автомобіль ВАЗ-Пріора держ. номер НОМЕР_2 та зупинився на розвилці доріг. З цього автомобіля вийшов невідомий хлопець з рудим волоссям, який знаком руки зупинив їх автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_6. Коли автомобіль зупинився, до нього підійшов цей хлопець, а слідом ще один, схожий на кавказця, а в автомобілі залишився ще один. Вони почали вимагати 500 грн. за можливість закупляти картоплю в районі, а в разі відмови погрожували порізати колеса чи спалити автомобіль. ОСОБА_6 не погодився та почав рухатись автомобілем, а хлопці побігли до свого автомобіля. Проїхали близько 3 м, коли вона почула удари по автомобілю. Озирнувшись, побачила як ці хлопці кидають камінням по автомобілю. Вона вискочила з автомобіля і підбігла до чорного ВАЗу, біля якого стояв його водій - хлопець з чорнявим коротким волоссям. У відкритому багажнику побачила металеві труби і каміння. Цей хлопець штовхнув її в плече, від чого вона впала і забила коліно. Цей же хлопець почав нецензурно виражатися на її адресу, погрожувати, а потім двічі вдарив ногою в живіт. Потім підбіг її співмешканець, який схопився з цим хлопцем. Рудий хлопець в цей час підбіг до автомобіля та взявся за трубу, маючи намір її застосувати, однак хлопець, якого тримав ОСОБА_6, сказав, що не потрібно. Вона почала рознімати співмешканця і цього хлопця, а потім рудий і водій сіли в автомобіль і поїхали у бік м. Путивль. По телефону вона викликала міліцію, а при огляді мікроавтобуса виявили, що нього потріскалося скло. За медичною допомогою вона не зверталась. Пізніше вона дізналась, що хлопцем, що їх зупинив, був ОСОБА_9, а водієм ВАЗу ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 62-63, 67-71, 141-142).
На досудовому слідстві ці обставини повністю підтвердив і потерпілий ОСОБА_6, який дав аналогічні показання щодо вимагання грошей з боку молодих людей, що зупинили їх на чорному ВАЗ “Пріора” (т. 1 а.с.78-79, 83-84, 139-140).
Свої покази вони підтвердили і під час проведення очних ставок зі ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 91-93).
Із протоколів предявлення фотознімків для впізнання ( т. 1 а.с. 72-74, 81-82, 86-88) потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6впізнали на фотознімку ОСОБА_4 як особу, що перебувала за кермом автомобіля “Пріора” і на його вимогу не було вчинено їх побиття металевими трубами, що лежали в багажнику автомобіля ВАЗ «Пріора».
Із матеріалів судового доручення (а.с. т.2 а.с. 247-257) видно, що потерпілі не змогли зявитися в суд через стан здоров»я і матеріальне положення, однак свої показання на досудовому слідстві повністю підтримали, наголошували на тому, що підсудний був серед осіб, які вчинили щодо них вимагання.
Із пояснень свідка ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 89-90) видно, разом з друзями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на їхньому автомобілі в кінці вересня їздили в Сумську область, де в с. Лінове були зупинені на дорозі хлопцем з рудим волоссям, який вийшов з автомобіля ВАЗ “Пріора” чорного кольору, що обігнав їхній мікроавтобус. ОСОБА_6, який перебував за кермом, відкликали в бік, де стали вимагати гроші за можливість закупляти картоплю. Останній відмовився та намагався поїхати, однак в мікроавтобусі розбили скло і вони зупинилися. ОСОБА_5 зразу вибігла з машини. ОСОБА_6 вийшов після того, як здав назад, а він замешкався, шукаючи щось для самооборони. Коли вийшов з машини бачив, що біля ВАЗу на землі лежить ОСОБА_5, а ОСОБА_6 схопився з чорнявим молодим чоловіком, водієм цього автомобіля. Всього було троє хлопців, які діяли спільно.
Свідок ОСОБА_10 показала, що бачила 27.09.2009 р. в с. Лінове як сварились три незнайомі молоді чоловіки, які знаходились біля легкового автомобіля чорного кольору, і два чоловіки з повною жінкою, які вийшли з мікроавтобуса білого кольору. Причини конфлікту вона не знає, але чула як жінка кричала щось про розбите скло в мікроавтобусі. (т.1 а.с.94-95).
Начальник ВДАЇ ОСОБА_14 як свідок показав, що 27.09.2009 р. при перевірці повідомлення про вимагання грошей та пошкодження невідомими транспортного засобу, ним спільно з іншим інспектором на виїзді з м. Путивль був затриманий автомобіль ВАЗ “Пріора” чорного кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_4Він та його пасажир були доставлені для перевірки в райвідділ міліції.(т.2 а.с.287)
З письмових пояснень ОСОБА_15 встановлено, що він проживає з матірю в селі Лінове. Більшу частину часу проводить в м. Києві. З ОСОБА_4 раніше разом проживав в м. Путивлі та навчався у школі, але більше 4 років не зустрічалися і жодних стосунків не підтримує. В село до нього ОСОБА_4не приїжджав (т.1 а.с. 58).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію. (т. 1 а.с. 85), власником автомобіля Мерседес-Бенц 312” держ. номер 315-30ЕВ є ОСОБА_5І
Із протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього видно, що при огляді транспортного засобу зафіксовано розтріскання скла задньої двері автомобіля “Мерседес-Бенц 312” держ. номер 315-30ЕВ, що перебував на автодорозі с. Лінове (т. 1 а.с. 48-51).
Згідно облікової картки Путивльського РЕВ ДАЇ, посвідчення водія (т. 2 а.с. 155-157) підсудний ОСОБА_4 має відповідну категорію і право керування автомобілем ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_2 чорного кольору, який належить його батьку ОСОБА_16
Із протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього видно, що при огляді транспортного засобу зафіксовано розтріскання скла задньої двері автомобіля “Мерседес-Бенц 312” держ. номер 315-30ЕВ, що перебував на автодорозі с. Лінове (т. 1 а.с. 48-51).
Згідно облікової картки Путивльського РЕВ ДАЇ, посвідчення водія (т. 2 а.с. 155-157) підсудний ОСОБА_4 має відповідну категорію і право керування автомобілем ВАЗ-217030 держ. номер НОМЕР_2 чорного кольору, який належить його батьку ОСОБА_16
Потерпіла ОСОБА_1суду показала, що разом з чоловіком є приватними підприємцями, мають магазин “Автозапчастини” по вул. Першотравневій в м. Путивлі. 08.05.2010 р. вона була вдома, а її чоловік був в магазині та займався реалізацією товару. Після обіду їй зателефонував чоловік по мобільному телефону і повідомив про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_17 викрали з магазину дві автомобільні покришки. Зі слів чоловіка їй відомо, що ОСОБА_4 відволік його увагу, а ОСОБА_17 тим часом непомітно виніс покришки з магазину. Але йому зателефонувала ОСОБА_8, яка повідомила про крадіжку. Чоловік намагався зупинити ОСОБА_4 та ОСОБА_17, однак вони втекли на автомобілі.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що 08.05.2010 року близько 12-ї год. ОСОБА_4 та ОСОБА_17, яких він знав раніше, приїхали до магазину на автомобілі ВАЗ-217030 чорного кольору. Вдвох вони зайшли до магазину і попросили дати акумулятор на ВАЗ в борг, але він їм відмовив. Вони вийшли та про щось розмовляли біля магазину, що він спостерігав у вікно. Потім ОСОБА_4 повернувся до магазину та попросив показати автомобільну антену, яка була в дальньому кутку магазину. Подивившись, він попросив привезти йому аналогічну, але іншого виробника, а потім пішов до виходу. В цей час йому зателефонувала ОСОБА_8, яка запитала у нього про продаж автопокришок. Він вийшов до іншої кімнати торговельної зали та виявив зникнення двох автомобільних покришок фірми “Amtel Planet”. Після чого вибіг на вулицю, де побачив як ОСОБА_17 завантажує покришки у вказаний автомобіль. Свої покришки він впізнав по характерному малюнку. Потім почав кричати, щоб вони віддали покришки та підбіг до автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_4. ОСОБА_17 сказав щоб він сам забрав покришки з багажника, але коли він намагався це зробити, скомандував ОСОБА_4 їхати. Машина рушила з місця, тому він не встиг забрати покришки. Надалі намагався повернути це майно у добровільному порядку, для чого неодноразово дзвонив братові ОСОБА_4 - Андрієві - на мобільний телефон. Коли це не вдалося, разом з дружиною звернувся із заявою до Глухівського УБОЗу.
Свідок ОСОБА_18суду повідомив, що 08.05.2010 року підчас обідньої перерви вирішив зайти до автомагазину по вул. Першотравневій. Проходячи неподалік від перехрестя вул. Першотравневої і Кірова побачив, що в напрямку до центру міста стоїть автомобіль ВАЗ ”Пріора” чорного кольору, до якого біг ОСОБА_7 і кричав особам, що знаходились в автомобілі, щоб ті віддали покришки. Далі ОСОБА_7 підбіг до автомобіля з боку водія та деякий час розмовляв з цими особами, а потім підійшов до багажника автомобіля, але машина різко почала рух та зникла за поворотом. ОСОБА_7 біг слідом та просив віддати колеса. Коли підійшов до ОСОБА_7, той поскаржився, що ОСОБА_4 та ОСОБА_17 викрали з магазину дві автомобільні покришки. Також свідок засвідчив, що запамятав номер цього автомобіля НОМЕР_2, а також добре роздивився його водія. Ще одна особа була на передньому пасажирському сидінні.
Свідок ОСОБА_8 показала, що вдень 08.05.2010 р. йшла на город та побачила неподалік від автомагазину, що належить сусідам ОСОБА_7, автомобільну покришку, що лежала на землі, а потім молодого чоловіка, який ніс ще одну покришку. На питання проте, що це за покришки і чого вони лежать, відповів, що хай лежать. Потім вона попрямувала далі, однак вирішила подзвонити продавцю автомагазину ОСОБА_7, мобільний телефон якого мала. Повідомила йому про те, що бачила автопокришки на вулиці. Озирнулась через деякий час побачила, що ОСОБА_7 стоїть біля автомобіля темного кольору, що знаходився на протилежній частині вул. Свердлова від автомагазину в напрямку до центра міста, і розмовляє з водієм. Потім ОСОБА_7 підійшов до багажника автомобіля, але останній поїхав. Також вказала, що не зможе впізнати водія автомобіля і особу, яка несла покришки, однак це були різні особи.
Із протоколу очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 133) видно, що свідчення ОСОБА_7 незмінні.
Із протоколу відтворення обстановки та обставин події встановлено, що ОСОБА_7детально розповів та показав на місці злочину, як саме було викрадене майно з магазину (т. 2 а.с. 29-31, 48-52, 133).
Згідно протоколу пред»явлення фотознімків для впізнання (т. 2 а.с. 55), свідок ОСОБА_18вказав на ОСОБА_4як на особу, що 08.05.2010 р. знаходилась за кермом згаданого автомобіля.
Оголошеним в судовому засіданні звукозаписом телефонної розмови зафіксовано, що під час розмови з ОСОБА_7 інша особа повідомила, що поверне викрадені колеса, а ОСОБА_4 їх місцезнаходження не знає.
Згідно фотокопії товарного чеку б/н від 03.04.2010 р. ПП ОСОБА_1 було продано 2 автопокришки фірми “Amtel Planet”, ціна яких станом на 08.05.2010 р. складала 300 грн. за 1 шт., що підтверджено довідкою ПП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 200).
Таким чином суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_4 доведена в судовому засіданні і його дії суд кваліфікує за ст. ст.189 ч.2, 186 ч.2 КК України, поскільки він скоїв вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб та відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб, оскільки дії підсудного та іншої особи розпочаті як крадіжка, були виявлені іншими особами, але продовжені ними з метою заволодіння чужим майном.
Водночас, кваліфікацію органом досудового слідства таких дій за ч. 3 ст. 186 КК України, за кваліфікаційною ознакою “проникнення в інше приміщення”, суд вважає помилковою з наступних міркувань.
Як розяснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 р. № 10, під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Підсудний ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_7суду пояснили, що події відбувались в робочий час, коли двері магазину були відчинені. Приміщення магазину розташоване у переобладнаній квартирі першого поверху житлового будинку. Торговельний прилавок і продавець магазину знаходяться безпосередньо в торговельному залі, до якого від входу в магазин веде прохідна кімната, де виставлений громіздкий товар - автомобільні покришки, металеві частини автомобілів тощо. Її оглядовість дещо обмежена, але вхід до цих приміщень в робочі часи магазину є вільним.
Це узгоджується з фототаблицею до протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 180-181).
Отже частина магазину, де знаходились викрадені автопокришки, не мала ніяких засобів охорони від доступу до неї сторонніх осіб та не призначалась безпосередньо для зберігання матеріальних цінностей, тому не може розцінюватись як підсобне чи інше відокремлене від магазину приміщення чи сховище. При цьому, викрадення чужого майна підсудний в групі з іншою особою вчинив з магазину у ті години, коли останній працював, тобто коли вхід до нього будь-яких осіб був вільним.
З огляду на це, в діях ОСОБА_4 та іншої особи немає ознак незаконності, тобто відсутності права перебування у певному місці, де знаходиться майно, а отже вони не можуть бути кваліфіковані як проникнення.
При призначенні покарання для підсудного суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, його особу, обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.
ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, не працює, не одружений, на Д-обліках у лікарів нарколога - психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-кардіолога через хворобу серця, тобто має незадовільний стан здоров»я, він визнав свою вину і розкаявся у скоєному, відшкодував матеріальні та заявлені моральні збитки всім потерпілим і останні претензій до нього не мають, згідно свідчень потерпілої ОСОБА_1 підсудний не був центральною фігурою при вчиненні злочину відносно її майна.
Вказані обставини пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому суд при призначенні покарання вважає необхідним застосувати ст.69 КК України і призначити його більш м»якового виду, ніж передбачено Законом - у вигляді обмеження волі.
Підстав для зміни міри запобіжного заходу підсудному до вступу вироку в законну силу немає, а термін попереднього увязнення слід зарахувати в строк покарання, застосувавши при цьому положення ст.72 КК України.
В силу ст. 93 КПК України підлягають покладенню на ОСОБА_4 половина судових витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
Поскільки потерпілій ОСОБА_1 заявлені нею матеріальні та моральні збитки відшкодовані, вона відмовилась від підтримання позовних вимог і дана відмова від позову не суперечить Закону і не порушує чиїх-небудь прав та охороняємих Законом інтересів, суд вважає, що вона повинна бути прийнята судом.
Вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 409 грн. (т. 2 а.с. 103,105) слід повернути власнику, а питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 189 ч. 2, 186 ч.2 КК України і призначити покарання :
- за ст. 189 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України- у вигляді обмеження волі на строк два роки;
- за ст. 186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України - у вигляді обмеження волі на строк три роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити до відбування ОСОБА_4 покарання у виді трьох років шести місяців обмеження волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Направити ОСОБА_4 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обчислювати із дня прибуття і постановки на облік засудженого у виправному центрі.
В строк відбування покарання за правилами, передбаченими ст..72 КК України зарахувати час перебування ОСОБА_4 під вартою з моменту затримання 13 березня 2011 року до прибуття до виправного центру, з розрахунку, що один такий день відповідає двом дням обмеження волі;
Стягнути із ОСОБА_4 на користь експертної установи 168 (сто шістдесят вісім) гривень 84 копійки за проведення автотоварознавчої експертизи.
Речові докази: касетний диктофон марки ”CASIO” і мікрокасету марки “Panasonic” MC-60, які зберігаються у потерпілої ОСОБА_1, дозволити їй використовувати на власний розсуд;
Оптичний диск із звукозаписом зберігати при справі.
Справу в частині цивільного позову закрити.
Арешт з належних ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 409 гривень, які зберігаються на депозитному рахунку УМВС України в Сумській області (квитанція № 29 від 16.04.2011 р.) зняти та повернути їх ОСОБА_4.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Головуючий: